Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/19767/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19767/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнолюм» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнолюм» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Вишгородська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнолюм» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно декларацій з податку на прибуток № 9070515495 від 09 листопада 2012 року та № 9087374695 від 11 лютого 2013 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання по авансовим платежам з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 11671,00 грн. та 9083,00 грн. відповідно, проте, вказані податки не було сплачено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року задоволено вказаний позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнолюм» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 105089,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Текнолюм» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковою вимогою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 08 січня 2013 року № 31 визначено відповідачу грошове зобов'язання у сумі 652565,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 628243,66 грн., пеня - 24320,34 грн.

08 січня 2013 року позивачем винесено рішення про опис майна № 31, яким вирішено здійснити опис майна у податкову заставу.

Вищезазначені рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області отримані відповідачем 21 січня 2013 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вимога Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 08 січня 2013 року № 31 не оскаржена та не скасована ані в адміністративному ані в судовому порядку.

Згідно довідки-розрахунку від 05 грудня 2013 року № 596/9/10-08-11-02 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств становить 105089,00 грн.

Оскільки зазначена заборгованість не була сплачена відповідачем добровільно у встановлені законодавством України строки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає грошове зобов'язання платника податків як суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до підпункту 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 11671,00 грн. та 9083,00 грн. щомісячно протягом 2012 та 2013 років, шляхом подання податкових декларацій з податку на прибуток № 9070515495 від 09 листопада 2012 року та № 9087374695 від 11 лютого 2013 року відповідно.

За змістом пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У вимозі вказано, що податковий борг за узгодженим грошовим зобов'язанням позивача складає 652565,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 652565,00 грн., за штрафними санкціями - 24320,34 грн.

Сума заборгованості, що вказана в податковій вимозі включає в себе і заборгованість по сплаті авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105089,00 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що вимога Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 08 січня 2013 року № 31 отримана відповідачем, не оскаржена та не скасована ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Суму податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105089,00 грн. відповідач в добровільному порядку не сплатив. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження відповідача з посиланням на положення пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, згідно якої платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

При цьому колегія суддів зауважує про наступне.

В матеріалах справи містяться копії податкових декларацій з податку на прибуток від 09 листопада 2012 року № 9070515495 та від 11 лютого 2013 року № 9087374695, в яких позивач самостійно визначив суми грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що податкова вимога від 08 січня 2013 року № 31 із визначенням грошового зобов'язання у сумі 652565,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 628243,66 грн., пеня - 24320,34 грн., в якому включена сума заборгованості зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105089,00 грн., отримана відповідачем проте не оскаржена, що на думку суду є беззаперечним доказом узгодженості податкового боргу.

Згідно письмових пояснень відповідача від 06 лютого 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" сплачено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 850,00 грн.

Проте, у відповідності до п. 2 підрозділу 4 Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, виходячи з положень абзацу 2. п. п.2. підрозділу 4 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні відносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по сплаті податку на прибуток в порядку п. 57.1. ст. 57 ПКУ, а не сплати авансового внеску при виплаті дивідендів. Особливість порядку нарахування полягає в тому, що платники податку щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Отже, потрібно розрізняти в податковому кодексі як сплату авансом поточних зобов'язань з податку на прибуток (згідно розрахунку здійсненого у складі річної декларації з податку на прибуток підприємства), так і сплату авансового внеску податку з приватних підприємств.

В даному випадку, заборгованість відповідача, що є предметом дослідження в даному провадженні, виникла у зв'язку з несплатою авансового внеску податку з приватних підприємств, а не сплати авансом поточних зобов'язань з податку на прибуток.

За приписом пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнолюм» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.