Ухвала

від 04.02.2014 по справі 826/9769/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9769/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-групп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-групп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 червня 2013 року № 0001662260, № 0001672260, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-групп» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи, встановлено, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Авантаж-групп» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», ТОВ «Сімплекс-буд» за період з 01.07.2012р. по 30.11.2012p.,

При проведенні перевірки працівником відповідача встановлено, що фінансово-господарські правовідносини між ТОВ «Авантаж-групп» та його контрагентами - ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», ТОВ «Сімплекс-буд» здійснювались на підставі письмових договорів на транспортно-експедиторське обслуговування від 07.06.2012р. № 2/06 та від 14.08.2012р. № 11/7, де ТОВ «Авантаж-групп» - Замовник, а ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» і ТОВ «Сімплекс-буд» - Експедитори.

Відповідно до даних Договорів Експедитор зобов'язаний від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському міжміському сполученні.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 18 травня 2013 року за № 1582/22-621-35011519, в якому зафіксовано порушення позивачем положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 і п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

При цьому до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшли акти інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок по ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» і ТОВ «Сімплекс-буд»

Так, згідно Акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.04.2013р. № 827/22.2-17/34296930 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. та з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., відповідно до якого було встановлено, що: на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» були відсутні; підприємство за юридичною адресою; встановлено, що за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. та з 01.10.2012р. по 31.12.2012р. на підприємстві відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності. На підприємстві значиться лише 1 працівник.

Звіркою також не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) жодної первинної документації;

Відповідно до Акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 210/2210/34574472 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сімплекс-буд» щодо підтвердження реального здійснення, товарно, фінансово-господарських операцій, за період з 01.09.2011 по 31.01.2013р.» встановлено, що: на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Сімплекс-буд» відсутні; підприємство за адресою свого місцезнаходження відсутнє; фактично відсутні основні засоби, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності, що свідчить про відсутність реального факту здійснення господарської діяльності та нікчемність угод, укладених за участю цього підприємства.

На підставі вищевикладеного, можна прийти до висновку, що правочин між ТОВ «Авантаж-групп» і названими підприємствами не носять реального характеру, а тому надані до перевірки первинні документи (податкові накладні, акти виконаних робіт, акти звіряння взаємних розрахунків) не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, що підтверджують правомірність формування ТОВ «Авантаж-групп» сум валових витрат і податкового кредиту.

Подане позивачем заперечення на Акт перевірки було залишено відповідачем без задоволення, а висновки Акта перевірки - без змін.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: від 01.06.2013 р. №0002232260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25758,00 грн., за основним платежем у розмірі 20606,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5152,00 грн.; від 01.06.2013 р. № 0001662260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24533,00 грн. за основним платежем у розмірі 19626,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4907,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на відсутність підтвердження первинної документації.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, який перевірявся відповідачем, позивачем, в межах здійснення господарської, було укладено ряд договорів на транспортно-експедиторське обслуговування.

В підтвердження виконання вище вказаних договорів в матеріалах справи містяться податкові накладні, акти надання послуг, банківські виписки.

На підтвердження фактів отримання транспортно-експедиторських послуг в матеріалах справи містяться акти прийому-здачі наданих послуг, рахунки-фактур, відомості аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками/постачальниками та підрядниками, платіжні доручення, виписки з розрахункового рахунку позивача за спірний період, податкові накладні.

Разом з тим, інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі Договорів від 07.06.2012р. за № 2/06 та від 14.08.2012р. за № 11/7, зокрема: заявок на перевезення вантажів, обов'язкова наявність яких передбачена прямо в тексті Договорів, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, актів передачі-приймання вантажів і відповідних супровідних документів від Замовника Експедитору, актів передачі-приймання вантажів супровідних документів від Експедитора Вантажоотримувачам, а також документальних доказів перерахування на користь ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» і ТОВ «Сімплекс-буд» попередньо сум коштів, необхідних для організації та здійснення відповідних перевезень, позивачем надано не було.

Дослідивши перелічені вище документи позивача, можна дійти до висновку, що такими документами не підтверджується в дійсності факт реального придбання ТОВ «Авантаж-групп» транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» і ТОВ «Сімплекс-буд».

Крім того, судом першої інстанції на адресу контрагентів позивача були направлені судові запити з питань документального підтвердження фінансово-господарських відносин з позивачем за липень-листопад 2012 року, які повернулися разом з поштовими відправленнями з причин відсутності адресатів за вказаним місцезнаходженням.

Також, від Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України надано інформації про відсутність реєстрації транспортних засобів за позивачем та його контрагентами.

За таких обставин, враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів, вбачається, що позивачем не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували факти дійсного надання транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведений факт здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-групп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2014.

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.