Постанова

від 02.04.2014 по справі 911/4586/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа№ 911/4586/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Рябець Л.В. - пред. за. дов. №103Д-216/2014 від 14.03.2014;

відповідача: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважівське агропромислове підприємство"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2014 року

у справі № 911/4586/13 (суддя -Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважівське агропромислове підприємство"

про стягнення 346766,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2014р. позов задоволено частково: підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 308444,00 грн. - основного боргу, 1837,25 грн. - пені, 423,99 грн. - 3 % річних, 22291,00 грн. - штрафу та 6859,92 грн. - судового збору. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000,00 грн. припинено, відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 423, 99 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у цій частині вимог, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а також, змінити рішення в частині стягнення судового збору, у зв'язку з тим, що суд помилився в розрахунках необхідного до стягнення судового збору, а саме, зважаючи на стягнуту судом загальну суму боргу (332 996,24 грн.), сума судового збору, як вважає скаржник, повинна становити: 332 996,24 грн. * 2 / 100 = 6659,92 грн., а суд першої інстанції вирішив необґрунтовано стягнути з відповідача 6859,92 грн. - судового збору.

Також, відповідач, посилаючись на ст. 61 Конституції України, стверджує, що одночасне стягнення пені та 3 % річних є подвійним притягненням до юридичної відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що розрахунок судового збору відповідає нормам ст. 49 ГПК України. Позивач зазначає, що чинне законодавство України допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, пені та 3 % річних, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Ухвалою від 06.03.2014р прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 26.03.2014.

26.03.2014р представником відповідача до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 26.03.2014 представник позивача з'явився, представники відповідача не з'явилися.

Ухвалою суд від 26.03.2014 розгляд справи відкладено на 02.04.2014.

В судове засідання 02.04.2014 представник позивача з'явився, представник відповідача повторно не з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважівське агропромислове підприємство" про стягнення 346 766,00 грн., з яких: 318 444,00 грн. - основного боргу, 4 900,00 грн. - пені, 1131,00 грн. - 3% річних, 22291,00 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Договору про надання послуг від 01.07.2013р.

№ В-1/кп позивачем були надані послуги із збирання врожаю, вартість яких відповідач у строк, передбачений Договором, позивачу не сплатив, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 318444,00 грн., яка на день пред'явлення позову не була погашена відповідачем у добровільному порядку.

У відзиві на позов відповідач частково не погодився з розміром позовних вимог, у зв'язку із невірним розрахунком позивачем пені та 3 % річних, оскільки позивач в позові невірно визначив кількість днів прострочення заборгованості, у зв'язку з чим невірно розрахував штрафні санкції. Проти існування заборгованості відповідач не заперечує та додатково пояснив на даний час, що частково оплатив борг в сумі 10 000,00 грн. за платіжним дорученням №93 від 05.02.2014 (а.с. 76).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013р. між ТОВ "Розважівське АПП" (замовником) та ТОВ "ДПЗКУ" (виконавцем) укладено Договір про надання послуг №В-1/кп (далі - Договір), згідно якого виконавець зобов'язується на території сільськогосподарських угідь замовника надати послуги по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, відповідно до умов Договору:

Послуги надаються у строк з 25.08.2013р. по 20.09.2013р. (але не більше, ніж 20 днів, крім випадків перенесення строків у зв'язку із погодними умовами або за домовленістю сторін) по збиранню врожаю соняшника на площах 3140 га за початковою ціною 170,00 грн. за гектар (пункти 1.2, 1.3 Договору);

Згідно п. 3.6 Договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів приймання-передачі наданих послуг не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Відповідно до п. 7.1 Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 30.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань.

Позивачем надано, а відповідачем прийнято без зауважень послуги по збиранню врожаю соняшника, загальною вартістю 318 444,00 грн., про що свідчать Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), від 08.10.2013р. № 7440 на суму 113186,00 грн. та від 17.10.2013р. № 7671 на суму 205258,00 грн. Проте, відповідач всупереч умов Договору не виконав свої грошові зобов'язання належним чином та не оплатив надані позивачем та прийняті відповідачем послуги, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, з огляду на наступне:

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Корисний ефект, заради якого укладається даний вид договорів, не виступає у вигляді певного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги.

Пунктом 3.4 Договору сторони встановили строк оплати не пізніше 5 робочих днів дати підписання Акту.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, замовник вчасно за надані послуги з виконавцем не розрахувався, у зв'язку з чим на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 318444,00 грн.

Разом із тим, відповідачем подано копію платіжного доручення №93 від 05.02.2014р. (а.с. 76), з якого вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач погасив частину основного боргу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, станом на день прийняття рішення основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 308 444,00 грн., у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості, яка по суті не заперечується відповідачем, правомірно задоволена судом першої інстанції частково в сумі 308 444,00 грн., а провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000,00 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

У зв'язку із простроченням виконання боржником грошового зобов'язання, позивач заявляє вимогу про стягнення 1975,33 грн. - пені за актом від 08.10.2013р. № 7440 (за період 16.10.2013р. - 06.11.2013р.), 2924,22 грн. - пені за Актом від 17.10.2013р. № 7671 (за період 25.10.2013р. - 06.11.2013р.), всього пені 4900,00 грн. Також, відповідно до п. 5.1 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 7% від простроченої заборгованості в розмірі 22291,00 грн.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. За таких обставин і пеня і штраф є формами неустойки.

Згідно п. 5.2 Договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення протягом більше ніж як 30 днів з моменту виникнення заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7% від суми заборгованості

Колегія суддів погоджується з перерахунком пені, який вірно зроблений судом першої інстанції, у зв'язку з чим вимога позивача в частині стягнення пені правомірно задоволена частково, а саме, в сумі 1837,25 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 22291,00 грн. - 7 % штрафу, передбаченого умовами договору. Судом першої інстанції вказана вимога задоволено повністю, з чим погоджується колегія суддів, оскільки законом не заборонено застосовувати штраф, як самостійний захід відповідальності і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1131,00 грн. (за період з 25.10.2013 по 06.11.2013).

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) та неустойка (пеня) (ч. 3 ст. 549 ЦК України) є різними за своєю правовою природою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції та має компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів (див. Постанову Верховного суду України від 17.10.2011 у справі №6-42цс11).

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлено договором або законом), так само як й інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами належними до сплати кредиторові (див. правову позицію Вищого господарського суду України викладену в Постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14 та Верховного суду України, викладену в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві за 2011-2012 р.р.)

Враховуючи перерахунок, здійснений судом першої інстанції, вимога про стягнення 3 % річних правомірно задоволена частково, а саме, в сумі 423, 99 грн.

Щодо розподілу судом першої інстанції судового збору, то варто зазначити наступне:

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Частиною 2 статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, а 10 000,00 грн. - основного боргу перераховано скаржником на рахунок позивача вже після порушення провадження у даній справі, то колегія суддів вважає, що сплаченого позивачем судовий збір в сумі 6859,92 грн. покладений правомірно на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог позивача, тобто, з дотриманням норм ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийняте з дотриманням норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважівське агропромислове підприємство" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2014 у справі № 911/4586/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/4586/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха