Ухвала

від 08.04.2015 по справі 802/91/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/800/14155/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року

у справі №802/91/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФК»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОФК» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042201 від 10 січня 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року (в редакції ухвали від 20 березня 2014 року про виправлення описки) позов був задоволений. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, яке винесено 10 січня 2014 року, № 0000042201 форми «Р». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ОФК» судовий збір у розмірі 182,70 грн. шляхом його безспірного списання органом Державного казначейської служби України із рахунку Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ОФК», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ОФК» з питань правомірності формування податкового кредиту при проведенні фінансово-господарської діяльності з СФГ «Аграрій» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої був складений акт № 1277/2201/38394970 від 20 грудня 2013 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 69447,00 грн., у тому числі: за листопад 2012 року на суму 26891,00 грн. та за грудень 2012 року на суму 42556,00 грн. та, як наслідок, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 69447,00 грн., в тому числі: за листопад 2012 року на суму 26981,00 грн. та за грудень 2012 року на суму 42556,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «ОФК» (покупець) неправомірно включило до складу податкового кредиту листопада та грудня 2012 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості продукції (овочів, зелені, грибів), придбаної у СФГ «Аграрій» (постачальника) згідно договору поставки №7 від 02 листопада 2012 року, оскільки згідно акту Жмеринської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 09 вересня 2013 року № 77/22/32426802 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки СФГ «Аграрій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року» було встановлено, що: СФГ «Аграрій» відсутнє за місцезнаходженням (а саме за адресою: 18000, Черкаська область, м. Черкаси, б-р Шевченка, 242/1); на момент складення акту підприємство має стан « 8» - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 08 січня 2013 року № 200098840 анульовано рішенням Барської МДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 05 березня 2013 року № 01/18-37; під час проведення попередньої позапланової перевірки головою СФГ «Аграрій» ОСОБА_1 були надані пояснення від 31 жовтня 2012 року про те, що він перебуває на амбулаторному лікуванні, у зв'язку з чим усі необхідні бухгалтерські документи будуть надані ним в приміщення барської МДПІ після закінчення лікування, тобто 07 листопада 2012 року, але 07 листопада 2012 року від голови СФГ «Аграрій» ОСОБА_1 надійшла заява про часткову втрату бухгалтерської та господарської документації, з огляду на що відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України СФГ «Аграрій» було надано 90 календарних днів для відновлення втрачених документів, тобто до 06 лютого 2013 року; 06 лютого 2013 року Барською МДПІ було здійснено вихід на адресу СФГ «Аграрій» (Черкаська область, м. Черкаси, б-р Шевченка, 242/1) з метою проведення документальної позапланової перевірки за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2012 року, однак СФГ «Аграрій» за вказаною адресою було відсутнє. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що не СФГ «Аграрій» могло постачати товари ТОВ «ОФК» за період, який перевірявся, реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ОФК» відсутня, а виписані СФГ «Аграрій» первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

10 січня 2014 року Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00000042201 форми «Р», яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «ОФК» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 86809,00 грн., у тому числі: 69447,00 грн. - за основним платежем, 17362,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту листопада та грудня 2012 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаного у СФГ «Аграрій» товару, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у СФГ «Аграрій» товарів згідно договору поставки № 7 від 02 листопада 2012 року мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актом звірки з контрагентом (арк. справи 72-105).

Вказані обставини знайшли своє відображення і на 5-6 аркушах акту перевірки, у якому також було вказано, що розрахунки між суб'єктами господарювання у сумі 200000,00 грн. були здійснені шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок СФГ «Аграрій», станом на 31 грудня 2012 року кредиторська заборгованість позивача перед СФГ «Аграрій» становить 216684,32 грн.

Крім іншого, матеріалами справи підтверджено, що придбана у СФГ «Аграрій» продукція була реалізована позивачем іншим суб'єктами господарювання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 106-154).

Посилання податкового органу на обставини, викладені у акті Жмеринської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 09 вересня 2013 року № 77/22/32426802 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки СФГ «Аграрій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року», були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки матеріали справи містять довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно СФГ «Аграрій», в якій вказано, що місцезнаходженням товариства є адреса: 23042, Вінницька область, Барський район, с. Гулі (арк. справи 68).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту листопада, грудня 2012 року податок на додану вартість за господарськими операціями з СФГ «Аграрій».

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що сама по собі несплата податку на додану вартість продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Особою, яка несе відповідальність за сплату податку на додану вартість до бюджету, є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, а також припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи тощо, які мали місце після вчинення господарських операцій.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області залишенню без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна