Постанова

від 21.01.2014 по справі 808/9448/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року о 11 год. 00 хв.Справа № 808/9448/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Пелеха С.І.

представників сторін:

позивача - Мажари О.О. (довіреність від 26.12.13 №18-158)

- Берегової С.М. (довіреність від 27.12.13 №18-160)

- Балан-Капустіної О.А. (довіреність від 26.12.13 №18-159)

відповідача - Маріхіна К.В. (довіреність від 27.06.13 №9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (далі - ПАТ «Запоріжвогнетрив», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.11.2013 №0000992610 та №0001002610 у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 16.10.2013 по 04.11.2013 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжвогнетрив» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 за квітень 2012 року, ПП «Ікс-Агро» за період травень, липень, серпень 2010 року та з ПП «Турбо-К» за період березень-травень, липень 2010 року, листопад 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено Акт №219/26-20/00191885 від 11.11.2013. На підставі висновків перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.11.2013 №0000992610 та №0001002610. ПАТ «Запоріжвогнетрив» вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням чинного законодавства України і підлягають скасуванню в повному обсязі. Позивач звертає увагу, що зобов'язання за договорами між ПП «Турбо-К», ПП «Ікс-Агро» та ПАТ «Запоріжвогнетрив» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (послуг), банківськими виписками. В обґрунтування правової позиції стосовно реальності відповідної господарської операції, за якою відбулося формування валових витрат та податкового кредиту, позивач наголошує, що ним надавались до перевірки усі первинні документи, бухгалтерської звітності, які б підтверджували реальне придбання товару/послуг, а саме: договори (з додатками), акти приймання-здачі виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки тощо, - що відображено в акті перевірки. Всі надані до перевірки документи були належним чином оформлені. Позивач звертає увагу, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного зиконання ПАТ «Запоріжвогнетрив» господарських операцій за спірними договорами, наявності факту узгодженості його дій ПП «Турбо-К», ПП «Ікс-Агро» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ПП «Турбо-К», ПП «Ікс-Агро». Таким чином, на думку позивача, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ПП «Турбо-К», ПП «Ікс-Агро» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущенням. Отже за таких обставин позивач вважає, що факт порушення ПАТ «Запоріжвогнетрив» норм податкового законодавства України, зазначених у висновках акту перевірки, в результаті чого встановлено заниження сум податку на прибуток у розмірі 42524 грн. та податку на додану вартість у розмірі 1566 грн., не знаходить підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 27.11.2013 №0000992610 та №0001002610, прийняті відповідачем, підлягають скасуванню як незаконні.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечення посилається на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зазначає, що під час перевірки податковим органом встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій між ПАТ «Запоріжвогнетрив» з ПП «Турбо-К», та з ПП «Ікс-Агро», що призвело до порушення норм Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач вважає, що висновки фахівців СДПІ є обгрунтовані, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними, що дає підстави стверджувати про безпідставне звернення Позивача до суду з адміністративним позовом.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Відповідно до копії Свідоцтва Серія А01 №029334 про державну реєстрацію юридичної особи Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» зареєстроване як юридична особа 21.03.1995 за адресою: 69106, Запорізька область, м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, буд.22-б/1, ідентифікаційний код: 00191885.

З 16.10.2013 по 28.102013 фахівцями СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжвогнетрив» з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платниками податків ФОП ОСОБА_1 (іпн.НОМЕР_1) за квітень 2012 року, підприємством ПП «Ікс-Агро» (ЄДРПОУ 33004473) за період травень, липень, серпень 2010 року, та ТОВ «Турбо-К» (код за ЄДРПОУ 13608111) за період березень-травень, липень 2010 року, листопад 2011 року.

За результатами перевірки 11.11.2013 складено Акт перевірки №219/26-20/00191885 (а.с.47-75).

Перевіркою встановлені порушення:

-порушення п. 138.2, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755- VI від 02.12.2010, ПАТ «Запоріжвогнетрив» занижено податок на прибуток за період 2-4 квартал 2011 року на загальну суму 1801 грн., у тому числі: 2-4 квартал 2011 року - 1801 грн.;

- в порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198. п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями) ПАТ «Запоріжвогнетрив» занижено податок на додану вартість на загальну суму 1566 грн., в тому числі по періодам: листопад 2011 року на суму 1566 грн.

15.11.2013 ПАТ «Запоріжвогнетрив подано до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів Заперечення №19-2426 до Акту перевірки №219/26-20/00191885 від 11.11.2013 (а.с.77-83).

