Рішення

від 26.05.2009 по справі 14/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/285

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" травня 2009 р. Справа № 14/285

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Костриці О.О.  

за участю представників сторін

від позивача Черниш О.М. дов. № 5 від 03.02.2009р.

від відповідача не з'явився  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (м. Житомир)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт" (м. Житомир)

про стягнення 42657,36 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача            42657,36 грн., з яких: 29005,45 грн. основного боргу, 4350,82 грн. штрафу, 5801,09 грн. плати за користування чужими грошовими коштами, 3500,00 грн. збитків.

Представник позивача в засіданні суду 26.05.2009р. надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій повідомив суд про сплату відповідачем боргу в суму 29005,45грн. до пред'явлення позову до суду, у зв'язку з чим відмовляється від позову в частині стягнення 29005,45 грн. основного боргу та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 13651,91 грн., з яких: 4350,82 грн. штрафу, 5801,09 грн. плати за користування чужими грошовими коштами, 3500,00 грн. збитків понесених позивачем для відновлення свого порушеного права.

В судовому засіданні 31.03.2009р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши наступне.

За поставлений товар відповідач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями № 39 від 11.02.2009р., № 1 від 16.02.2009р. та меморіальним ордером №6 від 24.02.2009р.

Таким чином, станом на момент звернення позивачем до суду заборгованості за отриманий товар не існувало.

Крім того, відповідач зазначає, що про існування договору поставки товару № 208 від 29.01.2007р. керівнику відповідача стало відомо лише із позовної заяви.

Договір на який посилається у своєму позові позивач, уповноваженим представником, а саме директором відповідача не відписувався, а про його існування йому стало відомо лише після отримання позовної заяви позивача. Про жодні наміри укласти договір поставки директор відповідача Малик В.Г. не знав та не був ознайомлений із умовами даного договору.

Той факт, що в грудні 2008 року позивач поставляв товар відповідачу на підставі видаткових накладних, а не на підставі договору, підтверджується також і податковими накладними, що направлялися позивачем на адресу відповідача, в яких умови поставки (форма цивільно-правового договору) вказані саме накладні.

Відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення неустойки є необгрунтованою.

Відповідач свого представника в судове засідання 26.05.2009р. не направив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,- 

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт" (відповідач у справі) договору поставки товару від 29.01.2007р. за № 208, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 53353,43грн., що підтверджується видатковими накладними: №  Р19-032693 від 02.12.2008р. з вказанням строку оплати до 23.12.2008р., № Р01-020544 від 02.12.2008р. з вказанням строку оплати до 23.12.2008р., № Р01-020543 від 02.12.2008р. з вказанням строку оплати до 23.12.2008р., № Р01-020545 від 02.12.2008р. з вказанням строку оплати до 23.12.2008р., № Р19-032984 від 04.12.2008р. з вказанням строку оплати до 25.12.2008р., № Р01-020546 від 04.12.2008р. з вказанням строку оплати до 23.12.2008р., № Р19-033007 від 05.12.2008р. з вказанням строку оплати до 26.12.2008р., № Р19-033025 від 05.12.2008р. з вказанням строку оплати до 26.12.2008р., № Р19-033016 від 05.12.2008р. з вказанням строку оплати до 26.12.2008р., № Р19-033026 від 05.12.2008р. з вказанням строку оплати до 26.12.2008р,  № Р19-033006 від 05.12.2008р. з вказанням строку оплати до 26.12.2008р., № Р19-033071 від 05.12.2008р. з вказанням строку оплати до 26.12.2008р., № БР17-11920 від 15.12.2008р. з вказанням строку оплати до 05.01.2009р. та довіреністю серія ЯПН № 881707 від 02.12.2008р. (а.с. 11-24,81), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Суд вважає, що товар поставлявся саме за вищезазначеним договором, оскільки у видаткових накладних на поставку товару зазначено: "Умови продажу: договір № 208 від 29.01.2007р. (до 31.12.2008р.)".

