Постанова

від 08.11.2006 по справі 1/179-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/179-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.11.06                                                                                               Справа №1/179-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Радченко О.П. судді  Радченко О.П.    , Мойсеєнко Т. В.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Акімова Т.М.

за участю представників

позивача: Басюк Г.П., керівник

відповідача: Нейрановський А.О., довіреність б/н від 14.06.2006 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.06.2006 р.

у справі № 1/179-06                

за позовом Приватного підприємства «Доктор-пчела», м. Херсон  

73030, м. Херсон, вул. Н. Левицького, 59

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія», м. Херсон

73034, м. Херсон, пр. Сенявіна, 27

про стягнення 35.786,56 грн.

Встановив:

16.05.2006р. Приватне підприємство «Доктор-пчела», м. Херсон, (далі - позивач) звернулось в господарський суд Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія», м. Херсон, (далі - відповідач) про стягнення 35.786,56 грн., які складаються з 34.872,96 грн. основного боргу за договором № 1 про надання охоронних послуг від 01.01.2005 р. та за договором № 2 від 01.01.2005 р., 711,57 грн. пені та 202,03 грн. витрат, пов'язаних з компенсацією вимушеного простою особового складу охорони.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 13.06.2006р. у справі №1/179-06 (суддя Губіна І.В.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 34.872,96 грн. основного боргу, 348,75 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано наступним: Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договорами №1 про надання охоронних послуг від 01.01.2005р. та №2 від 01.01.2005р. На виконання умов вищевказаних договорів позивач надав відповідачу передбачені ними послуги, що підтверджується двосторонніми підписаними актами здачі-прийняття робіт. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 34.872,96 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, документально підтверджені, заявлені обґрунтовано та відповідають вимогам закону, а отже підлягають задоволенню.Позовні вимоги в частині стягнення пені та витрат, пов'язаних з компенсацією вимушеного простою особового складу охорони, суд першої інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки рахунки-фактури позивачем відповідачу, як передбачено умовами договорів, не надсилалися, доказів понесення витрат, пов'язаних з компенсацією вимушеного простою особового складу охорони, позивачем не надано.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення Херсонської області від 13.06.2006р. у справі №1/179-06 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

        Свої доводи мотивує наступним: Згідно з п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Відповідач вважає, що ним надано достатньо доказів про невідповідність підпису на спірних угодах від імені Якименко О.М. з боку відповідача. На думку відповідача, наказ про прийняття на роботу заступника директора підприємства відповідача Басюка Г.П. не можна розцінювати як документ, яким надаються будь-які повноваження.     

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення місцевого господарського суду від 13.06.2006р. у справі №1/179-06  залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Таврійська продовольча компанія», м. Херсон - без задоволення, свої доводи мотивує наступним.

Довіреності від 04.11.2003р., 03.07.2003р., 01.03.2004р. підтверджують наявність повноважень у заступника директора підприємства відповідача Басюка Г.П. на укладення спірних угод. Спірні угоди, укладені між сторонами, не суперечать законодавству є дійсними. Також позивач зазначив, що директор підприємства відповідача Якименко О.М. особисто приймав виконані роботи й оплачував їх, платіжні доручення підписані ним особисто.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія», м. Херсон, прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні на 11.10.2006р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2836 від 10.10.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого –        Мірошниченко М.В. (доповідача), суддів: Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Окрім того, представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2006р. надав колегії суддів належним чином засвідчену копію наказу  № 30-К від 22.03.2004р. за підписом директора підприємства відповідача, яким внесені зміни в п. 1 наказу №01-К від 17.03.2003р.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.10.2006р. у цій справі розгляд апеляційної скарги було відкладено на 08.11.2006р., у зв'язку з необхідністю витребувати нові докази у справі.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3159 від 07.11.2006р. справу передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючого -   Радченко О.П. (доповідача), суддів: Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №1 про надання охоронних послуг, доповнений додатковою угодою №1 від 01.03.200 р. (далі–Договір-1), згідно з умовами якого відповідач передає, а позивач приймає під охорону об'єкт позивача, вказаний в дислокації (додаток №2). Згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 01.03.2005р. позивач також прийняв під охорону об'єкт Кримської філії позивача.

Право позивача на надання послуг, пов'язаних з охороною, підтверджується ліцензією від 30.01.2004р. (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п.2.2.1 Договору-1 позивач зобов'язався забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей відповідача, прийнятих під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється.

Вартість послуг позивача встановлюється в розмірі, що вказується сторонами в додатку №4 до Договору-1 (п.4.1 Договору-1).

Згідно з п.4.4 Договору-1 відповідач зобов'язався здійснювати оплату за охорону грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок позивача щомісячно, до 5 числа, що слідує за звітним, на підставі рахунку-фактури згідно з наданими позивачем актами виконаних робіт, підписаних відповідачем в останній день місяця.

Договір-1 вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2005р. (п.5.5. Договору-1).

Договір-1 може бути розірвано за бажанням однієї із сторін за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше ніж за тридцять діб до його припинення (п.5.7 Договору-1).

Після закінчення терміну дії Договору-1, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір-1 вважається пролонгованим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону відповідно до   п.5.7 Договору-1 (п.5.9 Договору-1).

Також 01.01.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №2, доповнений додатковими угодами: №1 від 01.09.2005р., №2 від 01.01.2006р., №3 від 01.02.2006р. (далі–Договір-2), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надавати відповідачу за його дорученням послуги по обслуговуванню і контролю автоматичної системи управління котлів опалення (п.1.1 Договору-2). Відповідач зобов'язався оплатити послуги, надані позивачем, на умовах, передбачених в розділі 4 Договору-2 (п. 2.2. Договору-2).  

Відповідно до п.4.1 Договору-2 оплата послуг позивача здійснюється протягом трьох банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, після складання і підписання обома сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.  

Вартість робіт складає 720,00 грн. за один календарний місяць виконаних робіт      (п.4.2 Договору-2), з 01.09.2005р. – 960,00 грн. (в редакції додаткової угоди №1 від 01.09.2005р.), з 01.01.2006р. – 1.152,00 грн. з урахуванням ПДВ (в редакції додаткової угоди №2 від 01.01.2006р.), з 01.02.2006р. – 1.440,00 грн. з урахуванням ПДВ (в редакції додаткової угоди №3 від 01.02.2006р.).

Договір-2 вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту фактичного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (п. 6.6 Договору-2).

На виконання умов Договорів 1 і 2 позивачем надавалися відповідачеві передбачені цими Договорами послуги, що підтверджується двосторонніми підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000007 від 31.03.2006р. на суму 11.784,96 грн., №ОУ-0000009 від 30.03.2006р. на суму 14.731,20 грн., №ОУ-0000033 від 30.12.2005р. на суму 960,00 грн., №ОУ-0000006 від 28.02.2006 р. на суму 1.440,00 грн., № ОУ-0000008 від 31.03.2006 р. на суму 1.440,00 грн. (а.с. 28 – 31, 35, т. 1) на загальну суму 30.356,16 грн. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000010, № ОУ-0000011, № ОУ-0000012 від 07.01.2006р. на загальну суму 4.156,80 грн. (а.с. 32–34, т.1), надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не приймаються колегією суддів в якості належних доказів виконання позивачем послуг за Договорами 1 і 2, оскільки з боку позивача підписані не уповноваженим представником. Гуня Петро Лук'янович, який підписав з боку позивача зазначені акти від 07.04.2006р. (що було підтверджено представником позивача в судовому засіданні), був звільнений з посади директора підприємства позивача з 05.04.2006р., про що свідчить рішення №5 засновника-власника від 05.04.2006р. (а.с.49, т. 1).     

Відповідач свої зобов'язання за Договорами 1 і 2 по оплаті наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 30.356,16 грн.

Позивач надіслав відповідачу претензію №01 від 17.04.2006р. (а.с.38, т.1) з вимогою оплатити суму заборгованості (34.872,96 грн.) і суму виплати за прострочення оплати, також компенсацію за вимушений простій робітників в строк до 25.04.2006р.

В своїй відповіді на претензію (вих. №56 від 25.04.2006р.) відповідач зазначив, що його заборгованість перед позивачем, згідно з бухгалтерським обліком, складає    30.656,16 грн., просив провести спільний акт звірки, після чого буде проведений розрахунок за виконані послуги.  

Стягнення з відповідача 35.786,56 грн., які складаються з 34.872,96 грн. основного боргу за Договорами 1 і 2, 711,57 грн. пені та 202,03 грн. витрат, пов'язаних з компенсацією вимушеного простою особового складу охорони, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 99,101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, правовідносини між сторонами врегульовані Договорами 1 і 2, які за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, тому в даному випадку слід застосовувати  главу 63 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України).

Відповідно до ст.901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що основний борг підлягає задоволенню частково в сумі 30.356,16 грн., оскільки підтверджений документально і заявлений обґрунтовано. Відповідач доказів оплати заборгованості перед позивачем суду не надав.

Відповідно до п.5.2 Договору-1 у випадку несплати відповідачем грошових сум за послуги охорони нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день несплати.

Згідно з п.3.1 Договору-2 у випадку невиконання або неналежного, несвоєчасного виконання сторонами зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми цього договору за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Позовні вимоги про стягнення пені (за Договором-1 – за період з 05.04.2006р. по 11.05.2006р., за Договором-2 – за період з 06.01.2006р. по 11.05.2006р.) підлягають задоволенню частково в сумі 635,09 грн. з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, пунктом 4.1 Договору-2 сторони передбачили, що оплата послуг позивача здійснюється протягом трьох банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, після складання і підписання обома сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 4.4. Договору-1 сторони передбачили, що відповідачем здійснюється оплата за охорону грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок позивача щомісячно, до 5 числа, що слідує за звітним, на підставі рахунку-фактури згідно з наданими позивачем актами виконаних робіт, підписаних відповідачем в останній день місяця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, рахунки-фактури позивачем відповідачу не надсилалися. Умовами Договору-2 їх надсилання не передбачено. Щодо умов Договору-1, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 4.4 Договору-1 чітко передбачено: оплата повинна бути здійснена щомісячно, до 5 числа, що слідує за звітним. Тобто відповідачу було відомо в який строк повинна бути здійснена оплата, до того ж акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були підписані сторонами.

Позовні вимоги в частині стягнення 202,03 грн. витрат, пов'язаних з компенсацією вимушеного простою особового складу охорони, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з п.5.8 Договору-1 при розірванні договору достроково за ініціативою відповідача в разі недотримання письмової форми та строку (зазначених в п.5.7 Договору-1) відповідач відшкодовує позивачу витрати, пов'язані з компенсацією вимушеного простою особового складу охорони за 30 діб, які знімаються з об'єктів відповідача. При цьому позивачем надається обґрунтований розрахунок витрат.

Так, дійсно, своїм листом від 31.03.2006р. (а.с.71 ,т.1), який позивач отримав 31.03.2006р., відповідач розірвав Договір з 06.04.2006р., але з порушенням умов Договору-1 (а саме п.5.7 Договору-1). Але обґрунтованого розрахунку (документального підтвердження) витрат позивачем відповідачу не надано. У вищезазначеній претензії позивач вимагає оплати цих витрат, але суму не зазначає, в обґрунтування цих вимог ніяких документів не надає. Отже сторони не узгодили це питання між собою. Суду позивачем також не надано документального обґрунтування цих вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.

Твердження відповідача стосовно того, що Договори, акти здачі-прийняття робіт підписані неповноважною особою з боку відповідача, яка не мала права їх підписувати є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що акти підписано представниками сторін і скріплено печатками підприємств.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на  це  її  установчими документами,  довіреністю, законом   або   іншими   актами   цивільного   законодавства,   та скріплюється печаткою.

З боку відповідача Договори 1 і 2 підписані Басюком Григорієм Петровичем. Наказом №01-к від 17.03.2003р. (а.с.83, т.1) за підписом директора підприємства відповідача Басюк Г.П. був прийнятий на роботу на посаду заступника директора з 17.03.2003р. з правом підпису фінансових і юридичних документів з окладом згідно з штатним розкладом.

Надану позивачем Запорізькому апеляційному господарському суду належним чином засвідчену копію наказу №30-К від 22.03.2004р. за підписом директора підприємства відповідача, яким внесені зміни в п.1 наказу №01-К від 17.03.2003 р., а саме слова: «с правом підписи фінансовых  и юридических документов» виключені, не приймається колегією суддів до уваги.

По-перше, наказ №30-К від 22.03.2004р. не досліджувався в якості доказу в суді першої інстанції. Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач не обґрунтував неможливість подання суду першої інстанції згаданого наказу.

По-друге, на наказі №30-К від 22.03.2004р. відсутній підпис заступника директора Басюка Г.П. Також в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена копія трудової книжки Артьомова Дмитра Володимировича, згідно з якою наказом №30-К від  22.03.2004р. Артьомов Д.В. звільнений з підприємства відповідача за п.5 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з переводом.

Статутом ТОВ «Таврійська продовольча компанія» передбачено, директор без довіреності діє від імені Товариства; … самостійно укладає від імені Товариства будь-які угоди, … (п.5.19 Статуту). Керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює його виконавчий орган – Директор, а у разі його відсутності – заступник директора (п.5.16 Статуту). Як підтвердили представники сторін та свідчать матеріали справи, директор підприємства відповідача Якименко А.Н. на час підписання Договорів 1 і 2, актів здачі-прийняття робіт знаходився в місті Донецьку.  

Також довіреністю від 01.03.2004р. (копія міститься в матеріалах справи) заступнику директора Басюку Г.П. для виконання своїх функцій надані права, серед яких: укладати і підписувати від імені підприємства відповідача необхідні угоди, договори, контракти; підписувати і розписуватися від імені підприємства відповідача власноручним підписом на всіх документах (договорах, угодах, протоколах, актах ті інших документах), завіряти копії документів, що стосуються підприємства відповідача.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

          Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд  

Постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія», м. Херсон, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.06.2006р. у справі           №1/179-06 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія», м. Херсон, на користь приватного підприємства «Доктор-пчела», м. Херсон, 30.356,16 грн. основного боргу, 635,09 грн. пені, 309,91 грн. державного мита, 102,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.”

Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Радченко О.П.

 судді  Радченко О.П.  

 Мойсеєнко Т. В.  Хуторной В.М.