Постанова

від 10.02.2014 по справі 826/17638/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2014 року справа № 826/17638/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді Соколової О.А.,

суддів Вєкуа Н.Г.,

Васильченко І.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Підприємства об'єднання громадян «Журавушка» Всеукраїнської

громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»

до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області,

Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправними і скасування податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року № 0001351500 та № 0001371500, рішення від 01.10.2013 року № 12347/6/99-99-10-01-15 та визнання протиправними дії, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Підприємство об'єднання громадян «Журавушка» Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» (далі - позивач) з адміністративним позовом, з урахуванням уточнень до позову (а.с.91), до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області (далі - відповідач-1), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-2), про визнання протиправними і скасування податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року № 0001351500 та № 0001371500, рішення Міністерства доходів і зборів України від 01.10.2013 року № 12347/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги та визнання протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо проведення розгляду повторної скарги.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що взаємовідносини, які були між ПОГ «Журавушка» ВГО онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» та ПП «НВП «Агровет» на підставі первинних документів, не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. На думку позивача, позиція податкового органу про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства і порушують публічний порядок, не підкріплена належними доказами. Позивач зазначає, що взаємовідносини які відбувались між позивачем і ПП «НВП «Агровет» підтверджені первинними документами, що свідчить про їх виконання, тобто носить реальний характер. Також, вказує позивач, ПП «НВП «Агровет» є виробником продукції, яка поставлялась позивачу - альбувіру, що спростовує відсутність здійснення господарської операції з поставки даного товару з підстав неотримання його у сумнівного контрагента. Крім того, позивач вважає, що Міністерство доходів і зборів України поверхнево розглянув повторну скаргу платника податків, на підставі лише документів самого ж податкового органу та не дослідів належним чином обставини, які наводилися у змісті скарги. Розглядаючи скаргу платника податків не було використано та належним чином перевірено жодного первинного документу позивача, чим на думку позивача, грубо порушено законні права та інтереси останнього на гарантований всебічний та об'єктивний розгляд скарги.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 заперечує проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (а.с.120-124), в яких зазначив, що вході проведення перевірки контрагента позивача ПП «НВП «Агровет» перевіряючим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; неможливість фактичного здійснення ПП «НВП «Агровет» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; ненадання документів, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства за перівіряємий період. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог ПОГ «Журавушка» ВГО онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача-2 надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (а.с.125), в яких зазначив, що рішення Міністерства доходів і зборів України від 01.10.2013 року № 12347/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники відповідача-1 і відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-1 і відповідача-2 на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні від 21.01.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - Підприємство об'єднання громадян «Журавушка» Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів», зареєстровано як юридична особа Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 10.04.2002 року № 10711200000022008, ідентифікаційний код юридичної особи 26194326, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.50-66)

На час розгляду справи Підприємство об'єднання громадян «Журавушка» Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 23.09.2008 року (індивідуальний податковий номер - 359062017141), номер свідоцтва платника ПДВ - 100140694, що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України. (www.sts.gov.ua)

Відповідач-1 - Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства Сарненською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаєморозрахунках з ПП «НВП «Агровет» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 08.05.2013 року № 260/22/35906201. (а.с.19-36)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено наявність договірних взаємовідносин ПОГ «Журавушка» ВГО онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» з ПП «НВП «Агровет» в жовтні 2011 року, а саме ПП «НВП «Агровет» поставляло товар - альбувір на суму 3 600,00грн. у тому числі ПДВ 600,00грн. відповідно до рахунку № 616 від 05.10.2011 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 22.11.2012 року № 5368/2204/37189636 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «НВП «Агровет» по взаємовідносинам з ТОВ «Костарика-10» за період з 01.07.2011 року по 31.12.20121 року, згідно якого встановлено висновок про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; неможливість фактичного здійснення ПП «НВП «Агровет» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; ненадання документів, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства за перівіряємий період. Перевіряючим зроблено висновок про те, що діяльність ПП «НВП «Агровет» направлена на мінімізацію сплати податків третім особам та безпідставного формування даних податкової звітності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Відповідач за результатами перевірки позивача прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ПОГ «Журавушка» ВГО онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» з ПП «НВП «Агровет», тобто здійснений правочин, не відповідає вимогам закону, не спричиняє реального настання правових наслідків та являється нікчемним. Враховуючи те, що правочин між позивачем та ПП «НВП «Агровет» є нікчемним та керуючись вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні бухгалтерські документи підприємства ПОГ «Журавушка» ВГО онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» не можуть бути прийняті до уваги.

У висновках акту зазначено, що документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення, зокрема, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) у сумі 600,00грн. за жовтень 2011 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення за листопад 2011 року у сумі 600,00грн., грудень 2011 року - 600,00грн., січень 2012 року - 600,00грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації поточного звітного (податкового) періоду) та відповідно завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2012 року на суму 600,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.05.2013 року:

№ 0001351500 яким згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 600,00грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 300,00грн.;

№ 0001371500 яким згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 800,00грн., у т.ч. за листопад 2011 року на 600,00грн., за грудень 2011 року у розмірі 600,00грн., за січень 2012 року у розмірі 600,00грн. (а.с.38-39)

За результатами розгляду первинної скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів у Рівненської області прийнято рішення від 29.07.2013 року № 120/10с/10-201/161, яким скасоване податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області від 22.05.2013 року № 0001371500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 200,00грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 600,00грн. - залишено без змін. (а.с.40-44)

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність угоди поставки товару в жовтні 2011 року, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту при відсутності фактичного постачання товарів.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ПОГ «Журавушка» ВГО онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» та ПП «НВП «Агровет», мету придбання товару, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.ст.655, 656 цього кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як підтверджують матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем (Покупець) та ПП «НВП «Агровет» (Постачальник) укладено усний договір на постачання товару на виконання якої Постачальником виписаний на адресу позивача рахунок на оплату № 616 від 05.10.2011 року на товар - альбувір кількістю 20л, за ціною за одиницю товару без ПДВ 150,00грн. та на загальну суму 3 600,00грн. (а.с.110)

На виконання умов договорів сторонами підписана видаткова накладна № 572 від 18.10.2011 року на вищезазначений товар на загальну суму 3 600,00грн. у т.ч. ПДВ 600,00грн. (а.с.112)

Зазначені документи підписані представниками обох сторін із зазначенням реквізитів постачальника і одержувача, найменування товару, кількості, одиниці виміру, вартості, прізвищ та посад представників сторін які їх підписали, номерів та дат.

Крім того, ПП «НВП «Агровет» на товар який постачався була виписана податкова накладна № 41 від 18.10.2011 року на суму 3 600,00грн. у т.ч. ПДВ 600,00грн., яка надана позивачу згідно приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підтвердження факту поставки товару, представником позивача надана до матеріалів справи копія товарно-транспортної накладної від 18.10.2011 року через ТОВ «Нову Пошту», в якій зазначено, що відправником товару є ПП «НВП «Агровет», отримувачем є позивач, опис відправлення - препарати, фактична вага 21кг. (а.с.113)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надане платіжне доручення від 18.10.2011 року № 289 на суму 3 600,00грн. на перерахування з поточного рахунку зазначених грошових коштів позивачем на рахунок ПП «НВП «Агровет» за альбувір згідно рахунку № 616 від 05.10.2011 року. (а.с.114)

Крім того, представником позивача надані технічні умови на ветеринарний препарат альбувір. (а.с.115)

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність, зокрема, торгівля оптова та роздрібна промисловими та непромисловими товарами та позивачем від реалізації товару отриманого від ПП «НВП «Агровет» третім особам, отримано дохід.

