Постанова

від 10.02.2014 по справі 903/949/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа № 903/949/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" на рішення господарського суду Волинської області від 11.11.13 р. у справі №903/949/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія"

до Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області

про стягнення 7 121,32 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Теперик О.В. (дов. №661 від 31.10.2013 року)

відповідача - Беденюк Ю.П. - голова сільської ради.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.11.2013 року у справі №903/949/13 (суддя Сур'як О.Г.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" до Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області про стягнення 7121,32 грн. заборгованості за надані послуги та визнано недійсним договір №7055 від 15.09.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" та Озерською сільською радою.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки погодження на укладення договору №7055 від 15.09.2010 року Озерська сільська рада не надавала, що свідчить про відсутність у сільського голови Беденюка Ю.П. необхідного обсягу повноважень на підписання даного договору, відтак користуючись правом, наданим п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, договір №7055 від 15.09.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" та Озерською сільською радою, підлягає визнанню недійсним, як такий, який суперечить законодавству. Враховуючи викладене у рішенні місцевий господарський суд визнав недійсним договір №7055 від 15.09.2010 року та відмовив в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" про стягнення з Озерської сільської ради 7121,32 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2013 року у справі №903/949/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" до Озерської сільської ради скасувати повністю. Стягнути з Озерської сільської ради 7121,32 грн., з яких 4680 грн. - заборгованість згідно договору №7055 від 15.09.2010 року, 208,38 грн. - інфляційні втрати, 1875,21 грн. - 15% річних, 357,73 грн. пеня та судовий збір в сумі 2580 грн. 50 коп., в тому числі в сумі 860 грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки суд першої інстанції при його постановленні дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та невірно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому скаржник вказує, що господарський суд Волинської області:

- По-перше, дійшов невірного висновку про відсутність у сільського голови повноважень на підписання договору №7055 від 26.08.2010 року, та внаслідок цього визнання договору недійсним, оскільки ні законодавством, ні установчими документами відповідача не обмежено права сільського голови на підписання договорів.

- По-друге, суд першої інстанції безпідставно застосував положення пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність у сторони договору необхідного обсягу дієздатності не завжди може бути підставою для застосування вказаної норми права (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2007 року у справі №2/2335).

- По-третє суд, приймаючи оскаржуване рішення, не звернув уваги на те, що виходячи зі змісту листа відповідача №18011.3.1 від 14.12.2010 року, направленого на адресу позивача та наявного в матеріалах справи, можна зробити висновок про те, що відповідачем (безпосередньо сільським головою) було схвалено укладений договір, однак не оплачено через відсутність грошових коштів.

Відповідач у справі - Озерська сільська рада надала відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» з якого вбачається заперечення вимог, викладених в апеляційній скарзі. Вважає рішення господарського суду таким, що прийнято з повним з'ясуванням обставин справи. В обгрунтування, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що оскільки стороною договору, на яку покладено обов'язок сплатити кошти, є сільська рада, то виконання зобов'язання з оплати послуг за спірним договором безпосередньо пов'язане із здійснення платежу з відповідного місцевого бюджету та потребує затвердження на сесії ради. В порушення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України спірний договір не був затверджений рішенням сесії Озерської сільської ради, відтак, судом першої інстанції вірно визначено, що спірний договір є недійсним, оскільки його недійсність прямо встановлена законом.

В судовому засіданні 23.12.2013 року представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2013 року у справі №903/949/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" до Озерської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 7121 грн. 32 коп. скасувати повністю. Стягнути з Озерської сільської ради 7121,32 грн., з яких 4680 грн. - заборгованість згідно договору №7055 від 15.09.2010 року, 208,38 грн. - інфляційні втрати, 1875,21 грн. - 15% річних, 357,73 грн. пеня та судовий збір, в тому числі сплачений за подання апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2013 року підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2013 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні 23.12.2013 року оголошувалася перерва до 20.01.2014 року для надання відповідачем рішення Озерської сільської ради Волинської області щодо бюджетних видатків на 2010 рік.

В судовому засіданні 20.01.2014 року відповідачем надано суду копію рішення Озерської сільської ради Волинської області 5 скликання від 19.05.2010 року №37/2, копію додатків №1 - №5 до рішення Озерської сільської ради від 19.05.2010 року №37/2, копію зведеного кошторису на 2010 рік по Озерській сільській раді, копію кошторису на 2010 рік по Озерській сільській раді, копію плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2010 рік.

