Рішення

від 07.05.2009 по справі 25/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09                                                                                           Справа№ 25/94

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Кишенька” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 1 812,12 грн.

суддя:   Пазичев В.М.   

                                                                                            секретар: Башак І.Є.

Представники:

позивача: Павліха В.І. –представник, довіреність від 10.03.2009 року

відповідача:не з'явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кишенька” (м.Львів)  про стягнення заборгованості в сумі 1 812,12 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 15.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 27.04.2009 року. Ухвалою від 27.04.2009 року розгляд справи відкладено до 29.04.2009 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 29.04.2009 року розгляд справи відкладено до 07.05.2009 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимоги ухвали суду  про порушення провадження у справі від 15.04.2009 року, про відкладення від 27.04.2009 року, від 29.04.2009 року в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

07.05.2009 року за вх.№9227 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 226,49 грн. та судові витрати: держмито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимоги ухвали суду  про порушення провадження у справі від 15.04.2009 року, про відкладення від 27.04.2009 року, від 29.04.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується поштовим повідомленнм про вручення №4263741 від 05.05.2009 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 07.05.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №228 від 15.07.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кишенька” (надалі –відповідач) останньому було поставлено товар на загальну суму 1 226,49 грн.

Згідно п.4.3 договору, покупцеві надано право сплатити вартість поставленого товару протягом 21 календарного дня з моменту прийому-передачі товару. Проте, дана умова, на думку позивача, відповідачем не виконана, поставлений товар не оплачений.

Отже, станом на 10.03.2009 року заборгованість відповідача становила 1 226,49 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору, при несвоєчасній оплаті отриманого товару відповідач зобов”язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення, що становить згідно з доданим розрахунком 315,20 грн.

Крім того, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 50,43 грн.

07.05.2009 року за вх.№9227 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 226,49 грн. та судові витрати: держмито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Таким чином, за розрахунками позивача, на час звернення з позовом загальна сума заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Атлантіс”   становить 1 226,49 грн.

На час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості суду не представив.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 1 226,49 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кишенька” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 1 226,49 грн. є обґрунтованим та підлягає  задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №1019 від 01.04.2009 року на суму 102 (сто дві) грн. 00 коп. про сплату державного мита, та №1016 від 01.04.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -    

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кишенька” (м.Львів, пр-т.Червоної Калини,102/49; ІПН 347113713047, МФО 385424, код ЄДРПОУ 34711374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” (м.Львів, вул.Зелена,147, код ОКПО 30012937, р/р 26003900697197 в ЗАТ “ПУМБ” м.Дніпропетровсь, МФО 305813)  - борг у розмірі 1 226 (одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 49 коп., а також судові витрати, пов»язані із сплатою державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.