Постанова

від 20.05.2009 по справі 28/331-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

28/331-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2009 р.                                                                                    № 28/331-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Мележик Н.І.,

Мирошниченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Сільгоспмашпроект" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 січня 2009 року у справі № 28/331-08 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс", м. Київ, до Приватного підприємства "Сільгоспмашпроект", м. Дніпропетровськ, про стягнення    26 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився;

відповідача –Чкалін О.А. (директор - наказ № 1 від 01.10.92),

в с т а н о в и в:

У липні 2008 року позивач –ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ПП "Сільгоспмашпроект" про стягнення 26 000 грн.

Вказував, що 27.08.05 між ним та відповідачем було укладено договір оренди транспортних засобів, відповідно до умов якого він зобов'язався передати орендарю (відповідачу) у тимчасове платне користування транспортний засіб марки SCHMITZ SPR 24, номерний знак 1946 КІ, а орендар (відповідач) –прийняти транспортний засіб, використовувати його виключно з метою перевезення вантажів в міському, міжміському та міжнародному сполученні  та здійснювати орендну плату передбачену п. 3.1 договору.

Зазначав, що 27.08.05 передав відповідачу по акту приймання-передачі вказаний транспортний засіб.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 26 000 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2008 року (суддя Манько Г.В.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПП "Сільгоспмашпроект" на користь ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" 26 000 грн. боргу по орендній платі, 260 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті заборгованості.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 січня 2009 року (колегія суддів у складі: Дмитренко А.К. –головуючий, Прокопенко А.Є., Тищик І.В.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постанова мотивована порушенням місцевим судом норм процесуального права щодо повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, що є підставою для скасування судового рішення.

Постанова в частині постановлення нового рішення, мотивована посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті заборгованості.

У касаційній скарзі ПП "Сільгоспмашпроект", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідають.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.08.05 між сторонами у справі було укладено договір оренди транспортних засобів, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендарю (відповідачу) у тимчасове платне користування транспортний засіб марки SCHMITZ SPR 24, номерний знак 1946 КІ, а орендар (відповідач) –прийняти транспортний засіб, використовувати його виключно з метою перевезення вантажів в міському, міжміському та міжнародному сполученні  та здійснювати орендну плату передбачену п. 3.1 договору.

Згідно п. 1.1 договору термін дії орендних правовідносин становить 12 місяців.

При цьому, п.п. 5.1-5.2 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками та припиняє свою дію після укладення угоди про розірвання договору або закінчення строку його дії та повернення транспортного засобу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач передав, а відповідач прийняв транспортний засіб марки SCHMITZ SPR 24, номерний знак 1946 КІ, про що 27.08.05 було складено акт приймання-передачі.

Оскільки розрахунки за оренду транспортного засобу проводились відповідачем не в повному обсязі, то у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 26 000 грн., яку судами присуджено до стягнення.

Проте погодитись з такими висновками судів в повному обсязі не можна, з наступних підстав.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що акт приймання-передачі транспортного засобу від 27.08.05 ним не підписувався, транспортний засіб йому не передавався, а кошти за оренду транспортного засобу, на підставі договору оренди від 27.08.05, його підприємством не сплачувались.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч зазначених вимог суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили та не надали належної правової оцінки посиланням відповідача на ту обставину, що акт приймання-передачі транспортного засобу ним не підписувався, а транспортний засіб йому не передавався, також залишені поза увагою судів обох інстанцій наявні в матеріалах справи касові ордери від 26.08.05 (до укладення договору), від 15.09.06 та від 10.10.06 по яких відповідач заперечує сплату коштів.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В порушення вказаних вимог процесуального права, судами не витребувано у відповідача відповідні первинні документи бухгалтерської звітності, які б свідчили про сплати чи не сплату ним коштів за оренду транспортного засобу.

Враховуючи порушення судом першої інстанції ст.ст. 47,  43 ГПК України, які не виправлені судом апеляційної інстанції та не можуть бути усунуті касаційною інстанцією, в межах перегляду справи у касаційній інстанції, визначених ст. 1117 ГПК України, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу  Приватного підприємства "Сільгоспмашпроект" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 січня 2009 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2008 року у справі № 28/331-08 скасувати.

3. Справу  № 28/331-08 направити до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі.

Головуючий суддя:                                                          Н.Г. Дунаєвська                                                  

судді:                                                                                 Н.І. Мележик  

                                                                                          С.В. Мирошниченко