Постанова

від 29.11.2006 по справі 1/206-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/206-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.11.06                                                                                               Справа №1/206-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Радченко О.П. судді  Радченко О.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Акімова Т.М.

за участю представників:

позивача: Безкровна В.О., довіреність б/н від 28.11.2006р.

відповідача: Ромаскевич Ю.О., паспорт МО №443291  вид. 12.12.1997р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського обласного Центру здоров'я та спортивної медицини м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 23.08.2006 року

у справі №1/206-05

за позовом Дочірнього підприємства “Каzмета-Україна” Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства “КAZAMETA”  м. Херсон

73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 169

до відповідача Херсонський обласний Центр здоров'я та спортивної медицини м. Херсон

73008, м. Херсон, вул. Перекопська, 169

про стягнення 32.860,88  грн. збитків

        встановив:

        У червні місяці 2006р. Дочірнє підприємство “Каzмета-Україна” Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства “КAZAMETA”  м. Херсон  (далі – ДП “Каzмета-Україна”,  позивач у справі) звернулось в господарський суд Херсонської області з позовною заявою до Херсонського обласного Центру здоров'я та спортивної медицини м. Херсон (далі – “ Центр”, відповідач у справі) про стягнення 32.860,88 грн. збитків.

Свої вимоги позивач обґрунтовував статтями 224,225,228 Господарського кодексу України та статтями 526,530 Цивільного кодексу України.  

Ухвалою від 13.08.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду господарським судом, порушено провадження у справі № 1/206-06.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 05.07.2006р. у справі №1/206-06 (суддя Губіна І.В.) позовні вимоги  задовольнив: з відповідача на користь позивача стягнуто 32.860,88 грн. збитків та 446,61 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач оскаржив його. У поданій апеляційній скарзі вказав, що рішення суду є  помилковим і підлягає скасуванню, як таке, що постановлене без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, має місце невідповідність викладених у рішенні висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що наведеним у відзиві на позов запереченням відповідача не тільки не надано правової оцінки та спростувань, з посиланням на норми права та умови договору, а й взагалі вони навіть перелічені у рішенні вибірково. Посилаючись на умови договору вважає, що вини відповідача у тому, що позивачем були порушені умови договору, укладеного ним та енергопостачальною організацією, немає.  Вказує на те, що між сплатою позивачем санкцій енергопостачальній компанії за над договірне споживання електроенергії та прострочкою оплати відповідачем за фактично спожиту електроенергію відсутній причинний зв'язок.  Зазначає, що судом не враховано, що згідно підпункту 2.2. договору №53 від 24.12.2003р., позивач мав право лише на припинення відпуску електроенергії за прострочку її оплати на термін понад 5-ти днів та нарахування пені за кожен день прострочки, чим не скористався з метою уникнення чи зменшення можливих збитків. Звертає увагу колегії на те, що суд першої інстанції не досліджував чи посилалося позивачем відповідачу обов'язкове в таких випадках повідомлення в якому було б вказано про зміну договірної величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої, як це потрібно було зробити на прикладі докладно описаних у рішенні взаємовідносин між енергопостачальною компанією та Позивачем. Крім того, на думку заявника, судом не враховано, що нараховувати самостійно такого роду санкції відповідачу, позивач не мав права, оскільки, відповідно до Закону України ”Про електроенергетику” право їх застосування надано лише енергопостачальникам, а позивач, з огляду на ст.1 названого Закону під таке визначення не підпадає. Вказує, що суд не зважив на те, що позивач, відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору мав підстави та право застосувати до відповідача передбачені цими підпунктами заходи господарсько-правової відповідальності і, зокрема, штраф та пеню. Сплативши енергопостачальній компанії такі штрафи, позивач, в свою чергу не скористався умовами договору та внаслідок пропуску  однорічного строку позовної давності втратив право на стягнення з відповідача вказаних штрафів та пені під виглядом збитків.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 23.08.2006р. і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 25.09.2006р. апеляційна скарга Херсонського обласного Центру здоров'я та спортивної медицини прийнята і призначена до розгляду на 25.10.2006р.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №3005 від 24.10.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді – Радченко О.П. (доповідач), суддів Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.