22.11.2013 відповідач надав позивачу відповідь за №3081/10/26-10 на заперечення (а.с.84-92).

На підставі Акту перевірки від 11.11.2013 №219/26-20/00191885 відповідачем стосовно ПАТ «Запоріжвогнетрив» винесено податкові повідомлення-рішення:

- Форми «Р» №0000992610 від 27 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 52704,75 грн., з яких 42524,00 грн. за основним платежем, та 10180,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- Форми «Р» №0001002610 від 27 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2349,00 грн., з яких 1566,00 грн. за основним платежем, та 783,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 27.11.2013 №0000992610 та №0001002610 ПАТ «Запоріжвогнетрив» оскаржило їх до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ПП «Турбо-К» (код ЄДРПОУ 1360811).

Між позивачем, ПАТ «Запоріжвогнетрив» (покупець), та ПП «Турбо-К» (продавець) 24.02.2010 укладено Договір №18-275 (а.с.170-172), відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи наявна також додаткова угода №1 від 29.12.2010 до договору №18-275 від 24.02.2010 (а.с.173).

Крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться специфікації (а.с.174-177):

- №1 на загальну суму 2693,71 грн., у тому числі ПДВ 448,95 грн.;

- №3 від 07.04.2010 на загальну суму 51064,32 грн., у тому числі ПДВ 8510,72 грн.;

- №4 від 12.04.2010 на загальну суму 3540,48 грн., у тому числі ПДВ 590,08 грн.;

- №10 від 23.11.2011 на загальну суму 9396,00 грн., у тому числі ПДВ 1566,00 грн.

На підтвердження виконання поставок за Договором №18-275 від 24.02.2010 позивачем до суду надано:

- 1) Прибуткові ордери:

- №16441/10/0084 від 31.05.2010 на загальну суму 3540,48 грн., у тому числі ПДВ 590,08 грн.;

- №16441/10/0151 від 19.08.2010 на загальну суму 2693,71 грн., у тому числі ПДВ 448,95 грн.;

- №16441/10/0137 від 03.08.2010 на загальну суму 51064,32 грн., у тому числі ПДВ 8510,72 грн.;

- №16441/11/0178 від 20.12.2011 на загальну суму 9396,00 грн., у тому числі ПДВ 1566,00 грн.;

2) Накладні:

- №68 від 31.05.2010 на загальну суму 3540,48 грн., у тому числі ПДВ 590,08 грн.;

- №22 від 19.08.2010 на загальну суму 2693,71 грн., у тому числі ПДВ 448,95 грн.;

- №42 від 03.08.2010 на загальну суму 51064,32 грн., у тому числі ПДВ 8510,72 грн.;

- №511 від 20.12.2011 на загальну суму 9396,00 грн., у тому числі ПДВ 1566,00 грн.;

3) Рахунки:

- №48/10 від 11.05.2010 на загальну суму 3540,48 грн., у тому числі ПДВ 590,08 грн.;

- №14/10 від 22.02.2010 на загальну суму 2693,71 грн., у тому числі ПДВ 448,95 грн.;

- №37/10 від 08.04.2010 на загальну суму 51064,32 грн., у тому числі ПДВ 8510,72 грн.;

- №611/11 від 14.11.2011 на загальну суму 9396,00 грн., у тому числі ПДВ 1566,00 грн.;

4) Товарно-транспортні накладні:

- №31/05 від 31.05.2010 - автомобіль «МАЗ» №050-80 НР;

- №42 від 03.08.2010 - автомобіль «Камаз» №038-87 НР;

- №1511 від 20.12.2011 - автомобіль «Газель» АР 94-70 СА;

5) Податкові накладні:

- №68 від 28.05.2010 на загальну суму 3540,48 грн., у тому числі ПДВ 590,08 грн.;

- №22 від 05.03.2010 на загальну суму 2693,71 грн., у тому числі ПДВ 448,95 грн.;

- №42 від 16.04.2010 на загальну суму 51064,32 грн., у тому числі ПДВ 8510,72 грн.;

- №1511 від 30.11.2011 на загальну суму 9396,00 грн., у тому числі ПДВ 1566,00 грн.;

Крім того, судом з'ясовано, що між ПАТ «Запоріжвогнетрив» (замовник), та ПП «Турбо-К» (підрядник) 29.04.2010 укладено Договір №18-603 на виконання ремонту металообробного станку (а.с.198-200).

В матеріалах адміністративної справи міститься специфікація №1 від 14.05.2010 до Договроу №18-603 від 29.04.2010 (а.с.201).

