Постанова

від 20.05.2009 по справі 35/425-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/425-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2009 р.                                                                                    № 35/425-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Мележик Н.І.,

         Мирошниченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Стабільність" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року у справі № 35/425-08 Господарського суду Харківської області за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Стабільність", м. Харків, про визнання договору недійсним та виселення,

за участю представників сторін:

позивача –Шилов В.І. (дов. № 311 від 16.09.08);

відповідача –Новоченко А.Г. (директор); Баландін М.Б. (дов. № 71 від 01.08.08); Кравченко П.М. (дов. № 91 від 01.09.08),

в с т а н о в и в:

У листопаді 2008 року позивач –Державний професійно-технічний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти № 3" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ ВКФ "Стабільність" про визнання договору недійсним та виселення.

Вказував, що 01.12.03 між Професійно-технічним училищем № 33 (правонаступником якого він є) та  ТОВ ВКФ "Стабільність" було укладено договір № 7 довірчого управління майном (житлового будинку по вул. Тимурівців, 33 "А", м. Харків), згідно умов якого він зобов'язався передати відповідачу на визначений строк в довірче управління майно, а відповідач – здійснювати управління вказаним майном.

Зазначав, що 27.09.06 при проведенні перевірки його господарської діяльності працівниками Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області було встановлено невідповідність вказаного договору нормам діючого законодавства на час його укладення.

Посилаючись на ту обставину, що договір № 7 від 01.12.03 не відповідав вимогам діючого законодавства на час його укладення, позивач просив визнати вказаний договір недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом виселення відповідача з займаного ним приміщення гуртожитку навчального закладу, який розташований під № 33-а по вулиці Тимурівців в місті Харкові.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 листопада 2008 року (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено.

Постановлено визнати договір № 7 довірчого управління майном від 01.12.03, укладений між Державним професійно-технічним навчальним закладом "Центр професійно-технічної освіти № 3" та ТОВ ВКФ "Стабільність" недійсним та застосовано наслідки недійсності договору шляхом виселення ТОВ ВКФ "Стабільність" з займаних ним приміщень будівлі гуртожитку навчального закладу, який розташований під № 33-а по вулиці Тимурівців в місті Харкові.

Рішення мотивоване посиланнями на невідповідність спірного договору вимогам законодавства, яке діяло на час його укладення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. –головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ ВКФ "Стабільність", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 01.12.03 між Професійно-технічним училищем № 33 (правонаступником якого є позивач) та  ТОВ ВКФ "Стабільність" було укладено договір № 7 довірчого управління майном (житлового будинку по вул. Тимурівців, 33 "А", м. Харків), згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу на визначений строк в довірче управління майно, а відповідач – здійснювати управління вказаним майном.

27.09.06 при проведенні перевірки господарської діяльності позивача працівниками Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області було встановлено невідповідність вказаного договору нормам діючого законодавства на час його укладення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що гуртожиток, який розташований під № 33 по вулиці Тимурівців в місті Харкові є державною власністю і належить Професійно-технічному училищу № 33 на праві користування, що підтверджується довідкою Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації № 1052 від 28.03.05.

Відповідно до п. 5.1 Статуту Професійно-технічного училища № 33, чинного на час укладення спірного договору, управління училищем здійснюється Міністерством освіти і науки України та Управлінням освіти та науки Харківської обласної держадміністрації.

Навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училища є загальнодержавною власністю і перебуває у користуванні навчального закладу.

Функції управління державним майном, закріпленим за училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

Державне майно, що перебуває у користуванні училища, не підлягає вилученню, передачі іншим організаціям або використанню для цілей, що суперечать основним завданням навчального закладу.

Училище має право розпоряджатися майном, що перебуває в його користуванні, в установленому порядку здавати в оренду приміщення, які не використовуються в навчальному процесі (п.п. 6.9-6.11 Статуту).

Апеляційним судом встановлено, що передача гуртожитку відбувалася всупереч зазначеним в статуті Професійно-технічного училища № 33 вимогам щодо недопустимості передачі майна іншим організаціям, та без згоди органу уповноваженого на управління майном.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР, чинної на час укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає  вимогам закону.

Враховуючи ту обставину, що ні нормами діючого на час укладення спірного договору ЦК УРСР, ні будь-якими іншими правовими нормами не було передбачено можливості укладання сторонами договору довірчого управління майном, в т.ч. і договору довірчого управління державним майном, висновки судів попередніх інстанцій про визнання договору довірчого управління майном № 7 від 01.12.03 недійсним, є такими, що грунтуються на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального права.

В силу ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.

За таких обставин, визнаючи договір № 7 довірчого управління майном від 01.12.03 недійсним, з підстав його невідповідності діючому на час укладення законодавству, суди попередніх інстанцій правильно встановили правову природу правовідносин сторін та застосували наслідки недійсності правочину шляхом виселення ТОВ ВКФ "Стабільність" з займаних ним приміщень будівлі гуртожитку навчального закладу, який розташований під № 33-а по вулиці Тимурівців в місті Харкові.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що скаржником до суду апеляційної інстанції подавалось нормативне обгрунтування дійсності спірного договору, яке безпідставно не застосовано судом, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Стабільність" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року у справі № 35/425-08 залишити без змін.  

Головуючий суддя:                                                         Н.Г. Дунаєвська                                                                      

Судді:                                                                              Н.І. Мележик

                                                                                                С.В. Мирошниченко