Постанова

від 12.08.2014 по справі 906/15/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 906/15/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Миханюк М.В.

суддя Павлюк І. Ю. ,

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства фірма "Струм" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.14 р. у справі № 906/15/14

за позовом Приватного малого підприємства "Ріко"

до Приватного підприємства "Струм"

про стягнення 17654,29 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Кузьмін Д.Л. (дов. б/н від 11.08.2014 р.)

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.02.14 р. у справі № 906/15/14 (суддя Кравець С.Г.) задоволено позов Приватного малого підприємства "Ріко" до Приватного підприємства "Струм" про стягнення в сумі 17654,29 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Струм" (10003, м.Житомир, вулиця Перемоги, будинок 49, офіс 1, ідентифікаційний код 25305373) на користь Приватного малого підприємства "Ріко" (10005, м.Житомир, провулок Річковий, 6, ідентифікаційний код 22045032)

- 17654,29грн. боргу,

- 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 17654,29 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Приватне підприємство фірма "Струм" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.14 р. у справі № 906/15/14, задовольнивши позов частково та стягнувши з відповідача на користь позивача 9254,29 боргу та 957,70 грн. судового збору; судовий збір сплачений ППФ "Струм" за поданння апепляційної скарги, в розмірі 913,50 грн. скаржник просить покласти на ПМП "Ріко".

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права та є частково незаконним, оскільки прийняте за неповного з'ясування всіх обставин, що мають важливе значення для розгляду справи, а обставини, які суд визнав встановленими, не відповідають дійсності.

Скаржник також зазначає, що рішення суду першої інстанції було прийнято без участі представника апелянта, при цьому ПП "Струм" не було відомо про розгляд господарським судом даного позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт пояснює, що обставина про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за видатковою накладною № РН-0000276 від 31.12.2010 р. на суму 17654,29 грн., з якою погодився суд першої інстанції, не відповідає дійсності, оскільки відповідачем частково сплачено борг перед позивачем за вищезазначеною накладною. Як зазначає апелянт, платіжними дорученнями № 15 від 17.02.2011 р. та № 42 від 11.04.2011 р. відповідач сплатив на користь позивача 3600,00 грн. та 4800,00 грн. відповідно, зазначивши, що призначенням платежу є оплата товарів згідно рахунку № СФ-0000316 від 31.12.2010 р., наданим позивачем. Таким чином, скаржник стверджує, що у дійсності, заборгованість за видатковою накладною № РН-0000276 від 31.12.2010 р. становить 9254,29 грн., а не 17654,29 грн., як безпідставно вказав позивач та помилково вважав доведеним суд першої інстанції. На думку відповідача, за вказаних обставин рішення суду першої інстанції не може залишитись без змін в частині суми, що підлягає стягненню з відповідача та в частині розподілу судових витрат.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. відновлено Приватному підприємству Фірма "Струм" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.14 р. у справі № 906/15/14.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "Струм" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.14 р. у справі № 906/15/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у справі № 906/15/14 у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Гудак А.В.

Представник відповідача (скаржника) Приватного підприємства фірма "Струм" Кузьмін Д.Л. в судовому засіданні 12.08.2014 р. надав пояснення по суті спору.

Позивач не забезпечив явки свого представника в призначене на 12.08.2014 р. судове засідання. На адресу Рівненського апеляційного господарського суду повернувся конверт з ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, направлений відділом канцелярії та узагальнення судової практики суду апеляційної інстанції на адресу позивача, з відміткою пошти про причину повернення - закінчення терміну зберігання" (а.с. 84-85).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю, досягнутою між суб'єктами підприємницької діяльності, 31.12.10 р. Приватне мале підприємство "Ріко" передало, із умовою наступної оплати, а Приватне підприємство фірма "Струм" прийняло електроматеріали на загальну суму 17654,29 грн.

Вказане підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000316 від 31.12.10 р., видатковою накладною № РН-0000276 від 31.12.2010 р., податковою накладною № 280 від 31.12.2010 р. та довіреностю на отримання матеріальних цінностей № 295821 від 22.12.2010 р. (а.с. 8-11).