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався провести оплату товару з відстрочкою оплати 21 календарних дні від дати поставки товару по кожній окремій накладній.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.02.2009р. створилась заборгованість в сумі 29005,45 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в період з 11.02.2009р. по 24.02.2009р., тобто до пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позовна заява була зареєстрована 26.02.2009р. за № 399), платіжними дорученнями: № 39 від 11.02.2009р., № 1 від 16.02.2009р., № 6 від 24.02.2009р. (а.с. 78-80) відповідач перерахував позивачу 29005,45 грн. боргу.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нараховано штраф в розмірі 15% від суми боргу, який згідно розрахунку позивача складає 4350,82 грн.

Штраф нараховано відповідно до п. 6.2 договору поставки товару від 29.01.2007р. за № 208.

Крім того, відповідно до п. 6.8 вищезазначеного договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем строку оплати товару, він зобов'язаний буде сплатити позивачу плату за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Згідно обгрунтованого розрахунку позивача сума плати за користування чужими грошовими коштами складає 5801,09 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами  статті 193 ГК України кореспондуються положення статей 526 та 527 Цивільного кодексу України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Крім того, позивачем пред'явлена вимога про стягнення на його користь з відповідача збитків, понесених позивачем для відновлення свого порушеного права, шляхом отримання юридичних послуг в сумі 3500,00 грн. В підтвердження понесених позивачем збитків, останнім було долучено до матеріалів справи видатковий касовий ордер від 06.02.2009р. за № 631 та договір про надання юридичних послуг за № 34 від 02.02.2009р., укладений між позивачем та фізичною особою - підприємцем Чернишом Олександром Миколайовичем (а.с. 40-42).

Суд вважає, що витрати по оплаті юридичних послуг не можуть бути віднесені до збитків з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, визначає завдання майнової (матеріально) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання   зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Разом з тим, стаття 623 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, в разі порушення зобов'язання, тобто за підставами виникнення прав і обов'язків така відповідальність є договірною.

Як вбачається з договору поставки товару № 208 від 29.01.2007р., сторонами по справі не було передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані діями/бездіяльністю збитки.

Таким чином, віднесення позивачем витрат, понесених в зв'язку з оплатою юридичних послуг до збитків, суперечить положенням ст.623 ЦК України,  оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не перебувають у необхідному зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки товару №208 від 29.01.2007р.

З огляду на викладене суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача збитків в сумі 3500,00 грн.

Суд частково відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 46,47), як необгрунтовані, виходячи з наступного.

Твердження відповідача у своїх запереченнях щодо підписання договору поставки товару № 208 від 29.01.2007р. неуповноваженою особою відповідача не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в обгрунтування своїх заперечень.

Також, слід зазначити, що вищезазначений договір скріплений печаткою відповідача, доказів викрадення печатки підприємства - відповідача суду надано не було.

Крім того, суд, враховуючи винятковість обставин даної справи: повне погашення суми основного боргу до пред'явлення позову до суду та керуючись приписами ст. 3 Цивільного кодексу України якими встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України та ст. 551 Цивільного кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір нарахованого штрафу до 1% від заявленої до стягнення суми.

Таким чином, сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача складає 43,51 грн. (4350,82 x 1%).

Господарський суд, перевіривши повноваження позивача на вчинення дій щодо відмови від позову в частині стягнення 29005,45 грн. основного боргу, роз'яснивши йому наслідки відмови від позову, приймає відмову позивача від позову в цій частині.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 5844,60 грн., з яких: 43,51 грн. штрафу, 5801,09 грн. плати за користування чужими грошовими коштами. В частині стягнення 29005,45 грн. основного боргу провадження у справі необхідно припинити, у зв'язку із відмовою позивача від позову. В частині стягнення 3500,00 грн. збитків в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,80 п. 4,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт", 10001, м. Житомир, 2-ий пров. Іпподромний, 3А, ідентифікаційний код 33019762 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт", 10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 188, ідентифікаційний код 3364213 - 43,51 грн. штрафу, 5801,09 грн. плати за користування чужими грошовими коштами, 101,52 грн. витрат по сплаті державного мита, 28,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 29005,45 грн. основного боргу.

4. В частині стягнення 3500,00 грн. збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя Костриця О.О.