Рішення

від 12.02.2014 по справі 906/15/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" лютого 2014 р. Справа № 906/15/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Гекалюк О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Наумова О.Л.- представника за довіреністю від 22.08.2013р.;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного малого підприємства "Ріко" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Струм" (м.Житомир)

про стягнення 17654,29 грн.

Приватне мале підприємство "Ріко" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Струм" про стягнення заборгованості в сумі 17654,29грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.01.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 28.01.2014р. та зобов'язано сторони надати документи, необхідні для розгляду справи.

Зважаючи на неявку представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду, ухвалою від 28.01.2014р. господарський суд відклав розгляд справи на 12.02.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 09.01.2014р. про порушення провадження у справі, яку було направлено на адресу ПП "Струм", зазначену в позовній заяві (10003, м.Житомир, вулиця Перемоги, будинок 49, офіс 1), повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

До господарського суду також, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання", повернулась копія ухвали від 28.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 12.02.2014р., яка направлялась відповідачу за адресою: 10003, м.Житомир, вулиця Перемоги, будинок 49, офіс 1, (а.с.44-47).

Як вбачається з матеріалів справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців значиться Приватне підприємство "Струм", ідентифікаційний код 25305373, місцезнаходження: 10003, м.Житомир, вулиця Перемоги, будинок 49, офіс 1 (а.с.48).

Згідно із ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі у 2010 році існували договірні зобов'язання купівлі-продажу.

Так, згідно видаткової накладної №РН-0000276 від 31.12.2010р., податкової накладної №280 від 31.12.2010р. та на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №295821 від 22.12.2010р. Приватним малим підприємством "Ріко" передано, а Приватним підприємством "Струм" прийнято товар на загальну суму 17654,29грн. (а.с.9-11).

У зв'язку з тим, що відповідачем оплату за одержаний товар не провів, позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості в сумі 17654,29грн. (а.с.32, докази надіслання а.с.33), однак, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, кошти за одержаний згідно видаткової накладної №РН-0000276 від 31.12.2010р. товар на суму 17654,29грн. позивачу не сплатив.

Невиконання ПП "Струм" своїх зобов'язань по оплаті отриманого від ПМП "Ріко" товару стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, приймаючи до уваги вищенаведені встановлені судом обставини справи, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось, позивачем було передано відповідачу товар, який відповідачем отримано на підставі довіреності та останнім не оплачено.

Частинами 1 та 2 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", зокрема, зазначає, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару. Згідно довідки позивача від 12.02.2014р. заборгованість ПП "Струм" становить 17654,29грн. (а.с.49).

На час розгляду справи відповідач оплату отриманого від позивача товару на суму 17654,29грн. не провів.

Таким чином, аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 17654,29грн. заборгованості.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17654,29грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 175,193 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Струм" (10003, м.Житомир, вулиця Перемоги, будинок 49, офіс 1, ідентифікаційний код 25305373) на користь Приватного малого підприємства "Ріко" (10005, м.Житомир, провулок Річковий, 6, ідентифікаційний код 22045032)

- 17654,29грн. боргу,

- 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.02.14

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (рек.з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)