В ході розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2013 року у даній справі виникла необхідність витребувати від відповідача додаткові документи, відтак розгляд справи судом відкладався до 10.02.2014 року.

03.02.2014 року відповідачем, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 20.01.2014 року, подано до суду копію Регламенту роботи Озерської сільської ради, затвердженого рішенням сесії Озерської сільської ради 5 скликання від 30.05.2006 року №211.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" (Виконавець) та відповідачем - Озерською сільською радою (Замовник) укладено договір №7055 (далі Договір, арк. справи 5).

Згідно пункту 1.1 даного Договору Виконавець за завданням Замовника зобов'язується надати послуги з розробки інформаційних матеріалів (стаття-презентація), їх графічного оформлення та редагування, а також з публікації вказаних інформаційних матеріалів (стаття-презентація) на порталі www.meriaonline.com.ua українською, російською, німецькою та англійською мовами.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору вартість послуг становить 4680грн. з ПДВ, строк оплати - до 01.01.2011р.

Виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється у наступній черговості: 1) пеня, 2) проценти та інфляційні витрати відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, 3) заборгованість за надані згідно умов цього Договору послуги, 4) інші платежі (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору Замовник зобов'язаний протягом 7 календарних днів з дня його підписання надіслати Виконавцю письмові матеріали та фотографії для обробки, узгоджені в додатку до договору, в іншому випадку інформаційні матеріали (стаття-презентація) розробляються та публікуються без фотографій.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що Виконавець зобов'язаний опублікувати інформаційні матеріали (стаття-презентація) на порталі www.meriaonline.com.ua протягом 45 календарних днів з моменту укладення цього Договору.

У випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 4.1 Договору).

Згідно пункту 4.2 Договору у випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань, Замовник на вимогу Виконавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Цей Договір діє протягом 1 року з моменту його укладення (пункт 5.1 Договору).

Договір від імені Замовника - Озерської сільської ради укладений та підписаний головою сільської ради Беденюком Ю. П. Від імені Виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» даний Договір укладений та підписаний представником Костюк А.В., який діє на підставі Агентського Договору №6 від 28.04.2010 року.

Договір скріплений печатками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи додатком до Договору №7055 від 15.09.2010 року сторони визначили інформацію про Замовника, яка повинна бути розміщена на порталі www.meriaonline.com.ua (арк. справи 6-8).

Судом першої інстанції встановлено, що листом-повідомленням №111 від 29.10.2010р. позивач повідомив відповідача, що презентація, в якій описана основна інформація про с.Озеро та його інвестиційні можливості, була зареєстрована на порталі www.meriaonline.com.ua 28.10.2010р. (арк. справи 9).

Вказаний лист містить застереження: якщо протягом 4 робочих днів з дати отримання даного повідомлення позивач не отримає від відповідача будь-яких повідомлень щодо редагування даних інформаційних матеріалів, то вважатиметься, що компанія «СВС Сіті Медія» виконала свої договірні зобов'язання у розробленні та публікації інформаційних матеріалів (статті-презентації) на порталі www.meriaonline.com.ua , і надані компанією «СВС Сіті Медія» послуги вважаються прийнятими.

Лист відповідачем отримано 02.11.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (зворот арк. справи 9).

Однак апеляційним судом встановлено, що Озерська сільська рада не направляла позивачу будь-яких повідомлень щодо редагування інформаційних матеріалів чи зауважень щодо якості наданих послуг. Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія», не виконав.

Як вбачається з рішення Озерської сільської ради Волинської області №1/10 від 19.11.2010р. про розгляд договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія", Озерська сільська рада не затвердила договір №7055 від 15.09.2010р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" щодо надання послуг з розробки інформаційних матеріалів (стаття-презентація), їх графічного оформлення та редагування, а також публікації матеріалів на порталі у зв'язку з відсутністю коштів в сільському бюджеті (арк. справи 34).

