Ухвала

від 04.02.2014 по справі 2а-8137/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8137/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Гусак О.О. Шипулова Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Укрем» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Укрем» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання недійсними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року ТОВ «Аско-Укрем» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/411137/1 від 10.05.2012, № 100000003/2012/011492/2 від 07.03.2012, визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.05.2012 № 100190000/2/40856, від 13.03.2012 № 100190000/2/40513 та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання контракту від 11.07.2011 № АК-07/2011, позивач за вантажними митними деклараціями (далі - ВМД) № 100190000/2012/398956 та № 100190000/2012/403223, поданими до митного органу 29.02.2012 та 10.05.2012 відповідно, заявив до митного оформлення в режимі імпорт - 40 товар «кабельні профілі для електричного кабелю пластикові ПВХ…. країна виробництва: Китай, торговельна марка: «АСКО-УКРЕМ», виробник: Guangdong Gangfeng Electrical Appliance Co.LTD, країна виробництва: Китай».

Позивач заявив митну вартість товару за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за першим методом визначення митної вартості товарів та подав декларації митної вартості 29.02.2012 ДМВ-1 № 100190000/2012/398956 та 10.05.2012 № 100190000/2012/403223.

Так, за ДМВ-1 № 100190000/2012/398956 від 29.02.2012 митна вартість товару заявлена на рівні 237 645,45 гривень, що на дату подання становила 29 755,18 доларів США, а за одиницю товару - 13,98 гривні (1,75 долара США).

За ДМВ-1 від 10.05.2012 № 100190000/2012/403223 митна вартість товару була задекларована на рівні 220 136,7 гривні (27 555, 32 долара США), а за одиницю товару - 13,99 гривні (1,75 долара США).

Згідно із вимогами пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (чинна на момент виникнення правовідносин, втратила чинність 01.06.2012), на підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані документи, які зазначені в графі 44 ВМД № 100190000/2012/398956: контракт від 11.07.2011 № АК-07/2011, інвойс 05854026, в графі 44 ВМД № 100190000/2012/403223: контракт від 11.07.2011 № АК-07/2011, інвойс 05854033.

Для підтвердження транспортних витрат позивачем були надані довідки про транспортування: № 5/03-12 від 03.02.2012 (при декларуванні товару за ВМД № 100190000/2012/398956) та № 22/04-12 від 04.04.2012 (при декларуванні товару за ВМД № 100190000/2012/403223).

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом було здійснено порівняння заявленої позивачем митної вартості товарів із митною вартість товарів, митне оформлення, яких вже здійснено, та дані про які містяться в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби.

За результатами такого порівняння посадовою особою митного органу було виявлено, що заявлена позивачем митна вартість товару є значно нижчою за митну вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено у період за 90 календарних днів до дня декларування товару позивачем за кодом згідно УКТЗЕД 392590200.

У зв'язку з цим, Київська регіональна митниця здійснила коригування митної вартості товарів, заявленої позивачем, з 1,75 долара США за одиницю товару до 2,74 долара США та прийняла рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/411137/1 від 10.05.2012, № 100000003/2012/011492/2 від 07.03.2012 за резервним методом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів виходить з наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України, визначає Митний кодекс України.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від 9 квітня 2008 року № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного Кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товарносупровідних документах.

Статтею 54 Митного Кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

За приписами пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 цієї Постанови, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження заявленої митної вартості товарів митний орган витребував у позивача наступні додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, бухгалтерську документацію (податкові та видаткові накладні, документи, які підтверджують оплату за попередні оформлення), договір на перевезення, рахунок-фактуру від виконавця договору про перевезення або довідку підприємства-перевізника, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут та розмір плати, інформація біржових організацій про сировину товару. Посадова особа Київської регіональної митниці під переліком документів, який витребувався, поставила дату та підпис. 01.03.2012 представник митного брокера ОСОБА_6 ознайомився з цим переліком, зазначив, що процедуру консультації з митним органом проведено та 05.03.2012 надав висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 02.03.2012 № 795, бухгалтерські документи, а саме податкові та видаткові накладні, договір на перевезення від 01.09.2011, довідку з банку № 1435/1100 від 01.03.2012, рахунок-фактуру від 30.01.2012.

