Постанова

від 12.02.2014 по справі 905/6280/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.02.2014 р. справа №905/6280/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Валової В.Ю. від позивача:не з»явився від відповідача 1:не з»явився від відповідача 2: не з»явився від третьої особи 1: не з»явився від третьої особи 2: не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013 року у справі№905/6280/13 (суддя Огороднік Д.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м. Маріуполь, Донецька область до відповідача 1Маріупольської міської ради м. Маріуполь, Донецька область до відповідача 2:Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь, Донецька область за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Сіті» м.Маріуполь, Донецька область; Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» м.Маріуполь, Донецька область про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Маріуполь, вул.Харлампіївська, буд №17/25 від 31.08.2010р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

04.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Маріуполь, Донецька область звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради м.Маріуполь, Донецька область, Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь, Донецька область про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Маріуполь, вул.Харлампіївська, буд №17/25 від 31.08.2010р. недійсним (т.1 а.с.3-4).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2013р. до участі у справі №905/6280/13 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача були залучені Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг Сіті» м.Маріуполь та Товариство з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» м.Маріуполь (т.1 а.с.235-236).

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. по справі №905/6280/13 у задоволені позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1147грн. (т.2 а.с.220-226).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2013р. по справі №905/6280/13 виправлені допущені описки по тексту рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. по вказаній справі (т.3 а.с.22-23).

Рішення господарського суду мотивоване тим, що при укладанні спірного договору сторони дотримались встановленої законом нотаріальної форми договору, здійснили його державну реєстрацію, на момент укладення спірного договору мали необхідний для його укладання встановлений обсяг дієздатності, а відтак позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Маріуполь, Донецька область звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити у повному обсязі (т.3 а.с.15).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник звертає увагу на те, що на момент укладення спірного договору директором ТОВ «Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс» були перевищені надані йому посадові повноваження, оскільки останній не мав права укладати господарський договір на суму, яка складає 3 868 780,80грн.

Розгляд справи відкладався у зв»язку з неявкою у судове засідання представників сторін та третіх осіб, з метою з»ясування фактичних обставин справи, дотримання прав сторін для всебічного, повного і об»активного розгляду справи.

Сторони та треті особи у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач 2, Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь, Донецька область, надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. по справі № 905/6280/13, а апеляційну скаргу без задоволення, справу розглянути без участі його представника, який колегією суддів розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третіх осіб, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, явка яких не визнавалася обов»язковою.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» юридична особа (ідентифікаційний код 35455697), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (т.1 а.с. 10-14).

Відповідач 1, Маріупольська міська рада є юридичною особою (ідентифікаційний код 33852448).

Відповідач 2, Управління міського майна Маріупольської міської ради є юридичною особою (ідентифікаційний код 23599040, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію) та Положенням (т.1 а.с.59, 61-62).

Третя особа 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг Сіті» є юридичною особою (ідентифікаційний код 37510263), що підтверджено Статутом (т.2 а.с. 141-153).

Третя особа 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» є юридичною особою (ідентифікаційний код 37793554), що підтверджено Статутом (т.2 а.с. 22-34).

31.08.2010р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, яке є представником Маріупольської міської ради та діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 29.02.2008р. №5/19-3343 в особі заступника начальника відділу реформування та контролю за комунальною власністю управління міського майна Руденок Ольги Семенівни, діючої на підставі довіреності від 26.03.2010р. №253 (за договором - продавець, далі відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове Агентство "Азов Персонал Сервіс", в особі директора Лук'яненко Ольги Олександрівни (за договором - покупець, далі - позивач) був укладений договір №1357 купівлі - продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. №17/25 (т.1 а.с.15-20).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю окремо стоячу трьохповерхову нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. №17/25, яка за рішенням виконкому Донецької обласної ради народних депутатів від 28.12.1983 №622 взята на державний облік, як пам'ятка архітектури місцевого значення.

Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці Маріупольської міської ради.

Покупець зобов»язується прийняти нежитлову будівлю і сплатити за неї ціну відповідно до умов, які визначені цим договором та провести реєстрацію прав власності у бюро технічної інвентаризації.

Нежитлова будівля дійсно належить територіальній громаді міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Маріупольською міською радою 16.07.2010р. та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №30955827, згідно витягу про реєстрацію права власності, виданого Маріупольським БТІ 16.07.2010р. №26730511. У витягу з реєстру прав власності вартість нерухомого майна не вказана.

Зазначена вище будівля приватизована способом «викуп».

Продаж нежитлової будівлі вчиняється за 3 868 780,80грн., в т.ч.: 3 223 984 грн. - вартість продажу об»єкту без врахування ПДВ, 644796,80грн. - ПДВ, нарахований на вартість нежитлової будівлі (п.1.4 договору).

Розділом 2 договору сторонами визначений порядок розрахунків за придбаний об'єкт, а саме покупець зобов'язується сплатити за об'єкт приватизації 3 868 780,80 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі: 644796,80 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50% від ціни продажу об'єкту (п.2.1 договору).

