Ухвала

від 11.02.2014 по справі 818/8773/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р.Справа № 818/8773/13-а

Головуючий 1 інстанції: Гелета С.М.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2013р. по справі № 818/8773/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «Темп»

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «Темп», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним рішення Сумської ОДПІ (Лебединське відділення) ГУ Міндоходів «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «ТЕМП» (код ЄДРПОУ 02971676) оформлене наказом № 71 від 31.07.13 р.; визнати протиправними дії Сумської ОДПІ (Лебединське відділення) ГУ Міндоходів з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «ТЕМП» (код ЄДРПОУ 02971676), результати якої оформлені актом № 216/22/02971676 від 13.08.13 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «ТЕМП» (код ЄДРПОУ 02971676) з питань правомірності формування податкового кредиту за період: лютий, березень, травень, червень, липень 2012 року по господарським операціям з ТОВ «Торговий будинок «Домен», код ЄДРПОУ 31940144»; скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської ОДПІ від 05.09.13 р. № 0000742202 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за березень, травень, червень та грудень 2012 р. на загальну суму 5792,0 грн. та № 0000732202 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 1412,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 706,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8773/13-а позов був задоволений частково: скасовані податкові повідомлення-рішення Сумської ОДПІ ГУ Міндоходів в Сумській області від 05.09.13 р. № 0000742202 та № 0000732202. У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8773/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.09.13 р. № 0000742202 та № 0000732202 є акт № 216/22/02971676 від 13.08.13 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за лютий, березень, травень, червень та липень 2012 р. по господарським операціям з TOB «ТБ «Домен», в якому зафіксовані порушення вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Виявлені порушення обумовлені тим, що відповідач отримав від Західної МДПІ м. Харкова інформацію про порушення ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» вимог податкового законодавства по господарським операціям з TOB «ТБ «Домен».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач виконав всі вимоги ПК України щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі, передбачені діючим законодавством Україні, документи.

Як свідчать письмові докази, що містяться в матеріалах справи та це було правильно встановлено судом першої інстанції, що між ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» (покупець) та TOB «ТБ «Домен» (продавець) був укладений договір поставки № 7-ЮЛ від 18.01.12 р., предметом якого є товар, визначений в рахунках-фактурах, що надаються покупцю згідно його заявкам. Орієнтовна вартість товару визначена в розмірі 120000,0 грн., в тому числі 20000,0 грн. ПДВ. Згідно п. 2 договору товар поставляється покупцю на умовах 100% передоплати.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що найменування та вартість товару (в тому числі ПДВ) на виконання вказаного договору визначені у рахунках-фактурах, товар отриманий за видатковими накладними, а оплата проведена платіжними дорученнями. Формування податкового кредиту по цим операціям проведена на підставі належним чином оформленими податковими накладними. Перелік документів наведений в акті перевірки і їх наявність відповідачем не заперечувалася.

Наведені обставини, за висновком суду першої інстанції, свідчать про фактичне виконання договору поставки № 7-ЮЛ від 18.01.12 р., укладеного між позивачем та TOB «ТБ «Домен».

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» вказано, що при проведенні перевірки було з'ясовано, що видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів: місце складання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, за висновком апелянта, судом першої інстанції не враховано, що підприємством ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» на запит Лебединського відділення Сумської МДПІ № 15/10/22-044 від 05.08.13 р. про надання пояснень та копій документів взагалі не були надані ТТН на перевезення вантажу від TOB ТБ «Домен» м. Харків до ПАТ Лебединський МБДЕ завод «Темп» м. Лебедин за період, що перевірявся.

При проведенні перевірки підприємства позивача відповідачем була використана податкова інформація, отримана від Західної МДПІ м. Харкова (акт № 1056/22.4-07 від 28.03.13 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий будинок «Домен» в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у TOB «Івітек ТТК», код 36626532 за січень - квітень 2012 р., TOB «Рест-Профі», код 35860329 за лютий - квітень 2012 р., ПП «Баварія-Ф», код 31635757 за травень 2011 р., TOB «Праксет-Харків», код 30137712 за травень 2012 р., TOB «Металург-2010», код 37365818 за січень - квітень 2012 р., TOB «Аркада Т», код 33676769 за серпень 2011 р., ПП «Раіком», код 36036555 за березень 2012 р., TOB «Логік», код 36839461 за січень 2012 р. та подальшої їх реалізації), в якій зазначалося, що не підтверджена реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість і розрахунки, та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій TOB ТБ «Домен» - по ланцюгу з постачальниками і покупцями, тобто встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з підприємствами - постачальниками та підприємствами-покупцями. На підставі даних фактів відповідачем був зроблений висновок про те, що TOB ТБ «Домен» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, у тому числі і для ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп».

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Як зазначалося вище, в доводах апеляційної скарги відповідач вказує на те, що податкові накладні є неналежним чином оформлені, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме: місце складання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Між тим, дані твердження апелянта не враховують того, що в ст. 201 ПК України, в якій визначені обов'язкові реквізити податкової накладної, до таких реквізитів, як місце складання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не віднесені.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недотриманням його контрагентом порядку нарахування та перерахування до бюджету власних податкових зобов'язань та з неможливістю органу ДПС виконати повноваження по проведенню перевірки (зустрічної звірки) цього платника податків. Проте обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем не були надані ТТН на перевезення вантажу від TOB ТБ «Домен» м. Харків до ПАТ Лебединський МБДЕ завод «Темп» м. Лебедин за період, що перевірявся, колегія суддів зазначає, що згідно п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р., ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень). Відповідно п. 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

У зв'язку з цим відповідач наполягає на тому, що позивач та його контрагент за укладеним договором поставки № 7-ЮЛ від 18.01.12 р. повинні були здійснювати перевезення згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р., яким передбачено, що згідно наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.95 р. (який був чинним на момент здійснення господарських операцій між позивачем та TOB ТБ «Домен») позивач повинен був оформлювати типові форми ТТН, що додаються до подорожнього листа. Ця вимога, на думку ДПІ, розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу та видів перевезення.

З цих підстав відповідач вважає, що позивач повинен був використовувати ТТН № І-ТН, яка відповідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. За таких обставин перевіряючі в акті перевірки вказують на те, що документом, який може підтвердити, що автопослуги були використані в господарській діяльності позивача та які є підставою для їх включення до складу валових витрат, є ТТН.

В ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Положеннями Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» № 493/92 від 03.10.92 р. встановлено, що з 01.01.93 р. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Оскільки спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346, 29.12.95 р., на який посилається відповідач в обґрунтування свого висновку про те, що застосування ТТН форми 1-ТН є обов'язком для всіх суб'єктів господарської діяльності, станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, колегія суддів дійшла до висновку, що його положення не підлягають обов'язковому застосуванню.

Вище наведеними Правилами визначені лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку. Також слід відмітити, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, ще підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки відповідача про відсутність у позивача обов'язкових видаткових та розрахункових документів для формування валових витрат по операціям купівлі-продажу товарів є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Також слід зауважити, що вимоги відповідача про обов'язковість оформлення ТТН не враховують того, що цей документ передбачений виключно для перевезень вантажним автотранспортом, проте відповідач не вказав які саме автотранспортні засоби повинні перевозити вантажі, перелічені у видаткових накладних, з урахуванням їх кількості, ваги, об'єму, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач безпідставно ставив під сумнів реальність виконання договору поставки від 18.01.12 р. № 7-ЮЛ.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не були спростовані в апеляційній скарзі.

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8773/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8773/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8773/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «Темп» до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.