Постанова

від 07.02.2014 по справі 826/19767/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2014 року № 826/19767/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків

ВСТАНОВИВ:

Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Київській області (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 105089,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/19767/13-а.

15 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) від відповідача надійшли заперечення проти позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року адміністративну справу № 826/19767/13-а призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 січня 2014 року.

У судовому засіданні 30 січня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Мотивуючи підстави звернення зазначив, що згідно декларацій з податку на прибуток № 9070515495 від 09 листопада 2012 року та № 9087374695 від 11 лютого 2013 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання по авансовим платежам з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 11671,00 грн. та 9083,00 грн. відповідно, проте не сплачено.

Представник відповідача у судовому засіданні 30 січня 2014 року заперечив проти адміністративного позову, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Письмові заперечення мотивовані тим, що згідно поданих декларацій з податку на прибуток загальний дохід підприємства не перевищує 10 мільйонів, а тому з урахуванням приписів статті 57 Податкового кодексу України, на думку відповідача, останній звільнений від обов'язки сплати авансових внесків.

Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Податковою вимогою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 08 січня 2013 року № 31 визначено відповідачу грошове зобов'язання у сумі 652565,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 628243,66 грн., пеня - 24320,34 грн.

08 січня 2013 року позивачем винесено рішення про опис майна № 31, яким вирішено здійснити опис майна у податкову заставу.

Вищезазначені рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області отримані відповідачем 21 січня 2013 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як встановлено судом, вимога Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 08 січня 2013 року № 31 не оскаржена та не скасована ані в адміністративному ані в судовому порядку.

Згідно довідки - розрахунку від 05 грудня 2013 року № 596/9/10-08-11-02 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств становить 105089,00 грн.

Позивач стверджує, що така заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" виникла у зв'язку з самостійним визначенням податкового зобов'язання по авансовим платежам з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 11671,00 грн. та 9083,00 грн. згідно поданих податкових декларацій № 9070515495 від 09 листопада 2012 року та № 9087374695 від 11 лютого 2013 року.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до підпункту 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 11671,00 грн. та 9083,00 грн. щомісячно протягом 2012 та 2013 років, шляхом подання податкових декларацій з податку на прибуток № 9070515495 від 09 листопада 2012 року та № 9087374695 від 11 лютого 2013 року відповідно.

За змістом пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

В вимозі вказано, що податковий борг за узгодженим грошовим зобов'язанням позивача складає 652565,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 652565,00 грн., за штрафними санкціями - 24320,34 грн.

Як зазначено представником позивача та вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості, що вказана в податковій вимозі включає в себе і заборгованість по сплаті авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105089,00 грн.

Судом встановлено, що вимога Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 08 січня 2013 року № 31 отримана відповідачем, не оскаржена та не скасована ані в адміністративному ані в судовому порядку.

Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Судом встановлено, що суму податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105089,00 грн. відповідач в добровільному порядку не сплатив. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

В письмових запереченнях представник відповідача посилається на положення пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, згідно якої платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки матеріали справи містять копії податкових декларацій з податку на прибуток від 09 листопада 2012 року № 9070515495 та від 11 лютого 2013 року № 9087374695, в яких позивач самостійно визначив суми грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Також, судом встановлено, що податкова вимога від 08 січня 2013 року № 31 із визначенням грошового зобов'язання у сумі 652565,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 628243,66 грн., пеня - 24320,34 грн., в якому включена сума заборгованості зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105089,00 грн., отримана відповідачем проте не оскаржена, що на думку суду є беззаперечним доказом узгодженості податкового боргу.

Згідно письмових пояснень відповідача від 06 лютого 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" сплачено податкове заобовязання з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 850,00 грн.

Проте, суд звертає увагу, що у відповідності до п.2. підрозділу 4 Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, виходячи з положень абзацу 2. п. п.2. підрозділу 4 Податкового кодексу України, суд вважає, що, по-перше, мова йде перш за все про сплату податку на прибуток в порядку п. 57.1. ст. 57 ПКУ, а не сплати авансового внеску при виплаті дивідендів. Особливість порядку нарахування полягає в тому, що платники податку щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Отже, потрібно розрізняти в податковому кодексі як сплату авансом поточних зобов'язань з податку на прибуток (згідно розрахунку здійсненого у складі річної декларації з податку на прибуток підприємства), так і сплату авансового внеску податку з приватних підприємств.

В даному випадку, заборгованість відповідача, що є предметом дослідження в даному провадженні, виникла у зв'язку з несплатою авансового внеску податку з приватних підприємств, а не сплати авансом поточних зобов'язань з податку на прибуток.

За приписом пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відтак, позовна вимога Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області доведено наявність у відповідача податкового боргу та підстав для його стягнення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнолюм» (код ЄДРПОУ 37256602, місто Київ, вул. Богатирська, буд. 9, офіс 301) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 105089,00 грн. (сто п'ять тисяч вісімдесят дев'ять гривень).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник