Ухвала

від 29.01.2014 по справі 2а-2874/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2874/12/2770

29.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

при секретарі судового засідання Бражниковій Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП "Спецтранссервис-К"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 17.01.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 184/9/10039 від 01.07.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 28.10.13 у справі № 2а-2874/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП "Спецтранссервис-К" (вул. Хрустальова, буд.111, м. Севастополь, 99040)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Кулакова, буд.37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.10.2013 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП "Спецтранссервис-К" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задоволено.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року №0000350223 та №0000360223, - визнано протиправними та скасовано.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП "Спецтранссервис - К" судові витрати в сумі 9 451 гривня 01 копійка.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.10.2013 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що за результатами вказаної перевірки було складено акт №39/22-306/33713035/8879/10 від 16 листопада 2012 року, згідно якого, відповідачем встановлено порушення платником податків вимог чинного законодавства, зокрема: ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Правочини, укладені з постачальниками ПП "Комманд" та ПП "Скипер", за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі.

Судом першої інстанції встановлено, що з 09 листопада 2012 року по 15 листопада 2012 року ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "АТП "Спецтранссервис - К" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Комманд" та ПП "Скипер" за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №39/22-306/33713035/8879/10 від 16 листопада 2012 року (а.с.13-27), згідно якого, відповідачем встановлено порушення платником податків вимог чинного законодавства, зокрема:

- ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону, правочини, укладені з постачальниками ПП "Комманд" та ПП "Скипер", за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

- вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року, по постачальникам ПП "Комманд" та ПП "Скипер", всього у сумі 48 991,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року у сумі 36 174,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 7 632,00 грн., березень 2012 - 5 185,00 грн.;

- вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування, за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року, по постачальникам ПП "Комманд" та ПП "Скипер", всього у сумі 244 952,00 грн., в тому числі у 4 кварталі 2011 року - 180 869,00 грн., у 1 кварталі 2012 року - 64 083,00 грн.;

- вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.149, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, занижено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року, по постачальникам ПП "Комманд" та ПП "Скипер", всього у сумі 55 058,00 грн., в тому числі у 4 кварталі 2011 року - 41 600,00 грн., у 1 кварталі 2012 року - 13 458,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 16 листопада 2012 року №39/22-306/33713035/8879/10 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23 листопада 2012 року: № 0000360223 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 61 238,75 грн. (у тому числі по основному платежу - 48 991,00 грн., штрафні санкції - 12 247,75 грн.) (а.с. 29) та №0000350223 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 58 422,50 грн. (у тому числі по основному платежу - 55 058,00 грн., штрафні санкції - 3 364,50 грн.) (а.с. 28).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що діяльність ПП "Комманд" та ПП "Скипер" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснений операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарною характеру. Зазначені підприємства з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту, та валових витрат третіх осіб здійснювали взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювали документи несправжніх операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

На підставі зазначених обставин, відповідач дійшов висновку, що в межах договорів укладених з вищезазначеними підприємствами операцій поставки товарів на адресу ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" не відбувалось, а тому первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні та фінансово-господарські документи, податкові накладні, що видані від імені ПП "Комманд" та ПП "Скипер", не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з підпунктами 138.10.2-138.10.4 пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.10, 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пунктами 138.5, 138.10, 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.4, п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 139.1.1 Податкового кодексу України, заборонено включення до витрат - витрат, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності та згідно п.п. 139.1.9 Податкового кодексу України, - витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Кодексі.

Згідно п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;

- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлює, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 ст. 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст.151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення від 23 листопада 2012 року № 0000360223 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), суд дійшов наступних висновків.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 13 жовтня 2005 року (ЄДРПОУ 33713035, місцезнаходження - 99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,111). Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби з 14 жовтня 2005 року. Предметом діяльності, в тому числі є неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 03 листопада 2005 (свідоцтво платника податку на додану вартість № 39520738).

ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677,м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіної,57В/2А), зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво №100313197). Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 11 квітня 2012, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням.

22 грудня 2011 року, між позивачем (покупець) та ПП "Скипер" (продавець), укладений договір купівлі-продажу №333, згідно якого, продавець продає, а покупець сплачує та приймає на умовах даного договору товар, за ціною та в кількості, вказаних в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств. Згідно специфікації, вартість замовлення 217 042,31 грн. з ПДВ.

Виконання умов договору - продаж товарів позивачу - підтверджується видатковою накладною №РН-59/13. В оплату товарів з боку ПП "Скипер" виставлений рахунок-фактура №СФ-27. ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" оплатило вартість товарів у безготівковому порядку - виписка по розрахунковому рахунку від 28 грудня 2011 року. На підтвердження поставки товарів та отримання грошових коштів ПП "Скипер" видало на адресу ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" податкову накладну №292. Суми включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

В подальшому товари, попередньо придбані позивачем у ПП "Скипер", продані ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" Державній медичній установі "Санаторій "Білорусія" за договорами від 26 грудня 2011 року та Державному підприємству Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" за договором від 15 червня 2011 року.