З наведеного слідує, що господарська операція між ПОГ «Журавушка» ВГО онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» та ПП «НВП «Агровет» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 22.11.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «НВП «Агровет», оскільки вказані документи не позбавляють юридичного значення складених останнім первинних документів.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ПП «НВП «Агровет» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Стосовно висновків акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємством-контрагентом, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем-1 доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочин, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, у судовому засіданні сторонами не заперечувалося та підтверджено матеріалами справи, що на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «НВП «Агровет» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що видами діяльності, зокрема, є дослідження і розробки в галузі природних наук; ветеринарна діяльність. (а.с.117)

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені рахунок на оплату, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ПП «НВП «Агровет» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

Згідно п.200.1., п.200.3. ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4. ст.200 Кодексу).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ПП «НВП «Агровет» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 371896320302, номер свідоцтва платника ПДВ - 100301400), що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua) та копією свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ, а тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, ПОГ «Журавушка» ВГО онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «НВП «Агровет», а висновки акту перевірки про завищення залишку від'ємного значення у сумі 600,00грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації поточного звітного (податкового) періоду) та відповідно завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2012 року на суму 600,00грн. є помилковими, тому зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 600,00грн., зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 600,00грн. та нарахування штрафних санкцій, є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області від 22.05.2013 року № 0001351500 та № 0001371500 є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо проведення розгляду повторної скарги та визнання протиправним і скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 01.10.2013 року № 12347/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.56.1, 56.2 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (п.56.3. ст.56 Кодексу).

Вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.56.20. ст.56 Кодексу).

Так, на виконання вимог вищевказаної норми Податкового кодексу України було розроблено «Порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскаржені в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби» закріпленому в Положенні про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (далі-Положення), затверджене наказом ДПА України від 23.12.2010 року № 1001 (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин).

В п.13 Положення передбачено, що орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу. У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі. У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду. (п.15 Положення)

Згідно п.56.8, 56.9 ст.56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Рівненської області із скаргою від 30.05.2013 року № 73 на податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області від 22.05.2013 року № 0001351500 та № 0001371500, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 29.07.2013 року № 120/10с/10-201/161 про залишення без змін податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 року № 0001351500 про зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 600,00грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 300,00грн та скасоване податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області від 22.05.2013 року № 0001371500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 200,00грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 600,00грн. - залишено без змін.

В подальшому позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України із повторною скаргою на спірні податкові повідомлення-рішення та на вищезазначене рішення за розглядом первинної скарги. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 01.10.2013 року № 12347/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області від 22.05.2013 року № 0001351500 та № 0001371500 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга - без задоволення. (а.с.45-49)

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що проведення розгляду скарги та оформлення рішення за результатами її розгляду є обов'язком відповідача-2. При цьому, під час складання рішення про результати розгляду повторної скарги посадова особа органу податкової служби викладає висновки на підставі наявних матеріалів, які досліджувались під час розгляду скарги та є підставою для висновків згідно ст.56 Податкового кодексу України, щодо порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, відображає думку з питань, що входять до об'єкту розгляду скарги.

Отже, контролюючий орган вищого рівня зобов'язаний скласти за результатами розгляду скарги рішення та не позбавлений права викладати в рішенні власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору обґрунтовувати власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо проведення розгляду повторної скарги та визнання протиправним і скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 01.10.2013 року № 12347/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги у зв'язку з їх необгрутованністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача-1 про нікчемність правочину поставки товару підприємством контрагентом - ПП «НВП «Агровет» та доводи позивача, про визнання протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо проведення розгляду повторної скарги та визнання протиправним і скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 01.10.2013 року № 12347/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Підприємства об'єднання громадян «Журавушка» Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів».

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив :

Позов Підприємство об'єднання громадян «Журавушка» Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області від 22.05.2013 року № 0001351500 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 600,00грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 300,00грн. та № 0001371500 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 600,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Головуючий суддя О.А. Соколова

Судді Н.Г. Вєкуа

І.П. Васильченко