Постанова

від 12.02.2014 по справі 826/293/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2014 року № 826/293/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ФУД" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.213

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд» звернулось до суд уз позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2013 №0007202204, №0007212204 та рішень від 24.10.2013 №5630/10/26-15-10-04-04, від 24.12.2013 №18126/6/99-99-10-01-15.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 09.08.2013 №319/26-54-22-04-36872252 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укр Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 21.12.2012» є необґрунтованими, а відтак прийняте на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

30.01.2014 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укр Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 21.12.2012, за результатом якої складно акт від 09.08.2013 №319/26-54-22-04-36872252 (далі акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач вказує на порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого заниження податку на прибуток на загальну суму 406 140 грн.; п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 386800 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.08.2013:

- № 0007202204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 507675 грн. ( за основним платежем 406 140 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 101 535 грн.);

- №0007212204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 483 500 грн. (за основним платежем 386 800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 96 700 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.10.2013 №5630/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 №18126/6/99-99-10-01-15 скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до акту перевірки позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1

З акту перевірки вбачається, що актами ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27.11.2012 №2500/17/317/1913976 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 31.09.2012» та від 10.01.2013 №45/17/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень, листопад 2012 року» встановлено, що відсутня інформація про наявність складських приміщень автомобільного чи іншого транспорту, відсутні трудові ресурси, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності. ФОП ОСОБА_1 виписувались податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні в значних обсягах одночасно для різних покупців за різними податковими адресами, що ставить під сумнів фактичне здійснення операцій.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що господарські відносини позивача з ФОП ОСОБА_1 не мають «реального» характеру.

Щодо посилання позивача на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2013 по справі №2а/2570/3961/2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 у цій же справі; постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 по справі №825/533/13-а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у цій же справі, суд зазначає наступне.

Згадуваними судовими рішеннями визнано протиправними дії податкового органу щодо зменшення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі актів ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27.11.2012 №2500/17/317/1913976 та від 10.01.2013 №45/17/НОМЕР_2. Вказане на думку суду не свідчить про неможливість та протиправність використання податковим органом інформації викладеної у таких актах.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір від 02.07.2012 №ДГ-0099, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язується передати у власність позивача товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору (п. 1.1.).

Пунктом 3.6 Договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-6.

На підтвердження виконання вимог спірних договорів позивачем надано копії рахунків-фактури, видаткових та податкових накладених, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до "Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" (далі Інструкція №П-7) по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции (п. 29 Інструкції П-7).

Суд звертає увагу, що позивачем не надано копії вказаних актів, наявність яких є необхідною умовою виконання спірних договорів. Також, позивачем не надано копії довіреностей на отримання товару.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано суду копій довіреностей на отримання товару та актів, наявність яких є необхідною умовою виконання спірного договору, відповідно до умов такого договору, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів фактичної поставки товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що наведений у договорі товар позивачу фактично не поставлявся, то придбання такого товару не відбулося, відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникло, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є обґрунтованим, а тому винесені на його підставі спірні податкове повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд» не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" За подання до суду адміністративного позову майнового характеру встановлено ставку судового збору, що складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому частиною третьою статті 4 зазначеного Закону передбачено, що під час подання такого позову сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, частиною першою статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача несплаченої частини суми судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд» (код ЄДРПОУ 36872252) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда