Постанова

від 13.05.2009 по справі б2/226-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б2/226-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 травня 2009 р.                                                                                    № Б2/226-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТкаченко Н.Г.

суддівКатеринчук Л.Й.Яценко О.В. (доповідач у справі)

розглянувши касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Оцетно - дріжджовий завод"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду  від 18.12.2008р.

у справігосподарського судуза заявою

до

арбітражний керуючий№ Б2/226-08Київської областіТовариства з обмеженою відповідальністю "Сухоліське"Закритого акціонерного товариства "Оцетно - дріжджовий завод"Золотоверх О.М.

пров судовому засіданні взяли участь представники сторінвід закритого акціонерного товариства "Оцетно - дріжджовий завод"арбітражний керуючийвід товариства з обмеженою відповідальністю "Сухоліське"визнання банкрутом

Поліщук В.А. дов.№1/10 від 01.02.2008р.Золотоверх О.М.

Борисенко А.М.

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2008р. у справі №Б2/226-08 (суддя Конюх О.В.) порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Оцетно - дріжджовий завод", в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Постановою господарського суду Київської області від 04.11.2008р. у справі №Б2/226-08 (суддя Конюх О.В.) визнано банкрутом Закрите акціонерне товариство "Оцетно - дріжджовий завод". Визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухоліське" до Закритого акціонерного товариства "Оцетно - дріжджовий завод" в сумі 31365,62грн. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Золотоверх О.М.

          Не погоджуючись з винесеною постановою, Закрите акціонерне товариство "Оцетно - дріжджовий завод", подало апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати.

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. у справі №Б2/226-08 (судді Міщенко П.К.; Мельник С.М.; Яковлєва М.Л.) апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Оцетно - дріжджовий завод" на постанову господарського суду Київської області від 04.11.2008року по справі №Б2/226-08 залишено без задоволення. Постанову господарського суду Київської області від 04.11.2008року по справі №Б2/226-08 залишено без змін.

                    Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Закрите акціонерне товариство "Оцетно - дріжджовий завод", подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. у справі №Б2/226-08 та постанову господарського суду Київської області від 04.11.2008р. у справі №Б2/226-08, як прийнятті з порушенням норм права, зокрема статтей 17, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

          Судова колегія, заслухавши доповідь судді  Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для  задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

          Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та залишаючи без змін вищезазначену постанову суди попередніх інстанцій послалися на те, що боржник відсутній за своєю юридичною адресою,  боржник неспроможний погасити борг перед кредитором в сумі 31365,62грн., а відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, тому  у суду є підстави для  визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не  можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства  рішення суду  є законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані постанови судів попередніх інстанцій зазначеним вище вимогам не відповідають.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".    

Визнаючи боржника банкрутом, на підставі  ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” суд виходив з того, що боржник відсутній за своїм місцем знаходження, що підтверджується постановою державного виконавця від 23.09.2008р.; актами державного виконавця від 10.09.2008р., від 22.09.2008р., та відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 30.10.2008р. АБ№451484.

Як вбачається із матеріалів справи, ініціюючим кредитором надано  суду витяг  із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.10.2008р., у якому значиться, що відомості про юридичну особу –Закрите акціонерне товариство "Оцетно-дріжджовий завод"   не підтверджені (а.с.57).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”, місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців ”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

          Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено  запис про відсутність  юридичної  особи  за її місцезнаходженням,  то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей  про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення   встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням,  державний реєстратор зобов'язаний  у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу,  або з дати одержання повідомлення від органу  державної  податкової  служби,  направити рекомендованим листом юридичній особі   повідомлення  про необхідність подання державному реєстратору  реєстраційної  картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним  реєстратором реєстраційної картки від юридичної  особи  або  найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей  про юридичну особу без  розгляду  та повідомляє  про  це заявника у випадках і в порядку,  встановлених частиною п'ятою цієї статті. У разі повернення до державного  реєстратора  рекомендованого листа  з  відміткою  відділення  зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою  протягом місяця   з   дати   направлення   їй   відповідного   повідомлення реєстраційної картки про  підтвердження  відомостей  про  юридичну особу  державний  реєстратор  повинен внести до Єдиного державного реєстру   запис про  відсутність  юридичної особи  за  її місцезнаходженням   або запис про   відсутність  підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, зазначені вище норми передбачають можливість  внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців"  процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , а також запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові наслідки, в зв'язку з чим , вказані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність  підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності боржника.

На дані обставини, господарський суд першої та апеляційної інстанції уваги не звернули  та не дали їм ніякої оцінки.

          Крім того, станом на момент подачі заяви про порушення справи про банкрутство витяг з ЄДРПОУ про правовий статус боржника та адресу його місцезнаходження до матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором не подавався та був наданий пізніше, а саме 30.10.2008р. , а справа про банкрутство закритого акціонерного товариства "Оцетно-дріжджовий завод" була порушена ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2008р.

          Системний аналіз частини 1 статті 52 Закону про банкрутство, а також норм частини 8 статті 7 вказаного закону ( документи, що додаються, до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство), свідчить про те, що, зокрема, факти безспірності кредиторських вимог до відсутнього боржника та відсутності керівних органів такого боржника за його місцезнаходженням мають існувати на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, а тому належні докази на підтвердження вказаних фактів мають бути додані до згаданої заяви кредитора.

          Таким чином, судом не дано оцінки обґрунтованості доводів ініціюючого кредитора на предмет відсутності боржника за адресою місцезнаходження відповідно до зазначених приписів статей 17-19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Крім того, ініціюючий кредитор  не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , які б свідчили про відсутність у закритого акціонерного товариства "Оцетно-дріжджовий завод" підприємницької діяльності.

          Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Сухоліське", за статтею 52 Закону. Ініціюючий кредитор мотивував заяву про порушення провадження у справі про банкрутство тим, що рішенням господарського суду Київської області від 18.01.2005р. у справі №253/2-2004 стягнуто з боржника ЗАТ "Оцетно-дріжджовий завод" на користь стягувача –ТОВ "Сухоліське" заборгованість в розмірі 31365,62 грн.. На виконання рішення видано наказ від 08.02.2005р..23.09.2008р.зазначений виконавчий лист був повернутий без виконання постановою із складенням актів державного виконавця про неможливість стягнення від 10.09.2008р. та від 22.09.2008р. у зв'язку з тим, що майна та коштів боржника державним виконавцем виявлено не було.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, листом від 31.10.2008р. №26424 (а.с.35)  Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області  повідомила, що станом на 31.10.2008р. Закрите акціонерного товариства "Оцетно-дріжджовий завод" перебуває на податковому обліку як платник податків та звітує про здійснення своєї фінансово-господарської діяльності. Також встановлено місцезнаходження, а саме 09191 Київська області, Білоцерківський район, Узин, вул. Маяковського,2.

Отже, суду першої інстанції необхідно дослідити обставини відсутності підприємницької діяльності з урахуванням подання Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області  доказів подання звітності та перебування Закритого акціонерного товариства "Оцетно-дріжджовий завод" за юридичною адресою в розумінні ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          З огляду на це висновки суду про підставність порушення провадження у справі за спрощеною процедурою в порядку статті 52 Закону та можливість визнання боржника банкрутом не можна вважати обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, постанова господарського суду Київської області від 04.11.2008 року про визнання боржника банкрутом та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського  суду від 18.12.2008р. прийняті з неповним дослідженням матеріалів справи, а отже є такими, що                                    підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд на стадію розпорядження майном.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Оцетно - дріжджовий завод" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 18.12.2008р. у справі № Б2/226-08 задовольнити.

2.Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. у справі №Б2/226-08 та постанову господарського суду Київської області від 04.11.2008р. у справі № Б2/226-08 скасувати. Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий                                                                             Н.Г. Ткаченко

Судді                                                                                                   Л.Й. Катеринчук

            О.В. Яценко