Рішення

від 27.04.2009 по справі 50/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/198

27.04.09

За позовом     приватного підприємства «Візаві-Екстра»

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

про                  стягнення 29 647,17 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача            Глотова В.В. (дов. № б/н від 29.10.2008 )                                                                                              

від відповідача       не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного підприємства «Візаві-Екстра»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»про стягнення заборгованості в сумі 29 647,17 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 3404К від 16.06.2007.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.03.2009 порушено провадження у справі № 50/198 та призначено до її розгляду на 08.04.2009.

Представники сторін в судове засідання 08.04.2009 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, позивач причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не отримав від позивача копію позовної заяви з доданими до неї документами. Суд задовольнив дане клопотання, розгляд справи був відкладений на 27.04.2009

В судове засідання 27.04.2009 прибув представник позивача та дав пояснення по справі. Відповідач в судове засідання не з'явився, проте до початку судового засідання через відділ діловодства суду подав клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з добровільним погашенням заборгованості позивачу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2007 приватне підприємство «Візаві-Екстра»(далі –позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки №3404К (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався  передати у власність покупця товар на умовах та в строки, визначених в замовленнях на поставку, а відповідач  на умовах та в строк, визначений договором зобов'язався приймати та оплатити товар.

Ціни на товар, що підлягає поставці згідно договору, зазначені в додатку № 1 до договору чи Прайс-листі до договору, який є його невід'ємною частиною. В додатку  № 1 зазначені базові оптові ціни на товар та ціни, за якими товар продається покупцеві (п. 2.1. договору).

Відповідно до положень п. 10.6.  договору покупець приймає товар по кількості, а також проводить перевірку відповідності асортименту товару замовленню на поставку за пред'явленими постачальником документами на поставку товару. Приймання товару фіксується підписом уповноваженої особи покупця в обліковому документі та засвідчується печаткою підприємства.

Умовами розділу 8 договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар після спливу 45 (сорока п'яти) днів з дня передачі товару.  

Як встановлено судом , на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 28 546,00 грн. відповідно до видаткових накладних:

-          № ВИ-0000361 від 15.08.2008 на суму 12 948,06 грн.,  

-          № ВИ-0000363 від 15.08.2008 на суму 2 432,35 грн.,

-          № Ви-0000362 від 15.08.2008 на суму 1 532,59 грн.,

-          № Ви-0000397 від 28.08.2008 на суму 768,42 грн.,

-          № Ви-0000398 від 28.08.2008 на суму 2 940,86 грн.,

-          № Ви-0000417 від 11.09.2008 на суму 373,25 грн.,

-          № Ви-0000416 від 11.09.2008 на суму 6 644,76 грн.,

-          № Ви-0000452 від 25.09.2008 на суму 905,74 грн.,

Вищевказані накладні  приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію від 29.10.2008 з вимогою погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань. Враховуючи положення договору поставки №3404К від 16.06.2007, наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем  зобов'язань, що виникли за договором поставки та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в розмірі 913,47 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 10.1. договору у випадку порушення  строків оплати поставленого товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі 0,04% від суми простроченої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 10.1) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 913,47 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь 3 % річних в розмірі 187,70грн.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

В судовому засіданні позивач надав суду належним чином оформлені докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем частини основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми  28 500,00 грн. основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 28 500,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(03039,                   м. Київ, пр.-т. Науки, 8; код ЄДРПОУ 32104254) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь приватного підприємства «Візаві Екстра» (14000, м. Чернігів, вул. М. Горького, 52, кв. 81; код ЄДРПОУ 34339130) основний борг в розмірі 46 (сорок шість) грн. 00коп., пеню в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 47 коп., 3 % річних в сумі 187 (сто вісімдесят сім)грн. 70коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 15.05.2009