Ухвала

від 12.02.2014 по справі 817/3753/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"12" лютого 2014 р. Справа № 817/3753/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2013 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області, третя особа - ПП - фірма "Ліона" про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ПАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 24.05.2013 року №0000282251, №0000292251, №0000302251.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 24.05.2013 року №0000282251, згідно з яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 31496,00 грн. за основним платежем; від 24.05.2013 року №0000292251, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року у розмірі 40316 грн. та від 24.05.2013 року №0000302251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 53177,00 грн., з яких: 35451,00 грн. - за основним платежем; 17726,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача прийнятті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 23.04.2013 року по 26.04.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ППФ «Ліона» у періоді 01.10.2011 року по 31.01.2012 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт №36/22-141/22555135 від 13.05.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за II-IV квартал 2011 року всього у сумі 31496 грн., в тому числі за IV квартал 2011р. у сумі 31496 грн., за І квартал 2012 року збитки зменшені у сумі 40316 грн. та п.198,1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ всього у сумі 35451 грн., в тому числі відповідно до декларацій з ПДВ за: 10.2011р. - 9058 грн., 11.2011р. - 8829 грн., 12.2011р. - 9501 грн., 01.2012р. - 8063 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.05.2013 року податковим органом прийнятті податкові повідомлення - рішення №0000282251, згідно з яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 31496,00 грн. за основним платежем; №0000292251, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року у розмірі 40316 грн. та №0000302251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 53177,00 грн., з яких: 35451,00 грн. - за основним платежем; 17726,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, однак рішенням відповідача скарга позивача залишена без задоволення.

Надаючи правову оцінку прийнятим рішенням відповідача, колегія суддів зазначає.

Встановлено, що 10.01.2011 року між позивачем та ПП - фірмою «Ліона» укладено договір купівлі-продажу товарів №20, за умовами якого контрагент зобов'язувався передавати товари у власність позивача відповідно до замовлення на поставку, а позивач зобов'язувався приймати та оплачувати отриману продукцію.

За змістом даного договору сторони погодили, що видаткова накладна на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість ціну (вартість) продукції (пункт 1.3. Договору).

03.01.2012 року між позивачем та ПП - фірмою «Ліона» укладено договір купівлі-продажу №15/01 j04, за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу товари промислової групи на умовах EXW-м. Рівне вул. 6-Гвардійська склад контрагента згідно правил ІНКОТЕРМС-2010, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товари промислової групи. Згідно умов зазначеного договору контрагент одночасно з товаром передає всі товаросупровідні документи та документи, що засвідчують якість товару (пункт 3.1. Договору).

Факт виконання вказаних договорів підтверджуються:

- накладною №1 від 01.10.2011 року на суму 54348,00 грн., в тому числі ПДВ 9058,00 грн., рахунок на оплату товару №01/10 від 01.10.2011 року на суму 54348,00 грн., про прийняття відповідного товару позивачем оформлено прибутковий ордер №5213893712 від 01.10.2011 року.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі за платіжним дорученням від 28.10.2011 року №9180003745 на суму 54348,00 грн.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати суми податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаною господарською операцією позивач отримав від Приватного підприємства - фірми «Ліона» податкову накладну №1 від 01.10.2011 року на загальну суму 54348,00 грн., в тому числі ПДВ 9058,00 грн., яка зареєстрована у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за жовтень 2011 року за №1;

- накладною №1 від 01.11.2011 року на суму 52971,00 грн., в тому числі ПДВ 8828,50 грн., рахунок на оплату товару №1/11 від 01.11.2011 року на суму 52971,00 грн., про прийняття відповідного товару позивачем оформлено прибутковий ордер №5214345624 від 01.11.2011 року.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі за платіжним дорученням від 01.12.2011 року №9180004192 на суму 52971,00 грн.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати суми податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаною господарською операцією позивач отримав від Приватного підприємства - фірми «Ліона» податкову накладну №1 від 01.11.2011 року на загальну суму 52971,00 грн., в тому числі ПДВ 8828,50 грн., яка зареєстрована у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за листопад 2011 року за №16;

- накладною №1 від 01.12.2011 року на суму 57004,80 грн., в тому числі ПДВ 9500,80 грн., рахунок на оплату товару №1/12 від 01.12.2011 року на суму 57004,80 грн., про прийняття відповідного товару позивачем оформлено прибутковий ордер №5214822569 від 01.12.2011 року.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі за платіжним дорученням від 05.01.2012 року №9180000039 на суму 57004,80 грн.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати суми податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаною господарською операцією позивач отримав від Приватного підприємства - фірми «Ліона» податкову накладну №1 від 01.12.2011 року на загальну суму 57004,80 грн., в тому числі ПДВ 9500,80 грн., яка зареєстрована у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за грудень 2011 року за №36;

- накладною №01 від 03.01.2012 року на суму 48379,20 грн., в тому числі ПДВ 8063,20 грн., рахунок на оплату товару №01/1 від 03.01.2012 року на суму 48379,20 грн., про прийняття відповідного товару позивачем оформлено прибутковий ордер №5215269349 від 03.01.2012 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати суми податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаною господарською операцією позивач отримав від Приватного підприємства - фірми «Ліона» податкову накладну №1 від 03.01.2012 року на загальну суму 48379,20 грн., в тому числі ПДВ 8063,20 грн., яка зареєстрована у реєстрі отриманих податкових накладних позивача за січень 2012 року за №18.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що придбанні товари використовувалися позивачем у ході господарської діяльності.

Вказані витрати на оплату товарів, придбаних у Приватного підприємства - фірми «Ліона», у сумі 177253 грн. (без ПДВ - 35451 грн.) віднесені позивачем до складу валових витрат.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Розділ ІІІ, V Податкового кодексу України, встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення її зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В пункті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За правилами пункту 138.5. статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з ПП - фірма "Ліона" містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ПП - фірма "Ліона" є також безпідставними.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Угода, укладена між позивачем та ПП - фірма "Ліона" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Висновки податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

З урахуванням законодавчого регулювання спірних правовідносин та встановлених у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень апелянта.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" вул.Промислова,1,с.Зоря,Рівненський район, Рівненська область,35314

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028

4- третя особа - ПП - фірма "Ліона", м. Рівне, вул. 6 - та Гвардійська, 6, кв. 24, 33024