ДП “Каzмета-Україна”, позивач у справі, ухвалу апеляційного суду від 25.09.2006р. не виконав, відзив і витребувані документи на направив, його представник у судове засідання не з'явився.  Суду надіслана телеграма в якій позивач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин направити у засідання представника.  Від заявника апеляційної скарги також надійшла телеграма з клопотанням перенести розгляд справи у зв'язку з хворобою головного лікаря.  

Колегія суддів задовольнила клопотання сторін, розгляд справи відкладався, склад колегії змінювався.  

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №3413 від 24.10.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді – Радченко О.П. (доповідач), суддів Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.

Сторони відмовилися від здійснення запису судового процесу. За згодою представників сторін у судовому засідання оголошено тільки вступну і резолютивну частини постанови.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що відповідач проігнорував той факт, що саме суд абонент, відповідно до п. 2.3 договору №53 від 24.12.2003р. зобов'язаний надавати основному абоненту до 25 числа кожного місяця заявку ліміту споживання електроенергії на наступний місяць, а також проводити 100% передплату  до 5 числа кожного місяця. В порушення умов договору, відповідач не  надав заявку на січень 2004р., тому відповідно до п.2.3 договору він зобов'язаний оплатити розмір фактично спожитої електроенергії у січні 2004р. Відповідач фактично провів розрахунки вартості спожитої електроенергії частково в сумі 3.570,94 грн., замість 11.768,16 грн. У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений договором №53 строк не розрахувався в повному обсязі, позивач не мав матеріальної можливості своєчасно розрахуватися з енергопостачальною компанією, через що йому довелося сплатити п'ятикратну вартість несвоєчасно сплаченої електроенергії. Вважає, що цей факт є безпосереднім доказом наявності причинного зв'язку між сплатою позивачем санкцій та прострочкою оплати відповідачем вартості спожитої електроенергії. Не погоджується з тим, що право нараховувати санкції за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії має тільки енергопостачальник. Вказує, що п. 3.3. договору №53 сторони встановили відповідальність субабонента: в разі несвоєчасного проведення розрахунків за спожиту електроенергію субабонента сплачує вартість у п'ятикратному розмірі   до моменту повного розрахунку з основним абонентом, згідно з постановою КМУ від 24.03.1999р. №441 і п.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику». Вказує, що у зв'язку з тим, що заборгованість позивача перед енергопостачальною організацією  виникла з вини відповідача, він повинен відшкодувати понесені збитки, які виникли у зв'язку з простроченням оплати послуг енергопостачання. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Центру здоров'я та спортивної медицини без задоволення.

      Представники сторін у судовому засіданні    підтримали свої доводи і заперечення.   

      Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи і апеляційної скарги,  колегія суддів встановила:

       15.08.2003р. між Дочірнім підприємством “Каzмета-Україна” Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства “КAZAMETA” м. Херсон і ВАТ Херсонобленерго в особі Херсонських МЕМ було укладено договір про постачання електроенергії №3150 (а.с.9-45).

     24.12.2003р. між Дочірнім підприємством “Каzмета-Україна” Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства “КAZAMETA”  м. Херсон і Херсонським обласним лікувально-фізкультурним диспансером (правонаступником якого, відповідно до Статуту  є відповідач – Херсонський обласний центр здоров'я та спортивної медицини) укладено договір №53 на послуги по передачі електроенергії, відповідно до якого Основний абонент (позивач у справі) передає, а Субабонент (відповідач у справі) споживає і сплачує вартість електроенергії на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.3 договору №53 відповідач  до 5 числа кожного місяця зобов'язався проводити 100% попередню оплату вартості заявленої до споживання електроенергії.

         Актом виконаних робіт №Э-01/336 від 26.01.2004р. (а.с.48), підписаним і скріпленим печатками обох сторін, підтверджено, що у січні 2004р. відповідач спожив  33.644 кВт/годин електроенергії на загальну суму 10.440,10 грн. разом з ПДВ).  Крім того, в акті зазначено, що вартість обслуговування трансформатора за січень 2004р. складає 1.345,77 грн. (разом з ПДВ). Загальна сума за вказаним актом складає 11.786,17 грн.

