Рішення

від 15.05.2009 по справі 12/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/161

15.05.09

За позовом                    Національної  телекомпанії України

До                                Приватного підприємства  «Візаліс Україна»

Про                              стягнення 27 118,18 грн.

Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                     Войтенко М.М.. –предст. (дов.№ 8-01-16/50 від 17.01.2009 р.)

Від відповідача          Федай Я.І. -  предст. (дов.№ 09 від 07.05.2009 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом ПП «Візаліс Україна»про стягнення заборгованості у розмірі 27 118,18  грн. (24 128 грн. – основного боргу, 296,77 грн. –3% річних, 2 379,75 грн. -  пені, 313,66 грн. - пені), що виникла  внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору    № 96-24 про розміщення реклами від 22.02.2008 р.

Ухвалою суду від 15.04.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі  № 12/161 та призначено розгляд справи на 15.05.2009 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву  зазначає про повне погашення суми основного  боргу  та просить суд відхилити вимоги позовної заяви  в зв'язку з відсутністю предмету спору.  

В судовому засіданні 15.05.2009 р. представник відповідача подав клопотання   про незастосування штрафних санкцій, наведених в позовній заяві.

В судовому засіданні 15.05.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги,  суд, -

                                                        ВСТАНОВИВ:           

22.02.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір №96-24 про розміщення реклами, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по розміщенню реклами, а відповідач зобов'язався сплатити надані послуги в порядку та розмірі, зазначеному в договорі.                                                                                     .

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги  по розміщенню реклами   та передав їх за відповідними Актами прийому-передачі послуг, а саме:

Акт  від 31.05.2008 р. на суму 31 812 грн.;

Акт  від 30.06.2008р. на суму 18 316 грн.;

на загальну суму 50 128 грн.

          В порушення умов  Договору, відповідач   сплатив позивачу повну вартість  наданих послуг лише після подачі позову до суду  - 08.05.2009 р., про що свідчать документи, надані відповідачем.  

Враховуючи наведене,  позивач просить стягнути  2 379,75 грн. – пені, 296,77 грн. –3% річних, 313,66 грн. –втрат від інфляції.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення  Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивач обґрунтовано заявляв позовні вимоги  в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 24 128 грн., провадження в цій частині позову підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору (позивач платіжним дорученням від 08.05.2009 р. № 1158 повністю сплатив суму основного боргу).   

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 8.4  Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає  2 379,75 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано, розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 379,75 грн. підлягають частковому задоволенню -  в сумі 1 190 грн., оскільки судом на підставі п.3. ст. 83 ГПК України вирішено зменшити  розмір цієї  штрафної санкції, тобто частково задоволено відповідне клопотання відповідача.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 296,77 грн. та 313,66 грн. –втрат від інфляції, контррозрахунку суми 3% річних та    втрат від інфляції  відповідачем суду не надано, розрахунок відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 296,77 грн.   та 313,66 грн. –втрат від інфляції підлягають задоволенню  в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідач пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 11, 527, 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193  ГК України, ст.ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80,  ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Візаліс Україна»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.25/1,  п/р 2600301008475 в КФ ВАТ «Кредобанк»м. Києва, код ЄДРПОУ 33295370, МФО 321897,   а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Національної телекомпанії України  (04119. м. Київ, вул. Мельникова, 42, п/р 35210018000821,  п/р 35223016000821 в УДК у Шевченківському р-ні ГУДКУ м. Києва, код ЄДРПОУ 23152907, МФО 820019) 1 190 грн. –пені, 296,77 грн.  –3% річних, 313,66 грн. -  втрат від інфляції,  271,18 грн. -  державного мита  та 118   грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

3.        Припинити провадження в частині стягнення 24 128 грн. –основного боргу.          

4.        В іншій частині позову відмовити.

5.         Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

            Суддя                                                                                                       Л.В.Прокопенко