Постанова

від 10.02.2014 по справі 925/1702/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа№ 925/1702/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Євсіна І.П. - представник, дов. № 4647 від 04.11.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Санлайт"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2013

у справі № 925/1702/13 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Санлайт"

про стягнення 8 400,00 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 925/1702/13 відкладено на 10.02.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.11.2013 у справі № 925/1702/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 8 400,00 грн. боргу, 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що послуга перевезення була виконана належним чином, без будь-яких зауважень вантажоодержувача, про що свідчить товарно-транспортна накладна А № 171757 CMR; послуга відповідачем не оплачена; згідно із розрахунком позивача борг становить 8 400,00 грн.; факт наявності заборгованості є документально підтверджений, належним чином доведений, та не оспорений відповідачем; таким чином, вимога позивача відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає задоволенню у заявленій сумі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2013 у справі № 925/1702/13 скасувати з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що у відповідача не настав строк виконання зобов'язання по оплаті перевезення відповідно до ст. 530 ЦК України, оскільки позивач направив відповідачу лише рахунок, акт виконаних робіт і акт взаємозвірки розрахунків, а оригіналу товарно-транспортної накладної направлено не було; товарно-транспортна накладна є основним документом, що підтверджує факт перевезення вантажу, є необхідною відповідачу для звіту перед контролюючими органами та перед замовником перевезення, саме виходячи з цього, відповідач при укладенні договору ставив обов'язковою умовою розрахунку надіслання оригіналу товарно-транспортної накладної; наявність копії повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджує виконання позивачем свого обов'язку по направленню транспортної накладної.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Черкаської області позовну заяву про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 8 400,00 грн.; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено заявку-договір № 9 від 10.01.13 на надання транспортно-експедиторських послуг до договору № 9 від 10.01.2013, відповідно до якої позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом: смт Маньківка, Черкаська область - Мар'їна Горка (Республіка Білорусь), що підтверджується CMR № 171757 від 10.01.2013.

Згідно із умовами заявки-договору № 9 вартість перевезення складає 8 400,00 грн.; умови оплати: по оригіналах CMR.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Зазначена норма закріплена й в ч. 1 ст. 929 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 929 ЦК України положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до ч. 4 ст. 306, ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, що полягає у здійсненні комплексу заходів, що супроводжують процес перевезення, та надає транспортному експедитору статусу суб'єкта відносин перевезення вантажів як непрямого учасника процесу перевезення вантажу.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV, експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно із ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женева, договір перевезення установлюється накладною.

Як свідчать записи у графах 4, 6, 24 CMR № 171757 позивачем, яким було здійснено міжнародне перевезення, одержано вантаж у вантажовідправника 10.01.2013 та 15.01.2013 було здано вантаж вантажоодержувачу; відмітка останнього про одержання вантажу від перевізника засвідчена підписом працівника вантажоодержувача та відтиском печатки.

На підставі міжнародної товарно-транспортної накладної № 171757, господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивач надав транспортні послуги, виконавши перевезення вантажів; вказані послуги, як і пов'язаний з ним комплекс допоміжних операцій, прийнято відповідачем на виконання укладеного договору, на оплату яких позивачем виставлено рахунок № 0007 від 15.01.2013.

Погоджену сторонами плату за надані послуги, згідно із заявкою-договором № 9 від 10.01.2013, відповідачем не сплачено.

08.04.2013 позивачем надіслано відповідачу претензію, в якій позивач повідомив, що станом на 29.03.2013 заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 400,00 грн. та зазначив, що оскільки сторонами не був визначений термін виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів за надані послуги, позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, вимагає від відповідача погашення заборгованості протягом семи днів з дати отримання даної претензії.

Факт отримання відповідачем 10.04.2013 зазначеної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 83725696.

Також в матеріалах справи наявні докази надсилання 02.07.2013 позивачем відповідачу рахунку № 0007 від 15.01.2013 на суму 8 400,00 грн., оригіналу CMR № 171757 від 10.01.2013, акта виконаних робіт № 0007 від 15.01.2013, податкової накладної № 9 від 15.01.2013, заявки-договору № 9 від 10.01.2013 (а.с. 41).

Отримання відповідачем 09.07.2013 зазначених документів підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 84223333 (а.с. 40).

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповіді на претензію та доказів оплати наданих позивачем послуг відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 400,00 грн. заборгованості, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги немає підстав визнати такими, що відповідають нормам законодавства та матеріалам справи.

Порушень норм матеріального та процесуального права, на які вказує скаржник, матеріалами справи не підтверджено.

Крім того, згідно із ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

Заперечуючи факт надсилання позивачем, зокрема, оригіналу CMR, відповідачу, останній не надав до матеріалів справи доказів того, що фактично одержав інший документ, а не зазначену в описі поштового вкладення CMR в оригіналі, чим не дотримано вимог норм ст. 33 ГПК України, отже, таке твердження відповідача є голослівним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2013 у справі № 925/1702/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Санлайт" без задоволення.

2. Справу № 925/1702/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха