Рішення

від 02.04.2009 по справі 11/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/15

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.04.09 р.                                                                                                       Справа № 11/15                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота     

при секретарі судового засідання Руденко Ю.В.  

За участю представників:

від позивача: Єфименко О.В. – за довіреністю

від відповідача: Салацька І.В. – за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства „Донспецстрой” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранітний кар'єр” м. Макіївка Донецької області

про стягнення суми в розмірі 85 407,06грн., пені в розмірі 15 862,81грн., інфляції в розмірі 13 548,92грн., 3% річних в розмірі 3 166,17грн.

У судовому засіданні оголошено перерву,

                                                                                                             з 11.03.2009р. по 18.03.2009р.,

                                                                                                      згідно ст. 77 ГПК України

В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Приватне підприємство „Донспецстрой” м. Донецьк звернувся до господарського суду до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранітний кар'єр” м. Макіївка Донецької області про стягнення  основного боргу в розмірі 85 407,06грн., пені в розмірі 17 591,02грн., інфляції в розмірі 19 334,64грн., 3% річних в розмірі 3722,34грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору купівлі-продажу                   № 23 від 11.07.2007р., копію протоколу розбіжностей,  копію додаткової угоди №1 від 19.08.2008р., копії накладних, копії рахунків,  копію акту приймання-передачі послуг № 20-07 від  11.07.2007р., копії довіреностей, копії банківських виписок, копії податкових накладних, копію розрахунку № 81/1261 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, заяву про припинення господарських зобов'язань заліком однорідних вимог, вимогу №1 від 06.01.2009р., копії актів звірки взаємних розрахунків,  неналежне виконання відповідачем умов договору та інше.

Відповідач надав відзив  № 27 від 23.02.2009р.,  в якому позовні вимоги  визнає частково в розмірі 85 407,06грн., з яких сума основного боргу – 85 107,06грн., 300грн. – вартість транспортних послуг. Крім того, зазначив, що порушена справа про банкрутство № 5/135Б.

Позивач, через канцелярію суду, надав заяву про  зменшення позовних вимог від 03.03.2009р., в якій просить стягнути основний борг в розмірі 85 407,06грн., пеню в розмірі 15 862,81грн.; інфляцію в розмірі 13 548,92грн., 3% річних в розмірі 3 166,17грн. Суд розглянув заяву та прийняв до розгляду.

Позивач надав клопотання від 20.03.2009р. та просить ознайомитися з матеріалами справи. Суд розглянув клопотання та задовольнив.

Від позивача, через канцелярію суду, надійшли пояснення від 27.03.2009р. щодо ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

 У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Справа слуханням була відкладена, згідно ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 11.07.2007р.  між сторонами  укладений договір  купівлі-продажу № 23 (далі по тексту – Договір),  згідно п. 1.1  якого   продавець зобов'язується поставити покупцю у визначені договором строки вказану у накладних продукцію, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти її  та оплатити. Продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно накладних.

Строк передачі  продукції встановлюється протягом 10 календарних днів ( п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна сума договору складає сума всіх рахунків-фактур, виставлених у відповідності з умовами даного договору.

Строк оплати протягом 20-ти календарних днів з моменту отримання продукції ( п. 3.3 Договору).

Договір підписаний обома сторонами з протоколом розбіжностей.

          Протоколом розбіжностей до договору купівлі-продажу № 23 від 11.07.2007р., п. 2.1 доповнено: „ ... з моменту отримання замовлення”, п. 4.1 виключено, п. 4.2 викладено у наступній редакції: „ за порушення строку передачі продукції, передачі меншої кількості замовленої продукції, несвоєчасної оплати продукції виновна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості не переданої, недоданої або неоплаченої продукції”, п. 5.2 Договору доповнено: „Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та діє по 31.12.2008р.”.

          19.08.2008р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору, згідно якої сторони змінили розділ 8 Договору щодо юридичних реквізитів сторін.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо  виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено поставку продукції на суму 350 765,73грн., що підтверджується накладними.

Продукція отримана відповідачем через Звягіну Любов Андріївну відповідно до довіреностей серії ЯОЖ № 010258 від 11.07.2007р., серії ЯОФ № 366915 від 26.02.2008р.,  серії ЯПК № 756652 від 11.09.2008р., серії ЯПК № 756675 від 20.10.2008р.

Крім того, позивачем надані транспортні послуги  на суму 300,00грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг № 20-07 від 11.07.2007р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками. В цій частині, між сторонами склалися цивільні правовідносини відповідно до ст. 11, 509 ЦК України.