На підтвердження виконання Договроу №18-603 від 29.04.2010 позивачем надано:

1) Рахунки:

- №98/10 від 12.07.2010 на загальну суму 45318,00 грн., у тому числі ПДВ 7553,00 грн.;

- №49/10 від 11.04.2010 на загальну суму 19422,00 грн., у тому числі ПДВ 3237,00 грн.;

2) Товарно-транспортні накладні:

- №14 від 06.05.2010 - автомобіль «Камаз» №23-41 ЗПР;

- №01/10-2 від 12.07.2010 - автомобіль «МАЗ» №050-80 НР;

3) акти прийому-передачі ТМЦ в ремонт:

- №14 від 06.05.2010;

- №01/10 від 12.07.2010;

4) акт приймання виконаних робіт та отримання об'єкта з ремонту за липень 2010 року №01/10-1 від 12.07.2010;

5) прибутковий ордер №16441/10/0118 від 12.07.2010;

6) податкові накладні:

- №63 від 21.05.2010 на загальну суму 19422,00 грн., у тому числі ПДВ 3237,00 грн.;

- №98 від 12.07.2010 на загальну суму 45318,00 грн., у тому числі ПДВ 7553,00 грн..

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар (послуги) безготівковими розрахунками, що підтверджується долученими до справи копіями реєстрів надісланих документів системи клієнт-банк (а.с.182, 187, 192, 193, 211-212). Заборгованість у розрахунках між позивачем та контрагентом відсутня.

Крім того судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Ікс-Агро» (ЄДРПОУ 33004473), оформлені Договором від 17.02.2010 №18-247 (а.с.213-214). Відповідно до умов вказаного договору ПП «Ікс-Агро» (продавець) зобов'язується продати, а ПАТ «Запоріжвогнетрив» (покупець) прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною відповідно до узгоджених специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах адміністративної справи містяться специфікації до Договору від 17.02.2010 №18-247:

- №1 від 17.02.2010 на загальну суму 29477,76 грн., в тому числі ПДВ 4912,96 грн.;

- №3 від 17.02.2010 на загальну суму 7200,00 грн., в тому числі ПДВ 1200,00 грн.;

- №4 від 10.06.2010 на загальну суму 33992,40 грн., в тому числі ПДВ 5665,40 грн.;

- №5 від 06.08.2010 на загальну суму 2903,98 грн., в тому числі ПДВ 484,00 грн.

На підтвердження виконання Договору від 17.02.2010 №18-247 позивачем надано:

1) прибуткові ордери:

- №16441/10/0074 від 12.05.2010 на загальну суму 29477,76 грн., в тому числі ПДВ 4912,96 грн.;

- №16441/10/0103 від 05.07.2010 на загальну суму 7200,00 грн., в тому числі ПДВ 1200,00 грн.;

- №16441/10/0104 від 05.07.2010 на загальну суму 33992,40 грн., в тому числі ПДВ 5665,40 грн.;

- №16441/10/0143 від 09.08.2010 на загальну суму 2759,98 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.;

2) видаткові накладні:

- №0-00000006 від 12.05.2010 на загальну суму 29477,76 грн., в тому числі ПДВ 4912,96 грн.;

- №0-00000008 від 05.07.2010 на загальну суму 7200,00 грн., в тому числі ПДВ 1200,00 грн.;

- №0-00000009 від 05.07.2010 на загальну суму 33992,40 грн., в тому числі ПДВ 5665,40 грн.;

- №0-00000012 від 09.08.2010 на загальну суму 2759,98 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.;

3) рахунки-фактури:

- №0-00000004 від 09.04.2010 на загальну суму 29477,76 грн., в тому числі ПДВ 4912,96 грн.;

- №0-00000010 від 09.06.2010 на загальну суму 7200,00 грн., в тому числі ПДВ 1200,00 грн.;

- №0-00000011 від 18.06.2010 на загальну суму 33992,40 грн., в тому числі ПДВ 5665,40 грн.;

- №0-00000015 від 09.08.2010 на загальну суму 2759,98 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.;

4) товарно-транспортні накладні:

- №28 від 12.05.2010 - Автомобіль «Газель» АР 1554 ВН;

-№0035 від 05.07.2010 - Автомобіль «Газель» АР 6063 ВЕ;

- №0035 від 05.07.2010 - Автомобіль «Газель» АР 6063 ВЕ;

- №350 від 09.08.2010 - Автомобіль «Мазда 6» АР 6057 АВ;

5) податкові накладні:

- №8 від 12.05.2010 на загальну суму 29477,76 грн., в тому числі ПДВ 4912,96 грн.;

- №10 від 02.07.2010 на загальну суму 7200,00 грн., в тому числі ПДВ 1200,00 грн.;

- №11 від 02.07.2010 на загальну суму 33992,40 грн., в тому числі ПДВ 5665,40 грн.;

- №15 від 09.08.2010 на загальну суму 2759,98 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар безготівковими розрахунками, що підтверджується долученими до справи копієями реєстрів надісланих документів системи клієнт-банк (а.с.213, 225, 236). Заборгованість у розрахунках між позивачем та контрагентом відсутня.

Крім того, судом досліджені реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, листопад 2011 року, в яких зазначені податкові накладні, надані позивачем до суду (а.с.158-163).

Також судом досліджені документи, надані позивачем на підтвердження подальшого використання придбаного у ПП «Турбо-К» та ПП «Ікс-Агро» товару, а саме вибірки по списанню ТМЦ матеріально-відповідальними особами у виробництво (а.с.242-244), картки складського обліку матеріалів (а.с.245), матеріальні звіти (а.с.246-255), додатки до матеріалиних звітів (а.с.256-264).

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між Публічним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» та ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро».

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямими контрагентами - ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

1. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагентів.

2. Щодо реальності вчинених операцій між Публічним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» та ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки від 11.11.2013 №219/26-20/00191885 податковий орган посилається на: висновки Акту перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №436/2214/13608111 від 26.02.2013 стосовно ПП «Турбо-К» (код за ЄДРПОУ 1360811); висновки Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.03.2013 №377/22-15/33004473 стосовно ПП «Ікс-Агро» (код за ЄДРПОУ 33004473) - щодо порушення ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро» вимог податкового законодавства. Відповідач, посилаючись на висновки вищезазначених актів перевірок контрагентів ПАТ «Запоріжвогнетрив» у Акті перевірки від 11.11.2013 №219/26-20/00191885 робить висновок, що оскільки операції з поставки товару ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро» мають ознаки «безтоварних», тому у ПАТ «Запоріжвогнетрив» відсутнє право на формування податкового кредиту: на суму 109528 грн., у тому числі за півріччя 2010 року на суму 2950 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 98748 грн., за 2010 рік на суму 101698 грн., за 2011 рік на суму 7830 грн. (а.с.59); на суму 61192 грн., у тому числі за півріччя 2010 року на суму 24565 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 36627 грн., за 2010 рік на суму 61192 грн. (а.с.66-67). Крім того, податковий орган також зазначає, що ПАТ «Запоріжвогнетрив» під час проведення перевірки не надано розумно обґрунтовану економічну причину укладання угод з ПП «Турбо-К», які з огляду на фактичні дані, не могли фактично постачати на адресу ПАТ «Запоріжвогнетрив» відповідну продукцію (а.с.70).

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товарів і послуг від ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро» на користь ПАТ «Запоріжвогнетрив»: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, виписки банків, та інші.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаними контрагентами - фактичне переміщення (транспортування), приймання, товарів та послуг ПАТ «Запоріжвогнетрив».

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ПАТ «Запоріжвогнетрив» та ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро».

Однак, позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, що підтверджують факт поставки товару ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро» на користь позивача, та банківські виписки (а.с.213, 225, 236), які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

3. За приписами пп.134.1.1-134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як зазначено у п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

За визначенням п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Факт виконання господарських операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

З урахуванням товарності господарських операцій здійснених ПАТ «Запоріжвогнетрив» з постачальниками - ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро», позивачем вірно віднесені видатки на придбання товару (послуг) при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.

4. Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Отже на підставі вищезазначеного, ПАТ «Запоріжвогнетрив» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та його безпосередніми контрагентами - ПП «Турбо-К» і ПП «Ікс-Агро», - в акті перевірки відсутні.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткових та податкових накладних, документів на (про) оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, а ПАТ «Запоріжвогнетрив» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення від 27.11.2013 №0000992610 та №0001002610, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відносно ПАТ «Запоріжвогнетрив», є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 11.11.2013 №219/26-20/00191885 про порушення ПАТ «Запоріжвогнетрив» п. 138.2, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п.198.6 ст.198. п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів податкові повідомлення - рішення від 27.11.2013 року №0000992610 та №0001002610.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" судовий збір у розмірі 172 грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара