Рішення

від 07.02.2014 по справі 911/4586/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" лютого 2014 р. Справа № 911/4586/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агропромислове підприємство» , с. Розважів Іванківського району,

про стягнення 346766,00 грн.

Суддя О.В. Конюх;

за участю представників сторін:

від позивача: Михайловська К.А., уповноважена, довіреність від 30.10.2013р. № 103Д-163/2013;

від відповідача: Ніколаєнко В.С., уповноважена, довіреність від 10.01.2014р. б/н ;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 05.12.2013р. № 130-юр-977/2013 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агропромислове підприємство», с. Розважів Іванківського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 346766,00 грн. заборгованості за Договором про надання послуг від 01.07.2013р. № В-1/кп, в тому числі 318444,00 грн. основного боргу, 4900,00 грн. пені, 1131,00 грн. 3% річних, 22291,00 грн. штрафу та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що на виконання договору про надання послуг від 01.07.2013р.

№ В-1/кп позивачем відповідачу було надано послуги із збирання врожаю на загальну суму 31844,00 грн., яку відповідач у строк, передбачений договором, позивачу не сплатив, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 318444,00 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача передбачені договором штраф та пеню та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4586/13 та призначено справу до розгляду. В судове засідання 21.01.2014р. представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 07.02.2014р.

06.02.2014р. від відповідача надійшли письмові заперечення проти позовної заяви, в яких відповідач частково не погодився з розміром позовних вимог у зв'язку із невірним розрахунком позивачем пені, штрафу та річних. Так, відповідачем було зазначено, що позивач в позові не вірно визначив кількість днів прострочення заборгованості, у зв'язку з чим невірно розрахував штрафні та фінансові санкції. Проти існування заборгованості відповідач не заперечував, додатково пояснивши, що провів часткову оплату в сумі 10000,00 грн.

Розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «ДПЗКУ»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агропромислове підприємство», с. Розважів Іванківського району (далі по тексту - ТОВ «Розважівське АПП»), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 01.07.2013р. між ТОВ «Розважівське АПП» (замовник) та ТОВ «ДПЗКУ» (виконавець) Договір про надання послуг №В-1/кп (далі - Договір), згідно якого виконавець зобов'язується на території сільськогосподарських угідь замовника надати послуги по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Відповідно до умов Договору:

- Послуги надаються у строк з 25.08.2013р. по 20.09.2013р. (але не більше, ніж 20 днів крім випадків перенесення строків у зв'язку із погодними умовами або за домовленістю сторін) по збиранню врожаю соняшника на площах 3140 га за початковою ціною 170,00 грн. за гектар (пункти 1.2, 1.3 Договору);

- Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів приймання-передачі наданих послуг не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту (п. 3.6 Договору);

- За прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення протягом більше ніж як 30 днів з моменту виникнення заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7% від суми заборгованості (п. 5.2 Договору);

- цей Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 30.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань (п. 7.1 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Корисний ефект, заради якого укладається даний вид договорів, не виступає у вигляді певного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято без зауважень послуги по збиранню врожаю соняшника, загальною вартістю 318444,00 грн., про що свідчать Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін, а саме:

від 08.10.2013р. № 7440 на суму 113186,00 грн.;

від 17.10.2013р. № 7671 на суму 205258,00 грн.

Копії актів залучені до матеріалів справи а оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні. Факт надання послуг та прийняття їх відповідачем представниками не заперечується.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктом 3.4 Договору сторони встановили строк оплати не пізніше 5 робочих днів дати підписання Акту.

Як твердить позивач та не заперечує відповідач, замовник вчасно за надані послуги з виконавцем не розрахувався, у зв'язку з чим на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 318444,00 грн.

Разом із тим, відповідачем подано копію платіжного доручення, з якого вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач погасив частину основного боргу, а саме сплатив 05.02.2014р. платіжним дорученням №93 позивачу суму 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно до позиції, викладеної в пункті 4.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн. підлягає припиненню судом на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 308 444,00 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 318444,00 грн. підлягає задоволенню судом частково в сумі 308444,00 грн.

У зв'язку із простроченням боржником основного грошового зобов'язання позивач заявляє про стягнення 1975,33 грн. пені за актом від 08.10.2013р. № 7440 (за період 16.10.2013р. - 06.11.2013р.), 2924,22 грн. пені за Актом від 17.10.2013р. № 7671 (за період 25.10.2013р. - 06.11.2013р.), всього пені 4900,00 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 7% від простроченої заборгованості в розмірі 22291,00 грн. та 3% річних в сумі 1131,00 грн. Щодо вказаних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. За таких обставин і пеня і штраф є формами неустойки.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення протягом більше ніж як 30 днів з моменту виникнення заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7% від суми заборгованості

Законом не заборонено застосовувати штраф і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. (пункт 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Суд звертає увагу на те, що станом на день звернення позивача з позовом до суду (09.12.2013р.) прострочення боржника за обома Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) становило більше ніж 30 днів.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

ПідставаКінцевий строк оплати (пункт 3.4 Договору)Період нарахування пені та річних, заявлений позивачем в позовіПеня, грн. 3% річних, грн. Термін виникнення права на нарахування штрафу (пункт 5.2 Договору)Штраф 7%, грн. Акт 08.10.13 на суму 113186,00 грн. 15.10.13р. 16.10 - 06.11.2013р. 886,88 204,67 15.11.2013р. 7923,02 Акт 17.10.13 на суму 205258,00 грн. 24.10.13р. 25.10 - 06.11.2013р. 950,37 219,32 24.11.2013р. 14368,06 всього 1837,25 423,99 22291,08 судом встановлено, що за заявлений позивачем в позові період, з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 1837,25 грн., 3% річних в сумі 423,99 грн. та штраф в сумі 22291,08 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню частково. Позивачем заявлено до стягнення 22291,00 грн. штрафу і заяви про збільшення розміру позовних вимог в цій частині позивачем не подавалось. Суд приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення штрафу підлягають задоволенню в заявлений сумі 22291,00 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агропромислове підприємство» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» заборгованості в розмірі 332996,24 грн., яка складається з 308444,00 грн. основного боргу, 1837,25 грн. пені, 423,99 грн. процентів річних та 22291,00 грн. штрафу.

Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн. на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Судовий збір пропорційно вимогам, в частині яких провадження у справі припинено, суд на підставі частини другої ст. 49 ГПК України покладає на позивача в якості процесуальної санкції, яка застосовується господарським судом в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст.ст. 546, 547, 549, частиною 1 ст. 625, ст.ст. 627, 629, частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, пунктом 1-1 частини першої ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» до товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (07241, Київська обл., Іванківський район, с. Розважів, вул. Іванівська 9, ідентифікаційний код 03755495)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДПКЗУ-МТС» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15 літ. А, н/п 17, ідентифікаційний код 37702357)

308444,00 грн. (триста вісім тисяч чотириста сорок чотири гривні нуль копійок) основного боргу,

1837,25 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять сім гривень двадцять п'ять копійок) пені,

423,99 грн. (чотириста двадцять три гривні дев'яносто дев'ять копійок) процентів річних,

22291,00 грн. (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто одну гривню нуль копійок) штрафу,

6859,92 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень дев'яносто дві копійки ) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн. припинити .

4. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 14.02.2014р.