ПП"Комманд" (ЄДРПОУ37081766,м.Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіної,57В/2А), зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво №100288780). Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 11 квітня 2012 року, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням.

01 лютого 2012 року, між позивачем (покупець) та ПП "Комманд" (продавець), укладений договір постачання №118/220, згідно якого, продавець продає, а покупець сплачує та приймає на умовах даного договору товар, за ціною та в кількості, вказаних в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств. Згідно специфікації №1 вартість замовлення 45 789,34 грн. з ПДВ.

Виконання умов договору - продаж товарів позивачу - підтверджується видатковою накладною №РН-0000118. В оплату товарів з боку ПП "Комманд" виставлений рахунок-фактура №СФ-08/02. ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" оплатило вартість товарів у безготівковому порядку - виписка по розрахунковому рахунку від 10 лютого 2012 року. На підтвердження поставки товарів та отримання грошових коштів ПП "Комманд" видало на адресу ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" податкову накладну №118. Суми включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Також, згідно специфікації №2 вартість замовлення 31 110,75 грн. з ПДВ.

Виконання умов договору - продаж товарів позивачу - підтверджується видатковою накладною №1500. В оплату товарів з боку ПП "Комманд" виставлений рахунок-фактура №СФ-03/03. ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" оплатило вартість товарів у безготівковому порядку - виписка по розрахунковому рахунку від 03 березня 2012 року. На підтвердження поставки товарів та отримання грошових коштів ПП "Комманд" видало на адресу ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" податкову накладну №104. Суми включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Як свідчать первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, 26 грудня 2011 року, між Державною медичною установою "Санаторій "Білорусія" (покупець) та ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" (продавець), укладені договори постачання №11-20 та №11-21, згідно яких, продавець продає, а покупець сплачує та приймає на умовах договорів товар, за ціною та в кількості, вказаних в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договорів.

15 червня 2011 року, між Державним підприємством Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" (покупець) та ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" (постачальник), укладений договір постачання товарів №11-05/482, згідно якого, постачальник зобов'язується передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його сплатити на умовах договору. Предметом договору є поставка корпусної та м'якої меблі у відповідності з рахунками-фактурами, що є невід'ємними частинами договору.

01 лютого 2012 року та 28 лютого 2012 року, між Державною медичною установою "Санаторій "Білорусія" (покупець) та ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" (продавець), укладені договори постачання №12-01/07/04-46 та 12-02/07/04-57, за умовами яких, продавець продає, а покупець сплачує та приймає на умовах даних договорів товар, за циною та в кількості, вказаних в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договорів.

З метою виконання зазначених договорів постачання, між ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" (покупець) та ПП "Комманд" (продавець), укладений договір постачання №118/220 від 01 лютого 2012 року, за умовами якого, продавець продає, а покупець сплачує та приймає на умовах даного договору товар, за цінами та в кількості, вказаних в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Станом на момент продажу товарів, ПП "Скипер" та ПП "Комманд" були зареєстровані як юридичні особи у Державному реєстрі підприємств та організації, є платниками податку на додану вартість, про що відповідними податковими інспекціями видані свідоцтва платника податку на додану вартість. Згідно відомостей з Єдиного Державного реєстру, не перебували в процесі припинення.

Умови договорів постачання товарів виконані сторонами в повному обсязі, товари фактично поставлені ПП "Скипер" та ПП "Комманд", передані та прийняті ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К". ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" оплатило отримані товари. На підтвердження здійснення позивачем витрат, понесених при придбанні товарів, складені первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Продані ПП "Скипер" та ПП "Комманд" товари ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К" передані замовникам - Державної медичної установі "Санаторій "Білорусія" та Державному підприємству Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова", про що також між сторонами складені та підписані первинні документи, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Усі складені між позивачем та контрагентами документи відповідають поняттю первинних. Придбання зазначених товарів викликало зміни в структурі зобов'язань позивача та безпосередньо пов'язано із його господарською діяльністю.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки товари, поставлені ПП "Скипер" та ПП "Комманд", фактично отримані ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К", безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю (передані замовникам), підтверджуються відповідними первинними документами, які належним чином оформлені та засвідчені контрагентами, останні є юридичними особами та платниками податку на додану вартість (станом на момент постачання товарів), відповідачем належними та допустимими доказами факт поставки не спростований, тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог законодавства та, відповідно, про завищення суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є протиправними та такими, що порушують права ТОВ "АТП "Спецтранссервис-К".

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 28.10.13 у справі № 2а-2874/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко