Ухвала

від 30.01.2014 по справі 826/3323/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3323/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоюст" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоюст" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу № 1915 від 23 грудня 2012 року, встановлення відсутності компетенції та визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ № 1915 від 23 листопада 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автоюст» з питань взаємовідносин з ПП «Марко+» за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року; встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Автоюст» та ПП «Марко+», нікчемними; визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Автоюст» та ПП «Марко+» такими, що є нікчемними.

Позов мотивовано відсутністю законних підстав для призначення перевірки, оскільки відповідь на інформаційний запит надавалась податковому органу у встановлені строки із одночасним доданням підтверджуючих документів та пояснень, а висновок податкового органу щодо нікчемність правочинів укладених ПП «Марко+» за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року є лише припущенням податкового органу та не має підтверджуючих доказів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, суд виходив з того, що відповідачем додержано умови пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, які надають посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Також зазначено, що акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків. Крім того, суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Автоюст» та ПП «Марко+» такими, що є нікчемними є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що наказ про призначення перевірки відповідачем прийнято неправомірно, за відсутності до цього законних підстав. Зокрема, на думку апелянта, відповідач не мав права витребовувати пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин позивача з контрагентами, так як відповідні підстави передбачені ст. 78 ПК України для направлення запиту - відсутні, а саме перевірка фінансово-господарської діяльності контрагента позивача не проводилася. Також апелянт наголосив на безпідставності висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення відсутності компетенції ДПІ щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Автоюст» і ПП «Марко+» нікчемними та визнання протиправними дій відповідача щодо визнання вказаних правочинів нікчемними.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року № 1915 «Щодо проведення документальної позапланової перевірки» на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю вирішено призначити та провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автоюст» з питань взаємовідносин з ПП «Марко+» за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, тривалістю 5 робочих днів з 28 листопада 2012 року.

Податковим органом на адресу позивача було направлено повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки № 14960/10/22-511 від 26 листопада 2012 року та повідомлення про запрошення № 15100/10/22-511 від 26 листопада 2012 року.

Вказані документи отримані платником 27 листопада 2012 року, відповідно до розписок.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06 грудня 2012 року № 5664/22-520/35012203 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автоюст» (код ЄДРПОУ 35012203) щодо взаємовідносин з ПП «Марко+» (код ЄДРПОУ 22856635) за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року».

Згідно висновків даного акту податковим органом встановлено порушення ТОВ «Автоюст» п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, п.187.1 ст. 187, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Зокрема в Акті відповідачем зазначено про недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Автоюст», що призвело до завищення податкових зобов'язань за травень 2012 року на загальну суму 129 052 грн. та до завищення податкового кредиту за травень 2012 року на загальну суму 128 232 грн.

Податкове повідомлення-рішення на підставі даного акту та викладених у ньому висновків, податковим органом, на час розгляду справи судом першої інстанції, прийнято не було.

Апелянт вважає, що наказ про призначення перевірки відповідачем прийнято неправомірно, за відсутності до цього законних підстав. Зокрема, на думку апелянта, відповідач не мав права витребовувати пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин позивача з контрагентами, так як відповідні підстави передбачені ст. 78 ПК України для направлення запиту - відсутні, а саме перевірка фінансово-господарської діяльності контрагента позивача не проводилася

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача стали встановлені в акті ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС від 06 серпня 2012 року № 599/22-6/22856635 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МАРКО +» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період травень 2012 року, порушення норм податкового законодавства.

Відтак, враховуючи, що ПП «МАРКО +» було, крім іншого, контрагентом позивача, і за результатами фінансово-господарської діяльності з даним підприємством позивач формував податковий кредит у травні 2012 року, що останнім не заперечується, видається вірним висновок суду першої інстанції про наявність у податкового органу правових підстав для направлення інформаційного запиту позивачу, а в разі неотримання відповіді або отримання неналежної відповіді, для призначення перевірки в силу положень п.п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, 06 листопада 2012 року податковим органом направлено на адресу позивача інформаційний запит, із пропозицією не пізніше десяти календарних днів з дня отримання запиту, надати визначені у запиті документи.

Листом від 15 листопада 2012 року № 1/11 позивачем зокрема повідомлено відповідача, що документи, пояснюючі розбіжності та підтверджуючі взаємовідносини з ПП «Марко+» за період - квітень, ТОВ «Вікна Стиль» за період - лютий 2012 року та МГВЦ Кіровограднафтопостач за період - травень 2012 року будуть надані після проведення актів звірки між підприємствами; додано до листа копії податкових накладних у кількості 15 шт.

Таким чином, враховуючи, що позивачем у відповідь на вищезазначений запит надано документи не в повному обсязі, суд обґрунтовано вказав на наявність у податкового органу правових підстав, визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Стосовно наявності підстав для проведення зазначеної перевірки, то, як було зазначено вище, перевірка призначена на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року № 1915, проведена за умови вручення позивачу повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки № 14960/10/22-511 від 26 листопада 2012 року та повідомлення про запрошення № 15100/10/22-511 від 26 листопада 2012 року, тобто із дотриманням встановлених п. 79.1 та 79.2 ст. 79 ПК України вимог щодо порядку проведення документальної невиїзної перевірки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийняття податковим органом оскаржуваного наказу про призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, з огляду на наявність у відповідача для цього підстав та дотримання ним встановленого законом порядку прийняття оскаржуваного наказу.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що наказ про призначення перевірки відповідачем прийнято неправомірно, за відсутності до цього законних підстав, оскільки відповідач не мав права витребовувати пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин позивача з контрагентами, так як відповідні підстави передбачені ст. 78 ПК України для направлення запиту - відсутні, а саме перевірка фінансово-господарської діяльності контрагента позивача не проводилася, колегією суддів відхиляються, оскільки, як було зазначено вище, підставою для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача стали встановлені в акті ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС від 06 серпня 2012 року № 599/22-6/22856635 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МАРКО +» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період травень 2012 року, порушення норм податкового законодавства.

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача, щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Автоюст» та ПП «Марко+», нікчемними, а також про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Автоюст» та ПП «Марко+» такими, що є нікчемними, колегія суддів зазначає наступне.

З цього приводу, колегія вважає, що оскарження дій державного податкового інспектора щодо викладення ним в акті перевірки інформації, яка на думку апелянта, не відповідає дійсності, фактично є оскарженням відображених в акті обставин та зроблених на цій підставі висновків.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З цього приводу, колегія зауважує, що акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Вказані в акті висновки, є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора і він не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Відтак, висновки, викладені в Акті перевірки зокрема щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача.

Тобто, акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом, який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.

Таким чином, на думку колегії, позовні вимоги щодо визнання відсутності повноважень у відповідача щодо відображення в акті перевірки недостовірних, на думку позивача, відомостей стосовно його господарсько-правових відносин з контрагентами та визнання недійсними або нікчемними договорів, задоволенню не підлягають, оскільки державний податковий інспектор не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію.

В даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного є помилковим, однак, при цьому позивач не позбавлений права оскаржити будь-які дії чи рішення, зокрема податкові повідомлення-рішення, податкового органу, вчинені або прийняті на підставі Акта перевірки, за умови, якщо вони матимуть юридичні наслідки для позивача

Крім того суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, в силу абз.2 п. 81.3. ст 81 ПК України, керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку). Крім того, п. 86.7 ст. 86 ПК України, встановлено право платника податків у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Таким чином, доводи апеляційної скарги відносно того, що оскільки податкове повідомлення-рішення за результатами проведено відповідачем перевірки та на підставі складеного Акту останнім не приймалося, то така поведінка суб'єкта владних повноважень ставить платника податків у правову невизначеність так як з одного боку є Акт, в якому встановлені порушення норм законодавства, з іншого - суб'єкт господарювання позбавлений можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним, є необґрунтованими і колегією суддів відхиляються.

З огляду на все викладене вище, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо правомірності прийняття податковим органом оскаржуваного наказу про призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, з огляду на наявність у відповідача для цього підстав та дотримання ним встановленого законом порядку прийняття оскаржуваного наказу, а також щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача, щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Автоюст» та ПП «Марко+», нікчемними, а також про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Автоюст» та ПП «Марко+» такими, що є нікчемними.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоюст" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоюст" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу № 1915 від 23 грудня 2012 року, встановлення відсутності компетенції та визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя І.О. Грибан

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.