Вимога про витребування додаткових документів зазначена також на ДМВ-1 № 100190000/2012/403223, а саме банківських (платіжних) документів, що підтверджують вартість товару (якщо рахунок сплачено) або за попередні оформлення, прайс-листа фірми виробника, калькуляції виробника, висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, інформації біржових організацій про сировину товару, податкових накладних щодо продажу товару на території України. Під переліком документів посадова особа Київської регіональної митниці Гнатюк І.М. поставила підпис та дату. 10.05.2012 представник митного брокера ОСОБА_6 зазначив на ДМВ-1 № 100190000/2012/403223 про те, що він ознайомлений із додатковими документами, які витребовує митниця та на дану поставку в нього не має можливості надати додаткові документи, процедуру консультацій проведено.

У зв'язку з відмовою у наданні додаткових документів та з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України, Київською регіональною митницею було визначено митну вартість товарів на підставі наявних у неї відомостей та винесено рішення про визначення митної вартості товарів із застосування резервного (шостого) методу

Що стосується питання правомірності застосування відповідачем резервного (шостого) методу при визначенні митної вартості товарів, колегія суддів зважає на наступне.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, методи визначення митної вартості 2 та 3 відповідачем не використовувались по причині відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для застосування методу 4 визначення митної вартості товарів позивачем не були надані документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення.

Для застосування методу 5 визначення митної вартості товарів позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Отже, саме з цих підстав відповідачем був застосований метод 6 визначення митної вартості (резервний) відповідно до статті 273 Митного кодексу України.

Разом з тим, підстави відмови у митному оформленні передбачені пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію».

Так, митний орган відмовляє у прийнятті ВМД для оформлення з наступних підстав:

- декларація подана без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення;

- декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України та цього Положення;

- наведений у декларації перелік відомостей не відповідає переліку відомостей, визначених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації;

- електронна ВМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів.

У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови в прийнятті митної декларації в порядку, встановленому Держмитслужбою. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної ВМД надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

З наявних в справі доказів вбачається, що позивач у визначеному законом порядку звернувся до Київської регіональної митниці із заявами від 12.03.2012 № 14/12-12, від 11.05. 12 № 25/11-12 стосовно випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України затверджений наказом Держмитслужби від 17.03.2008 № 230.

Київська регіональна митниця листами від 13.03.2012 № 14/4-11/10145, від 14.05.2012 № 14/4-11/16507 надала згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Отже, позивачу були надані гарантійні зобов'язання шляхом сплати до Державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку.

Після випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, позивач звернувся до Київської регіональної митниці з листом від 23.03.2012 № 16/23-12 з проханням переглянути прийняті митним органом рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/411137/1 від 10.05.2012, № 100000003/2012/011492/2 від 07.03.2012. Проте митниця не знайшла підстав для скасування оскаржуваних рішень, про що зазначила у листі від 15.05.2012 № 14/2-11/16622.

Так, наданий позивачем прайс-лист виробника не може розглядатись в якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки адресований безпосередньо фірмі імпортеру, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за попередні оформлення, в наданій ВМД від 19.09.2011 № 100190000/2011/193073 відсутні відмітки банківської установи про сплату за товар.

Крім цього, згідно наданих документів: копії калькуляції виробника на товар та копії довідки виробника про склад сировини з якої виготовлений товар, вартість сировини, яка входить до складу товару менша вартості сировини наданою за інформацією Гуандонської біржі пластмаси «GUANDONG PLASTICS EXCHANGE».

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій посадових осіб Київської регіональної митниці при прийнятті ними спірних рішень про визначення митної вартості товарів, а тому заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Укрем» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 07.02.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.