Листом від 14.12.2010р. №18011.3.1 Озерська сільська рада повідомила позивача, що, оскільки, на 2010 рік у сільському бюджеті відсутні кошти на оплату вартості послуг за договором, сільська рада відмовляє у затвердженні даного договору. В даному листі також роз'яснено, що в разі позитивної згоди, при формуванні бюджету на 2011р. ставитиметься питання про виділення коштів на оплату послуг по зазначеному договору (арк. справи 35).

Вважаючи, що його права порушено 11.09.2013 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області із позовною заявою, в якій просив стягнути з Озерської сільської ради Волинської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» заборгованість у розмірі 7121 грн. 32 коп., з яких: основний борг 4680 грн., індекс інфляції - 208 грн. 38 коп., 15% за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 1875 грн. 21 коп. та пеня - 357 грн. 73 коп., та 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2013 року відповідач подав відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія», в якому заперечив проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні, обгрунтовуючи це тим, що Договір №7055 від 15.09.2010 року суперечить чинному законодавству і не приведений у відповідність до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України, тому повинен бути визнаний недійсним. При цьому відповідач вказує, що відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Замовником за Договором №7055 від 15.09.2010 року виступає Озерська сільська рада. У відповідності до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаді жителів кількох сіл), селище, міста. Оскільки стороною Договору, на яку покладено обов'язок сплатити кошти, є сільська рада, то виконання зобов'язання з оплати послуг за спірним Договором безпосередньо пов'язані зі здійсненням платежу з відповідного місцевого бюджету. Положеннями ст.23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до пунктів 13,16 частини. 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради. Відповідач вважає, що оскільки, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання затвердження місцевого бюджету та внесення змін до нього належить до виключної компетенції ради, то і Договір №7055 від 15.09.2010 року повинен був бути затверджений радою, як такий, оплата за яким має бути здійснена з місцевого бюджету. Відтак, відсутність такого затвердження Договору дає підстави вважати Договір таким, що суперечить чинному законодавству.

Прийнявши до уваги доводи відповідача, суд першої інстанції 11.11.2013 року ухвалив рішення, яким визнав недійсним Договір №7055 від 15.09.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» та Озерською сільською радою Волинської області та відмовив в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» про стягнення з Озерської сільської ради 7121 грн. 32 коп. заборгованості за договором №7055 від 15.09.2010 року.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» на рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2013 року у справі №903/949/13 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір №7055 від 15.09.2010 р. є договором про надання послуг.

У відповідності до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалося вище Замовником по даному Договору виступає Озерська сільська рада.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання по Договору №7055 від 15.09.2013 року належним чином, що не заперечується і відповідачем (лист від 14.12.2010 року №18011.3.1, арк. справи 35).

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 4680 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) та фактично не заперечується відповідачем.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, обов'язок провести оплату по Договору №7055 від 15.09.2013 року виник у відповідача з 01.01.2011 року (пункт 2.2 Договору).

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що Договір, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість, був укладений Озерською сільською радою з перевищенням повноважень - за відсутності бюджетних асигнувань, та з огляду на приписи статті 23 Бюджетного кодексу України є недійсним, оскільки така недійсність випливає із закону, а відтак відсутні правові підстави для стягнення коштів по даному Договору.

Згідно пунктів 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Із наявного в матеріалах справи Договору вбачається, що останній підписано уповноваженими представниками (керівниками) юридичних осіб, які діють на підставі закону (статуту), та скріплений відтисками печаток обох юридичних осіб.

Нормами ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.16 ч.4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільського голови належить укладення від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договорів відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Пунктом 43 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Статтею 28 даного Закону встановлено питання які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. При цьому, затвердження договору, який відповідач просить визнати недійним, не відноситься до виключної компетенції ради, що спростовує його позицію викладену у відзиві на позов та на апеляційну скаргу. Для з'ясування питання щодо віднесення до виключної компетенції Озерської сільської ради питання про затвердження на пленарних засіданнях сесії сільської ради договорів, оплата за якими проводиться за рахунок бюджетних асигнувань, апеляційним судом було витребувано від Озерської сільської ради копію Регламенту Озерської сільської ради на 2010 рік.

На виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року відповідачем надано копію Регламенту роботи Озерської сільської ради, затвердженого рішенням сесії Озерської сільської ради п'ятого скликання від 30.05.2006 рік №211.

