Ухвала

від 21.01.2014 по справі 816/6178/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р.Справа № 816/6178/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бегунца А.О. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 816/6178/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лохвицький комбікормовий завод"

до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лохвицький комбікормовий завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.07.2013 №0000452200, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23 125,00 грн., та №0000462200, яким тому ж платнику визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 18 500,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на обставини правомірності формування ним податкового кредиту у вересні 2010 року та валових витрат за три квартали 2010 року, оскільки наданими на перевірку первинними документами податкового та бухгалтерського обліку повністю підтверджено реальність господарської операції з придбання у ТОВ "Техноком Трейд" (м. Одеса) запасних комплектуючих частин (секція прохідна К4-УТ2Ф-320), які використані у власній господарській діяльності для встановлення замість зношених деталей елеватора (конвеєрів скребкових моделі К4-УТФ-320 та моделі К4-УТ2-Ф), що перебуває на балансі основних засобів підприємства. В той же час, на думку позивача, акт перевірки містить лише припущення щодо неможливості реального виконання взятих на себе зобов'язань сторонами договору з огляду на відсутність в операціях ТОВ "Техноком Трейд" розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товару.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: приписів п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 б) п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.8 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" (місцезнаходження: вул. Панаса Мирного, 6, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 05385306) зареєстроване 08.04.2002 Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області, перебуває на податковому обліку в Лохвицькій ОДПІ та є зареєстрованим платником ПДВ. За даними Відділу статистики у Лохвицькому районі до видів діяльності позивача за КВЕД відносяться: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; транспортне оброблення вантажів.

У зв'язку з отриманням Лохвицькою ОДПІ від ДПІ у Біляївському районі Одеської області матеріалів відпрацювання по ТОВ "Техноком Трейд" наказом Лохвицької ОДПІ від 02.07.2013 №6 була призначена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Техноком Трейд" за вересень 2010 року та ПП "Камелот Буд Люкс" за період з 01.04.2012 по 31.10.2012.

На підставі направлення від 02.07.2013 №2 державним ревізором-інспектором Лохвицької ОДПІ у термін з 02.07.2013 по 15.07.2013 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод", результати якої зафіксовано актом №11/22/05385306 від 17.07.2013 (а.с. 50-60).

Відповідно до висновку вказаного акту ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" у перевіряємий період порушило:

- пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ всього у сумі 14 800,00 грн., у т.ч. за вересень 2010 року на 14 800,00 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 б) п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 18 500,00 грн., у т.ч. за три квартали 2010 року на 18 500,00 грн.

Заперечення ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" на даний акт перевірки були відхилені згідно відповіді Лохвицької ОДПІ від 29.07.2013 №182/10/22-32 (а.с. 43-45).

На підставі висновків акту перевірки від 17.07.2013 №11/22/05385306 Лохвицькою ОДПІ 30.07.2013 були винесені спірні податкові повідомлення - рішення №0000452200, яким ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23 125,00 грн. (у тому числі 18 500,00 грн. - за основним платежем та 4 625,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000462200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 18 500,00 грн. (у тому числі 14 800,00 грн. - за основним платежем та 3 700,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 63-64).

Скаргу Товариства на податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 №0000452200 та №0000462200 рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11.10.2013 №117/10/16-31-10-04-06 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 23-29).

Не погодившись із висновками перевірки, покладеними в основу спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вимагає скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення, як протиправні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що платник податку на момент вчинення господарських операцій мав взаємовідносини з контрагентом, який знаходився за своєю юридичною адресою та був зареєстрованим платником ПДВ, що дає позивачу право на формування податкового кредиту та валових витрат, а тому в даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим такі підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин з приводу обчислення та сплати податку на прибуток у періоді 2010 року здійснюється за правилами визначеними Законом України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР).

Так, відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Поряд з цим коло платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету у період, охоплений перевіркою позивача, врегульовував Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР).

Пунктом 1.7 статті 1 даного Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на приведені положення вказаних вище Законів можна зробити висновок, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що для здійснення зареєстрованого виду господарської діяльності з виробництва комбікормів ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" має на балансі основних засобів конвеєри скребкові, у т.ч. модель К4-УТФ-320 та модель К4-УТ2-Ф, виробництва Одеського заводу продовольчого машинобудування (а.с. 134-200), що підтверджується сальдовими відомостями Товариства як на момент придбання запасних частин до конвеєрів, так і на момент розгляду адміністративної справи в суді (а.с. 113-130), а також інвентарними картками обліку основних засобів №140 та №277 (а.с. 131-132).