        Матеріали справи свідчать, що відповідачем на січень 2004 року  заявка на кількість електроенергії не подавалася, однак у грудні 2003 і січні 2004р. було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 3.570,94 грн., що не заперечується сторонами. Залишок боргу відповідач сплатив у квітні 2004р.

        02.02.2004р. позивач отримав від ВАТ Херсонобленерго в особі Херсонських МЕМ рахунок №3250/1 на сплату 109.756 кВт/годин електроенергії на загальну суму 33.256,07 грн., який сплатив в період з 06.02 10.02.2004р., тобто з прострочкою. У зв'язку з цим  позивачу була нарахована п'ятикратна вартість спожитої і несвоєчасно сплаченої електричної енергії у розмірі 89.187,04 грн. Позивач 19.03.2004р. уклав з ВАТ Херсонобленерго угоду №3150/1 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості, відповідно до якої в повному обсязі визнав заборгованість  і зобов'язався сплатити її в період з 25.03 по 25.06.2004р. Платіжними документами, залученими до матеріалів справи підтверджена сплата за угодою №3150/1.

        Позивач вважає, що оскільки відповідач несвоєчасно сплатив йому вартість спожитої у січні 2004р. електроенергії, з його вини позивач поніс збитки. Розмір збитків позивач розрахував, виходячи з суми 8.215,22 грн. х 4 = 32.860,22 грн., з яких: 2.215,22 грн. – несвоєчасно сплачена сума (11.786,16 – 3.570,94 грн.).

       Стягнення з Херсонського обласного центру здоров'я та спортивної медицини на користь Дочірнього підприємства “Каzмета-Україна” Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства “КAZAMETA”  м. Херсон збитків  у сумі 32.860,88 грн. стало предметом спору у суді першої інстанції.

      Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

      Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

      Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду – скасуванню, з наступних підстав.

На час укладення договору №53, виконання зобов'язань по ньому, діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини щодо оплати вартості спожитої електроенергії продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р.), до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та норми Господарського кодексу України, відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

        Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічна норма права міститься в ст. 22 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між противоправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодування збитків – це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.                                                                                                                                                                                                                  

          Враховуючи матеріали справи, надані сторонами докази та норми законодавства, які регулюють виниклі між сторонами стосунки, колегія суддів зазначає, що позивач не доказав наявність причинного зв'язку між противоправною поведінкою відповідача і збитками, оскільки умови оплати позивачем вартості спожитої електроенергії за договором №3150 від 15.08.2003р. ніяк не пов'язані з умовою виконання зобов'язання відповідачем за договором №53 від 24.12.2003р.

       Також колегія вважає, що пункт 3.3 договору №53 протиречить як постанові КМ України №441 від 24.03.1999р., так і Закону України «Про електроенергетику», а відтак у господарського суду були відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків.

        Крім того, позивачем безпідставно нарахована сума збитків на суму, зазначену в акті виконаних робіт №Э-01/336 від 26.01.2004р. (а.с.48), оскільки в ньому йдеться мова не тільки про кількість і вартість спожитої електроенергії, а й вартість обслуговування трансформатора.   

         Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.1,6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

       Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпні, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

       Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

       Оскаржуване відповідачем судове рішення цим вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню.

          Судові витрати за розгляд  апеляційній скарзі, у зв'язку з її задоволенням, відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на позивача - Дочірнє підприємство “Каzмета-Україна” Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства “КAZAMETA”  м. Херсон.

      Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного центру здоров'я та спортивної медицини задовольнити.   

Рішення господарського суду Херсонської області від 23.08.2006р. у справі №1/206-06  скасувати.

        В задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства “Каzмета-Україна” Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства “КAZAMETA”  м. Херсон  відмовити.

         Стягнути з Дочірнього підприємства “Каzмета-Україна” Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства “КAZAMETA”  м. Херсон  на користь Херсонського обласного центру здоров'я та спортивної медицини м. Херсон 165,00 грн. витрат з державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

        Видачу наказу доручити  господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Радченко О.П.

 судді  Радченко О.П.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.