Проте, наданий відповідачем Регламент про роботу Озерської сільської ради не містить переліку договорів, питання про затвердження яких повинно розглядатися на пленарних сесіях сільської ради.

Відповідачем не надано будь-яких інших документів, які б підтверджували віднесення спірного Договору, як він стверджує питання про затвердження якого входить до виключної компетенції ради, до переліку договорів, які підлягають обов'язковому затвердженню на сесії ради.

Крім того, відповідач вказував, що спірний Договір було укладено поза межами бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами Озерської сільської ради.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідно до ч. 4 вказаної статті Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (стаття 1 Бюджетного кодексу України)

Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року №333, встановлено що економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету до коду 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» входять послуги, в тому числі оплата інших послуг, передбачених законодавством .

Як вбачається з наданих відповідачем в судовому засіданні 20.01.2014 року документів, 26.05.2010 року сільським головою Озерської сільської ради підписано зведений кошторис Озерської сільської ради на 2010 рік (арк. справи 140).

З даного кошторису вбачається, що згідно розділу «Видатки та надання кредитів» по коду класифікації 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» (до 01.01.2013 року номер коду класифікації був 1134) відповідачу виділено кошти в сумі 2500 грн. - загальний фонд.

Згідно Плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2010 рік по Озерській сільскій раді по показнику "Інші видатки" передбачено разом - 6500 грн. (арк. справи 142).

Таким чином, фінансування робіт по оплаті послуг, наданих позивачем, було передбачено кошторисом та планом асигнувань.

З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить підстав, для визнання наявного у справі договору недійсним.

В частині доводів відповідача про відсутність підписаних актів приймання - передачі виконаних робіт, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що умовами укладеного Договору вказані вище акти взагалі не передбачені, а встановлений строк оплати до 01.01.2011 р. При цьому факт надання послуг по Договору підтверджено позивачем під час розгляду справи та не спростовано самим відповідачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 357 грн. 73 коп., розраховану за період з 02.01.2011 року по 01.07.2011 року та нараховану на суму 4680,00 грн.

Згідно з п.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, сторонами в договорі (п. 4.1) передбачено, що у випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З урахуванням вище викладеного, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 357 грн. 73 коп., яка підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань, Замовник на вимогу Виконавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 208 грн. 38 коп., розраховані за 02.01.2011р. по 31.07. 2013 р. з врахуванням суми боргу в розмірі 4680,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем нараховано відповідачу 15% річних від простроченої суми за період з 02.01.2011 року по 31.07.2013 року в сумі 1875 грн. 21 коп.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок ціни позову, вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 208 грн. 38 коп., 15% річних в сумі 1875 грн. 21 коп. та пеню в сумі 357 грн. 73 коп., які підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Оцінюючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» на рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2013 р. у даній справі слід задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2013 р. у справі №903/949/13 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити повністю.

Відповідно до п.п.4 п.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При зверненні з апеляційною скаргою позивач сплатив 860 грн. судового збору. Апеляційна скарга задоволена повністю. Рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 860 грн. витрат по судовому збору.

Керуючись, ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2013 року у справі №903/949/13 скасувати. Прийняти нове рішення:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Озерської сільської ради Волинської області (45222, Волинська область, Ківерцівський район, с.Озеро, вул.Миколи Олексюка, 12, код ЄДРПОУ 04333773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» (м.Київ, вул.Воровського, буд.32, кв.2, код ЄДРПОУ 37025570) 8871 грн. 82 коп. з яких: 4680 грн. основний борг, 208 грн. 38 коп. - індекс інфляції, 1875 грн. 21 коп. - 15% річних, 357 грн. 73 коп. - пеня, 1720 грн. 50 коп. витрати по судовому збору.

3. Стягнути Озерської сільської ради Волинської області (45222, Волинська область, Ківерцівський район, с.Озеро, вул.Миколи Олексюка, 12, код ЄДРПОУ 04333773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Сіті Медія» (м.Київ, вул.Воровського, буд.32, кв.2, код ЄДРПОУ 37025570) витрати по судовому збору в розмірі 860 грн. за перегляд в апеляційній інстанції.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Волинської області.

4. Матеріали справи №903/949/13 повернути до господарського суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Савченко Г.І.