Згідно платіжного доручення № 15 від 17.02.2011 р. та № 42 від 11.04.2011 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні 12.08.2014 р.) ПП фірма "Струм" сплатила на користь ПМП "Ріко" 3600,00 грн., та 4800,00 грн., зазначивши, що призначенням платежу є оплата за кабель, світильники згідно рахунку № СФ-0000316 від 31.12.2010 р. (а.с. 81-82).

Невиконання Приватним підприємством фірмою "Струм" своїх зобов'язань по оплаті отриманого від Приватного малого підприємства "Ріко" товару стало підставою для звернення ПМП "Ріко" з позовом до суду.

Перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що аналіз обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 17654,29 грн. заборгованості.

Проте, зобов'язавши позивача ухвалою від 28.01.2014 р. надати господарському суду докази проведення відповідачем розрахунків (банківські виписки, квитанції, тощо), провести з відповідачем звірку розрахунків та надати суду належним чином оформлений акт звірки, суд першої інстанції не встановив, чи були проведені відповідачем розрахунки на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за видатковою накладною № РН-0000276 від 31.12.2010 р. на суму 17654,29 грн.

Підставою для подання апеляційної скарги відповідач зазначив безпідставне неврахування судом при визначенні суми основного боргу сплату відповідачем згідно платіжних доручень № 15 від 17.02.2011 р. та № 42 від 11.04.2011 р. на користь позивача 3600,00 грн. та 4800,00 грн. боргу відповідно, із зазначенням, що призначенням платежу є оплата товарів згідно рахунку № СФ-0000316 від 31.12.2010 р., наданим позивачем.

Відповідно до ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів вважає, що подані скаржником додаткові докази мають значення для справи, тому приймає їх до розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, до подання позовної заяви та відповідно до моменту винесення судом першої інстанції рішення у справі, відповідачем платіжними дорученнями № 15 від 17.02.2011 р. та № 42 від 11.04.2011 р. сплачено на користь позивача 3600,00 грн. та 4800,00 грн., тобто частину заборгованості в сумі 8400,00 грн.

Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, зумовлють необхідність зміни рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2014 р. в частині стягнення боргу, оскільки колегією суддів встановлено, що на день його прийняття до стягнення з відповідача підлягало 9254,29 грн. заборгованості.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України). Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольнивши позов Приватного малого підприємства "Ріко" до Приватного підприємства фірми "Струм" у повному обсязі, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.

Таким чином, суму основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, слід зменшити на суму фактично сплаченої частини заборгованості в розмірі 8400,00 грн.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 12.02.2014 р. у справі № 906/15/14 належить змінити з підстав п.п. 1, 3 ч.1 ст. 104 ГПК України, задовольнивши позов частково та стягнувши з Приватного підприємства фірма "Струм" на користь Приватного малого підприємства "Ріко" 9254,29 грн. боргу. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати з вирішення справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, на позивача належить покласти судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у зв'язку з її задоволенням.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "Струм" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.14 р. у справі № 906/15/14 - задоволити.

2. Змінити рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.14 р. у справі № 906/15/14, задовольнивши позов частково та стягнувши з Приватного підприємства фірма "Струм" (10003, м.Житомир, вулиця Перемоги, будинок 49, офіс 1, ідентифікаційний код 25305373) на користь Приватного малого підприємства "Ріко" (10005, м.Житомир, провулок Річковий, 6, ідентифікаційний код 22045032) 9254,29 грн. боргу та 957,7 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Приватного малого підприємства "Ріко" (10005, м.Житомир, провулок Річковий, 6, ідентифікаційний код 22045032) на користь Приватного підприємства фірма "Струм" (10003, м.Житомир, вулиця Перемоги, будинок 49, офіс 1, ідентифікаційний код 25305373) витрати по сплаті судового збору в сумі 913,5 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи № 906/15/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Гудак А.В.