Постанова

від 04.02.2014 по справі 802/91/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

04 лютого 2014 р. Справа № 802/91/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря с/з Середюка М.А.,

за участю представників сторін:

позивача Джугострана В.І.,

відповідача Гуменюк О.І., Гудожника О.С., Рекало Н.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом

товариства з об'єднаною відповідальністю "ОФК"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОФК» звернулось в суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі-Вінницька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042201 форми «Р» від 10 січня 2014 року.

В судовому засіданні, в обґрунтування позовних вимог, представник позивача пояснив, що на підставі акту виїзної позапланової документальної перевірки за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року №1277/2201/38394970 від 20.12.2013 року, в висновках якого встановлено порушення положень п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а тим самим, завищено податковий кредит на суму 69477 грн., в тому числі, за листопад 2012 року - 26891 грн., за грудень 2012 року - 42556 грн.

На підставі зазначених висновків, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №000042201 від 10.01.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 69447 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 17362 грн. Позивач з даним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає його безпідставним і необґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив, подавши суду письмові заперечення (а.с. 42-48) і наполягає на тому, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОФК» та прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ОФК» зареєстровано 14.09.2012 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

На підставі наказу №1079 від 19.11.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОФК» прийнятого начальником Вінницької ОДПІ та направлень на перевірку від 20.11.2013 року №1094/22 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Гудожником О.С. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОФК» з питань правомірності формування податкового кредиту при проведенні фінансово-господарської діяльності з СФГ «Аграрій» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1277/2201/38394970 від 20.12.2013 року (а.с.9-35)

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані: п.21.1.1. дотримуватися Конституції України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; п.21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; 21.1.3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; п.21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; п.21.1.5. коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Статтею 78 Податкового кодексу України, визначено, а саме, п. 78.1. документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п 78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як встановлено судом та відповідно до акту перевірки податковим органом виявлено порушення п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, по операціях з селянсько-фермерським господарством «Аграрій» в результаті чого завищено позивачем суму податкового кредиту в загальному розмірі 69447 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 69447 грн.

Однак, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Встановлено, що між ТОВ «ОФК» та СФГ «Аграрій» укладено договір поставки №7 від 02.11.2012 року згідно до якого постачальник (СФГ «Аграрій) зобов'язується передати покупцю (ТОВ «ОФК») товар, сплативши за нього певну грошову суму. Асортимент, кількість та ціна товару встановлюється сторонами.

Реальність господарських операцій за цим правочином повністю підтверджується усіма обов'язковими первинними та іншими необхідними документами, зокрема:

- видатковими накладними згідно договору №7 від 02.11.12р. на поставку позивачу овочів №№ РН-0000514 від 05.11.12р., товар овочі на суму 30771,66 грн.; РН-0000515 від 07.11.12 р.- 52187,70 грн., РН-0000516 від 09.11.12 р. - 32802,24 грн.; РН-0000517 від 12.11.12 р.-33581,40 грн.; РН-0000518 від 15.11.12р. в сумі 12005,16 грн.; РН-0000545 від 03.12.12 р. 41415,36 грн.; РН-0000546 від 05.12.12р. - 48413,40 грн.; РН-0000547 від 07.12.12 р.-52132,92 грн.; РН-0000548 від 10.12.12 р. - 27042,46 грн.; РН-0000552 від 14.12.12 р.- 36151,62 грн.; РН-0000592 від 24.12.12 р.-50180,40 грн., які було представлено для перевірки відповідачу (а.с. 83-93);

- наданими СФГ «Аграрій» на адресу ТОВ «ОФК» податковими накладними, які виписані на підставі договору №7 від 02.11.12 р. і зареєстровані в державному реєстрі одаткових накладних №10/2 від 05.11.12р., №11/2 від 07.11.12р., №13/2 від 09.11.12р., №14/2 від 12.11.12р., №27/2 від15.11.12р., №2/2 від 03.12.12 р., №3/2 від 05.12.12 р., №4/2 від 07.12.12р, №5/2 від 10.12.12р.; №9/2 від 14.12.12р., №49/2 від 24.12.12р. (а.с. 72-82); товарно-транспортними накладними, а саме, ТТН-0000514 від 05.11.12 р., ТТН-0000515 від 07.11.12 р. ТТН-0000516 від 09.11.12 р., ТТН-0000517 від 12.11.12 р., ТТН-0000518 від 15.11.12 р., ТТН-0000545 від 03.12.12 р., ТТН-0000546 від 05.12.12р., ТТН-0000547 від 07.12.12 р., ТТН-0000548 від 10.12.12р., ТТН-0000552 від 14.12.12р., ТТН-0000592 від 24.12.12 р., в яких вказано, що вантажовідправник СФГ «Аграрій» вантажоодержувач ТОВ «ОФК», водій ОСОБА_6, автомобіль UVECO 65C18, номер НОМЕР_1 (а.с. 94-104). Проте, податковим органом були враховані і прийняті до уваги матеріали невиїзної документальної перевірки СФГ «Аграрій» проведеної Жмеринською ОДПІ (акт №77/22/32426802 від 09.09.2013 року), в якому зазначено, що за СФГ «Аграрій» право власності на об'єкти нерухомості не зареєстровано, автотранспорту не зареєстровано, що СФГ «Аграрій» протягом 2010-2012 років в управління агропромислового розвитку звітів не надавало, за 2012 рік до органів статистики звіти не подавались, сільськогосподарська техніка на облік не ставилась і з обліку не знімалась. А також первинні фінансові документи до перевірки не надавались, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру. Таким чином, податковим органом зроблений висновок про завищення ТОВ «ОФК» податкового кредиту на суму 69477 грн., оскільки первинними документами не підтверджено податкові зобов'язання СФГ «Аграрій» та відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з постачання товарів (послуг) підприємствам-покупцям в розумінні Податкового кодексу України. Отже, податковий орган стверджує, що правочини між СФГ «Аграрій» та контрагентами-покупцями за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, здійснені без мети настання реальних наслідків та первинні документи ТОВ «ОФК» по взаємовідносинах з СФГ «Аграрій» складені формально у зв'язку з відсутністю реальності здійснення операцій. Однак, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими. ТОВ «ОФК» надано до перевірки підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою податкові накладні, які складено відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. А згідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України СФГ «Аграрій» надав позивачеві, як покупцю, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; назва підприємства, податковий номер платника податку; місцезнаходження та інші істотні дані внесені в податкову накладну відповідно до законодавства. А також, відповідно до п. 201.10 цієї ж статті Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також підставою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів з метою їх реалізації. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність господарських операцій за цим правочином повністю підтверджується усіма обов'язковими первинними та іншими необхідними документами, зокрема: договором поставки №7 від 02.11.2012 року; податковими та видатковими накладними (а.с. 72-154); податковою накладною №58 від 18.10.2011 року (а.с. 33); договором №1-О найму (оренди) транспортного засобу від 02.11.12 р. (а.с71).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість, суд вважає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх не реальність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган, переважно обґрунтовує правомірність свого рішення, нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому, виключно на порушення, вчинені контрагентом позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що договірні відносини між ТОВ «ОФК» та СФГ «Аграрій» є реальним, оскільки, вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність онтрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договір, акти, видаткові і податкові накладні) є первинними у розумінні ст. 9 зазначеного Закону та повністю підтверджують факт здійснення операції. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Тому, податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0000042201 від 10.01.2014 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ, а тому заявлений адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163-167, 186 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, яке винесено 10 січня 2014 року №0000042201 форми "Р".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з об'єднаною відповідальністю "ОФК" (код ЄДРПОУ 38394970, м. Вінниця, вул. Келецька,53,оф.314) судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Крапівницька Н. Л.