Розрахунки за придбаний об»єкт приватизації здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунку на рахунок продавця (п.2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Передача об»єкта приватизації продавцем і прийняття об»єкта приватизації покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами (п.3.2 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул.Харлампіївська, буд.17/25 від 31.08.2010р. був засвідчений нотаріально Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Горелік К.О. та зареєстрований за №695.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, позивач 20.09.2010р. та 15.10.2010р. перерахував на рахунок, відкритий в управлінні державного казначейства кошти на загальну суму 386 8780,80 грн., які були в подальшому перераховані до місцевого бюджету та до державного бюджету - сума ПДВ, що підтверджується відповідною довідкою та копіями платіжних доручень (т.1 а.с 55, 56-58).

Також, на виконання умов договору, 15.10.2010р. між сторонами спірного договору підписаний Акт приймання-передачі майна комунальної власності - окремо стоячої трьохповерхової нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. №17/25 (т.1 а.с.220).

В матеріалах справи містяться належні докази реєстрації права власності спірної будівлі, на момент укладення спірного договору, за територіальною громадою міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради, а саме витяги видані 16.07.2010р. та 20.08.2010р. Міським комунальним підприємством "Маріупольське бюро технічної інвентаризації" (т.1 а.с. 216, 217, 218).

З матеріалів справи вбачається, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул.Харлампіївська, буд.17/25 від 31.08.2010р. з боку продавця (відповідача 2) укладений повноваженою особою, а саме Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, яке є виконавчим органом Маріупольської міської ради та діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 29.02.2008 №5/19-3343 (т.1 а.с.61-62), як орган приватизації в особі заступника начальника відділу реформування та контролю за комунальною власністю управління міського майна Руденок Ольги Семенівни, яка діяла на підставі довіреності від 26.03.2010р., яка наявна у матеріалах справи (т.1 а.с.219).

Як зазначає позивач, спірний договір було укладено з боку позивача - директором, з перевищенням повноважень, оскільки він не мав права укладати господарські договори на суму, яка складає 3 868 780,80грн.

За таких обставин позивач, посилаючись на положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.92 ГК України, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Маріуполь, вул.Харлампіївська, буд №17/25 від 31.08.2010р. недійсним .

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім - чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7 роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника правочину, неспрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, тощо.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Сутність спору полягає у вирішення питання щодо визнання недійсним вищезазначеного договору з огляду на відсутність повноважень у позивача на його укладення.

Як вже зазначалось вище, 31.08.2010р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі.

За своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 Цивільного кодексу України).

Пункт 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори (тобто, договори між суб'єктами господарювання як у спірних правовідносинах) укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 180 ГК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Верховним Судом України у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008р. сформульована позиція щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 Цивільного кодексу України. Зокрема, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Зі змісту абзацу другого ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р.

За приписами п.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до приписів чинного законодавства, у тому числі ст.82 ГК України, ст.154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є Статут.

Згідно п.1.3 Статуту учасниками Товариства є громадяни України: Мартинішина С.І., Попік М.І., Лук»яненко О.О., Сухомлинов О.В.

Розділом 7 Статуту ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» визначено управління товариством.

Так, згідно до п.7.1 Статуту ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» посадовими особами визначаються Директор Товариства та голова ревізійної комісії (ревізор).

Вищим органом Товариства є загальні збори учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі із тих, які передані до компетенції виконавчого органу (п.7.3.1 Статуту).

У Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - Директор, який здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства. Директор може бути також і особа, яка не входить до складу учасників Товариства (п.7.4.1 Статуту).

В преамбулі договору зазначено, що договір укладений з боку Управління міського майна Маріупольської міської ради, яке є представником Маріупольської міської ради в особі заступника начальника відділу реформування та контролю за комунальною власністю управління міського майна Руденок Ольги Семенівни, діючої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Ходаріною О.С. 26.03.2010р., реєстровий №253, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «Азов Персонал Сервіс» в особі директора Лук»яненко Ольги Олександрівни, діючої на підставі Статуту, зареєстрованого 26.11.2007 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, в якому відсутні положення про обмеження повноважень директора на укладення договорів про придбання нерухомого майна та повноваження якої не обмежені.

В матеріалах справи наявна копія Протоколу загальних зборів Учасників ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» №8 від 14.08.2010р., відповідно до якого учасники ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», а саме Мартинішина С.І., Попік М.І., Лук»яненко О.О. та Сухомлинов О.В. надали згоду на приватизацію об»єкта оренди нерухомого майна (загальною площею 1819,9 кв.м. та підвалу площею 384,34кв.м).

На час укладення спірного договору Лук»яненко Ольга Олександрівна, що мешкає у м.Маріуполі, 87503, Орджонікідзевський район, вуд.Київська, 3 корп.3, кв.27, ідентифікаційний номер 2922406089, була директором ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сторони при укладанні договору досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його за умовами, що здійснювалися за вільним вибором сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 4 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, що встановлено у п.2 ст.203 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, наведеним в обґрунтування позовних вимог колегія суддів виходить також і з положень ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно про поширення на неї усіх прав та обов»язків як сторони за право чином з цього моменту.

к вказано у постанові Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року настання наслідків укладання угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду особою, від імені якої її укладено.

Колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» на підставі протоколу №4 Загальних зборів учасників ТОВ»Клінінг Сіті» від 06.08.2012р. та протоколу №12 загальних зборів учасників ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» від 06.08.2012р. увійшло до складу учасників ТОВ «Клінінг Сіті» з передачею нерухомого та рухомого майна, земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Клінінг Сіті» (т.1 а.с41-42, 43-49).

На підставі п.2 Рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради «Про видачу правовстановлюючих документів» від 15.08.2012р. №240/1 ТОВ «Клінінг Сіті» отримало свідоцтво про право власності від 16.08.2012р. серія САС №195388 на нежитлову будівлю по вул.Харлампіївська,17/25 у м. Маріуполі (45/100) (т.1 а.с.52).

Крім того, ТОВ «Клінінг Сіті» увійшло на підставі протоколу №4 загальних зборів учасників ТОВ «Наір Сервіс» від 29.08.2012р. до складу учасників ТОВ «Наір Сервіс» з передачею нерухомого та рухомого майна, земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Наір Сервіс».

На підставі п.2 Рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради «Про передачу правовстановлюючих документів» від 19.09.2012р. №269/7 ТОВ «Наір Сервіс» дозволено отримати свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю по вул.Харлампіївська,17/25 у м. Маріуполі (45/100) (т.1 а.с53)

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.02.2013р., власником частини нежитлової будівлі по вул.Харлампіївська,17/25 у м. Маріуполі (45/100 частки) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ №356405 від 27.09.2012р., виданого Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (т.1 а.с.54 ) .

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не є власником частини нежитлової будівлі по вул.Харлампіївська,17/25 у м.Маріуполі (45/100 частки), тому відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Маріуполь, вул.Харлампіївська, буд №17/25 від 31.08.2010р. недійсним.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Аналізуючи умови спірного договору та керуючись наведеними вище нормами законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним та відповідало їх внутрішній воли; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором, при укладанні договору сторони дотримались встановленої законом нотаріальної форми договору, здійснили його державну реєстрацію, тому підстав для визнання недійсним договору № 1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул.Харлампіївська, буд.№17/25 від 31.08.2010р. не має.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Ухвалою від 23.10.2013р. суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ТОВ «Клінінг» Сіті» (87525, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 54 кв.4/1, код ЄДРПОУ 37510263); Товариство з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» (87525, Донецька область, пр.Будівельників, 54 кв. 1, код ЄДРПОУ 37793554) та відклав розгляд справи на 04.11.2013р. (т.1 а.с.235-236).

Згідно Статуту в редакції від 14.08.2012р. та 28.01.2013р. третьої особи - ТОВ «Наір Сервіс» місцезнаходженням Товариства є Донецька область, м.Маріуполь, пр. Будівельників, б.54 кв.1 (т.2 а.с.23).

Згідно наявного в матеріалах справи Статуту ТОВ «Наір Сервіс» в редакції від 07.09.2011р. місцезнаходженням Товариства є Донецька область, м.Маріуполь, Комсомольський бульвар, б. 46 кв. 47 (т.2 а.с.103).

Проте, суд першої інстанції надіслав копію ухвали від 04.11.2013р. по даній справі третій особі ТОВ «Наір Сервіс» тільки за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр. Будівельників, б.54 кв.1, при цьому визнав явку представників сторін у судове засідання обов»язковою.

Таким чином, в порушення вимог ст. 87 ГПК України місцевий господарський суд не повідомив належним чином третю особу ТОВ «Наір Сервіс», не надіславши на її другу адресу ухвалу про відкладення розгляду справи, чим обмежив її право на участь у судовому засіданні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення третім особам ухвал про залучення їх до участі в справі та відкладення судового засіданні від 23.10.2013р. та від 04.11.2013р. (т. 1 а.с.235-236, т. 2 а.с.8-9).

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду ( ч. 3 п. 2 ст. 104 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» м.Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. у справі №905/6280/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. у справі № 905/6280/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс» до Маріупольської міської ради та Управління майна Маріупольської міської ради за участю третіх осіб ТОВ «Клінінг Сіті» та ТОВ «Наір Сервіс» про визнання недійсним договору № 1357 від 31.08.2010р. купівлі-продажу нежилої будівлі, що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Харлампіїська, 17/25, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс» (87503, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Київська, 53 кв. 49, код ЄДРПОУ 35455697) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 1147 грн. 00 коп.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.9 прим:1 -у справу; 1-позивачу;2 -відповідачам;3-третім особам, 1 -ДАГС;1-ГС Донецької обл.