20.02.2010 комісією ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" у складі механіка ОСОБА_2, начальника цеху ОСОБА_3, інженера-енергетика ОСОБА_4 здійснено обстеження конвеєра скребкового ТСУ-320 К4-УТФ-320 (івн. №140) та конвеєра скребкового ТСУ-320 К4-УТ2-Ф (інв. №277) на предмет поточного ремонту, за наслідками якого було зроблено висновок про необхідність проведення поточного ремонту конвеєрів. Висновки обстеження оформлено дефектними актами від 20.02.2010 за підписами всіх членів комісії (а.с. 97-98), в яких, зокрема, зафіксовано факт повного зносу днища і бічних стінок короба до появи в них отворів на секціях прохідних, у тому числі 38 секцій на конвеєрі К4-УТФ-320 та 2 секцій на конвеєрі К4-УТ2-Ф.

На підтвердження повноважень членів комісії, які підписували дефектні акти, представник позивача надав суду копії наказів по підприємству щодо призначення вказаних осіб на відповідні посади, договори про їх повну індивідуальну матеріальну відповідальність та посадову інструкцію ОСОБА_2 - механіка ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод", у відповідності до якої до основних функціональних обов'язків останнього відноситься, зокрема, забезпечення безаварійної і надійної роботи всіх видів устаткування цеху, його правильної експлуатації, своєчасного якісного ремонту і технічного обслуговування, проведення робіт з модернізації і підвищення економічності ремонтного обслуговування обладнання, здійснення технічного нагляду за станом і ремонтом захисних пристроїв на механічному устаткуванні, будівель і споруд цеху, організація підготовки календарних планів (графіків) огляду, перевірок і ремонту устаткування тощо (а.с. 104-112).

У зв'язку з необхідністю заміни зношених деталей елеватора та з метою забезпечення безперебійної роботи комбікормового заводу між ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" (покупець) та ТОВ "Техноком Трейд" (постачальник) 06.09.2010 було укладено договір поставки №06/09/10 (а.с. 65-68), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець - прийняти й оплатити на умовах даного договору в узгоджені терміни товар: секція прохідна К4-УТ2Ф-320 (1,5 м) в кількості 40 шт. на суму 88 800,00 грн. Умови поставки: ЕХW, Україна, Одеська обл., м. Беляєвка, вул. Костіна, 9 відповідно до умов міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

На підставі вищевказаного договору постачальником на ім'я покупця була виписана податкова накладна №202 від 17.09.2010 на суму 88 800,00 грн., у т.ч. ПДВ 14 800,00 грн. (а.с.70)

Відпуск товару здійснено за накладною №202 від 28.09.2010 (а.с. 69) уповноваженій особі ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" ОСОБА_2 на підставі довіреності №605 від 21.09.2010, яка внесена до журналу реєстрації довіреностей за 2005-2011 роки (а.с. 78).

Оплату за придбаний на підставі договору поставки від 06.09.2010 №06/09/10 товар ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" здійснило за рахунком №64/і від 06.09.2010 шляхом безготівкового перерахування коштів на користь ТОВ "Техноком Трейд" (платіжне доручення №347 від 17.09.2010 (а.с. 75), виписка банківської установи по особовому рахунку (а.с.75-76)). Заборгованість за вказаним договором між його учасниками відсутня.

Факт документального відображення господарської операції з придбання секцій прохідних у кількості 40 штук підтверджено наданими позивачем до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які досліджено судом у ході розгляду справи, про що зазначено вище.

Так, для здійснення транспортування придбаного товару позивачем було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №20/09 від 20.09.2010 з ФОП ОСОБА_5 (а.с. 206-207), яка зареєстрована платником ПДВ (а.с. 209) та має ліцензію на здійснення внутрішніх перевезень вантажів серія АВ №295907 строком дії з 20.12.2006 по 19.12.2011 (а.с. 214).

Перевезення товару здійснювалося вантажним сідловим тягачем марки RENAULT-340, д.н.з. НОМЕР_1, який перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_5 за договором оренди вантажного автомобіля від 01.09.2010, укладеним з власником автомобіля ОСОБА_6, на ім'я якої видано технічний паспорт серія НОМЕР_2 від 03.07.2007 (а.с. 212).

Зазначена обставина пояснює встановлений перевіркою факт неналежності ФОП ОСОБА_7 вантажного автомобіля, оскільки такий використовується нею лише на правах оренди.

На підтвердження реального вчинення операції з перевезення товару позивач надав суду товарно-транспортну накладну від 28.09.2010 (а.с. 72), акт здачі-прийняття робіт з перевезення вантажним транспортом №28-09/1 від 28.09.2010 (а.с. 74).