Відповідач  свої зобов'язання щодо оплати поставленої продукції та наданих послуг виконав частково, тому рахується сума в розмірі 85 407,06грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Однак, на момент розгляду справи до матеріалів відповідачем не надано доказів у розумінні ст. ст. 33, 36 ГПК України, про оплату суми в розмірі 85 407,06грн. або  зауважень щодо поставленої продукції та наданих послуг.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 1 від 06.01.2009р. щодо оплати  суми в розмірі 85 407,06грн., що підтверджується поштовою квитанцією № 4663 від 06.01.2009р.

Але, відповідач відповіді на вимогу не надіслав.

Суд не приймає доводи відповідача, що поставка здійснювалася не в рамках договору купівлі-продажу № 23 від 11.07.2007р., оскільки: з матеріалів справи та пояснень наданих сторонами вбачається, що інших договірних відносин між сторонами не існує, заявки відповідача відсутні в матеріалах справи, тому суд дійшов висновку, що поставка за накладними № 20-07 від 11.07.2007р., №50 від 25.01.2008р., №110 від 26.02.2008р., №109 від 26.02.2008р., №85 від 11.02.2008р., №723 від 11.09.2008р., №722 від 11.09.2008р., №734 від 16.09.2008р.№749 від 23.09.2008р., №750 від 23.09.2008р., №815 від 21.10.2008р. здійснена саме за договором купівлі-продажу № 23 від 11.07.2007р.

21.08.2006р. порушено справу про банкрутство № 5/135б ТОВ „Гранітний кар'єр” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

15.04.2008р.  по справі № 5/135б  відкрито процедуру санації боржника - ТОВ „Гранітний кар'єр”,  на шість місяців.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій   на   задоволення  вимог  кредиторів  -  зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),  термін виконання  яких настав   до   дня   введення   мораторію,  і  припинення  заходів, спрямованих  на  забезпечення   виконання   цих   зобов'язань   та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих  до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 12  „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів  та інших  документів,  за  якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф,  пеня),  не застосовуються інші  санкції  за  невиконання  чи  неналежне  виконання  грошових зобов'язань   і  зобов'язань  щодо  сплати  страхових  внесків  на загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування  та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і  зборів.

Отже, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення суми в розмірі 85 407,06грн. є поточними.

Тому, позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 85 407,06грн. є обґрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляції та  3% річних,  то згідно з положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, за наявності боргу, позивач має право на стягнення з відповідача даного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути саме індекс інфляції та 3% річних.

У  зв'язку з тим, що  строк  оплати індексу інфляції та 3% річних настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та враховуючи, що  у відношенні відповідача введена процедура санації, стягненню підлягає індекс  інфляції в розмірі 13 548,92грн. та  3% річних в розмірі 3 157,75грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 8,42грн.

Відносно стягнення пені в розмірі  15 862,81грн., то відповідно до п. 4.2 у редакції Протоколу розбіжностей: за порушення строку передачі продукції, передачі меншої кількості замовленої продукції, несвоєчасної оплати продукції виновна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості не переданої, недоданої або неоплаченої продукції.

Позивачем  нарахована   пеня  за період з 04.03.2008р. по 18.09.2008р. відповідно до умов Договору.

Відповідачем дійсно порушені строки оплати робіт за Договором, але  позивачем невірно визначено період нарахування, чим порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Тому, з урахуванням розрахунків здійснених судом стягненню підлягає пеня за період з 04.03.2008р. по 04.09.2008р.  в розмірі 14 958,95грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 903,96грн.

Позивач не надав доказів у розумінні ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, тобто не довів підстав забезпечення позову та доказів про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, крім того не надав переліку майна, яке належить відповідачу, тому клопотання про накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, безпідставне.

Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625  Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та на підставі  ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 66, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги  – задовольнити частково.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранітний кар'єр” м. Макіївка Донецької області ( вул. Рєпіна, адміністративна будівля ВАТ „Завод ЖБІ та К”, м. Макіївка, Донецька область, 86129, п/р № 26005959968846 у філії ПУМБ в м. Донецьк, МФО 335537, код 31959679) на  користь Приватного підприємства „Донспецстрой” м. Донецьк ( вул. Стратонавтів, 264а, м. Донецьк, 83071, п/р № 26002001000417 ТОВ КБ „Український Фінансовий Мир”, МФО 377777, код 32036237)  суму в розмірі 85 407,06грн., пеню в розмірі 14958,95грн., 3% річних в розмірі 3 157,75грн., індекс інфляції в розмірі 13 548,92грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1170,73грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,09грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірники:

позивачу 1

відповідачу 1

у справу № 11/15