Ухвала

від 27.11.2014 по справі 826/293/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/293/14 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2013 року №0007202204, №0007212204 та рішень від 24.10.2013 року №5630/10/26-15-10-04-04, №18126/6/99-99-10-01-15.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 21.12.2012 року, за результатом якої складно відповідний Акт від 09.08.2013 року №319/26-54-22-04-36872252.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого ним занижено на 406 140 грн. суму податку на прибуток; п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено на 386 800 грн. суму податку на додану вартість.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0007202204, яким позивачу збільшено на 507675,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 406140,00 грн. за основним платежем та на 101535,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0007212204, яким позивачу збільшено на 483500,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 386800,00 грн. за основним платежем та на 96700,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.10.2013 №5630/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 №18126/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір від 02.07.2012 №ДГ-0099, відповідно до умов якого, ФОП ОСОБА_1 зобов'язується передати у власність позивача товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору. Пунктом 3.6 Договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-6.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: копії рахунків-фактури, видаткових та податкових накладених.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, за результатами приймання продукції за якістю та кількістю, при участі представників, складається акт про фактичну якість та кількість отриманої продукції.

Проте, позивачем зазначених актів та довіреностей на отримання товару, обов'язковість яких визначено Договором від 02.07.2012 №ДГ-0099, не надано.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підставою для відповідних висновків Акта перевірки позивача стали Акти ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27.11.2012 року №2500/17/317/1913976 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 31.09.2012» та від 10.01.2013 №45/17/3171913976 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень, листопад 2012 року», якими встановлено відсутність у контрагента позивача складських приміщень автомобільного чи іншого транспорту, трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо безпідставності посилання позивача, як на доказ фактичності здійснених господарських операцій, на постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2013 по справі №2а/2570/3961/2012 та від 28.02.2013 по справі №825/533/13-а, якими визнано протиправними дії податкового органу щодо зменшення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі актів ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27.11.2012 №2500/17/317/1913976 та від 10.01.2013 №45/17/3171913976, оскільки зазначені судові рішення не стосуються предмету спору.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявність формально складених первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності здійснення господарських операцій позивача зі своїм контрагентом. Більш того, позивачем не надано первинних документів, які передбачено договором від 02.07.2012 №ДГ-0099, а відповідними актами податкових органів підтверджено відсутність у контрагента позивача відповідних матеріальних та трудових ресурсів на здійснення передбачених Договором від 02.07.2012 №ДГ-0099 господарських операцій.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.12.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.