Щодо посилання апелянта на відсутність товарно-транспортної документації на момент проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.4 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

При цьому Правилами перевезень встановлюються лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат платника податку, а тому товарно-транспортні накладні не є тими документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів також не приймає до уваги тверджень апелянта щодо недоліків в оформленні товарно-транспортної накладної, а саме - відсутності даних про серію та номер документа, посади та прізвища відповідальних осіб в полі "Відпуск дозволив" та "Вантаж здав", оскільки зазначені обставини не можуть слугувати достатнім підтвердженням для висновку про відсутність фактичного придбання товару в цілому, оскільки такі документи суд оцінює з урахуванням всіх інших письмових доказів, досліджених у судовому засіданні. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути достатньою підставою для висновку про відсутність господарської операції, так як з інших даних вбачається, що фактичний рух активів платника податку пов'язаний з його господарською діяльністю мав місце.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту та валових витрат.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товару сум ПДВ та формування валових витрат є факт його придбання з метою використання у власній господарській діяльності.

Так, отриманий за договором поставки №06/09/10 від 06.09.2010 товар - секції прохідні К4-УТ2Ф-320 були використані позивачем при проведенні ремонту конвеєрів скребкових К4-УТФ-320 та К4-УТ2-Ф, які використовуються у комбікормовому цеху та підлягали поточному ремонту згідно дефектних актів від 20.02.2010 (а.с. 97-98). На підтвердження факту дійсного використання придбаних комплектуючих до елеватора позивач надав акт списання товарно-матеріальних цінностей №ЛК-0000000412 від 30.09.2010 на секції прохідні К4-УТ2Ф-320 у кількості 40 шт. (а.с. 73). Відповідно до нарядів від 30.09.2010 та 01.10.2010 технічні роботи із заміни секцій здійснювали працівники ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" відповідного фаху: токар ОСОБА_8 та слюсарі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (а.с. 99-203).

Отже, придбання даного товару є необхідною умовою здійснення підприємством своєї господарської діяльності. А тому позивач правомірно включив суми коштів пов'язані з його придбанням за укладеним договором із ТОВ "Техноком Трейд" на підставі належно оформленої податкової накладної.

Згідно з розділом 2 договору поставки №06/09/10 від 06.09.2010 якість та комплектність товару повинні відповідати технічним умовам та стандартам заводу-виробника, що пред'являються до товару даного виду. Продавець додає до товару, що постачається рахунок-фактуру (а.с. 71), видаткову накладну (а.с. 69), податкову накладну (а.с. 70), технічний паспорт.

У зв'язку з тим, що придбаний товар є запасними частинами, то такий не підлягає сертифікації та технічна документація на нього не видається.

Щодо посилань апелянта на аналіз господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Техноком Трейд" (місцезнаходження відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, вул. Костіна, 9, ідентифікаційний код 36860184), а саме на акт перевірки від ДПІ у Біляївському районі Одеської області, яким не підтверджено факт здійснення господарських операцій, а саме: акт №1189/23/36860184 від 14.06.2011 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Техноком Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.05.2010 по 19.05.2011, валютного та іншого законодавства за період з 11.05.2010 по 19.05.2011", колегія суддів оцінює їх критично з наступних підстав.

Даним актом встановлено неможливість проведення перевірки по причині відсутності у ліквідатора підприємства бухгалтерських документів щодо здійснення фінансово - господарської діяльності за перевіряємий період, а також відсутність ТОВ "Техноком Трейд" за податковою адресою. У зв'язку з цим, а також тим, що у ТОВ "Техноком Трейд" відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби угоди з контрагентами за період з травня 2010 по червень 2011 року мають ознаки нікчемності. Звідси податковими органами зроблено висновок, що правочини, укладені між ТОВ "Техноком Трейд" та підприємствами-покупцями, зокрема ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод", не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з цим слід зазначити, що надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку оформлені у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, будь-яких застережень з цього приводу акт перевірки не містить.

Тому колегія суддів, оцінивши докази, надані сторонами, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях платника податків (позивача) відсутні порушення тих норм законів, на які посилається відповідач, а твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Слід відзначити, що статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до частини 5 якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Зважаючи на відсутність у зазначеному акті перевірки посилань на судові рішення, якими встановлено факт недійсності правочинів контрагента позивача, а також виходячи з того, що реальність правочину доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами один перед одним в повному обсязі (видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення) посилання відповідача на акт перевірки, яким встановлено нікчемність правочинів, є незаконними.

Твердження відповідача про відсутність у ТОВ "Техноком Трейд" необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не враховують нічим не обмеженого права суб'єкта підприємницької діяльності укладати цивільно-правові угоди на використання залучених трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що платник податку на момент вчинення господарських операцій мав взаємовідносини з контрагентом, який знаходився за своєю юридичною адресою та був зареєстрованим платником ПДВ, що дає позивачу право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийнятих податкових повідомлень-рішень .

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року по справі № 816/6178/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 816/6178/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бенедик А.П.