Рішення

від 10.02.2014 по справі 906/1738/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" лютого 2014 р. Справа № 906/1738/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко Л.В. - довіреність №68 від 17.06.2013р.;

від відповідача: Гвоздь З.В. - представник за довіреністю;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Скерцо" (м. Житомир)

про стягнення 127319,61 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 127319,61грн., з яких: 112836,03грн. - основний борг, 600,01грн. - 3% річних, 2599,97грн. - пеня, 11283,60грн. - 10% штрафу. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надав довідку про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, подав клопотання про зменшення розміру пені та штрафу. Пояснив, що враховуючи факт систематичної оплати заборгованості, скрутного матеріального положення, зобов'язань по оплаті заробітної плати працівникам та податків до державного бюджету, підтверджують ненавмисний характер невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Представник позивача щодо зменшення суми штрафних санкцій заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі зменшення суми штрафних санкцій суд має об'єктивно оцінити ступінь виконання зобов'язання боржника та майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Оскільки позивач на сьогоднішній день також перебуває у скрутному фінансовому становищі, то зменшення штрафних санкцій призведе до погіршення майнового стану позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Скерцо" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №ЖИ 1.1 (а.с.11-12), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар покупцю, покупець зобов'язується прийняти даний товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором (п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору товар постачається постачальником на підставі заявок покупця, підтвердженням яких є виписані постачальником рахунки-фактури, які є додатками до даного договору і його невід'ємною частиною. Поставка товару здійснюється на умовах, передбачених в рахунку-фактурі.

Датою поставки товару рахується дата підписання сторонами чи уповноваженими представниками відвантажувального документу - видаткової накладної (п.3.2 договору). Разом із товаром постачальник направляє покупцю оригінали документів, які є невід'ємною частиною договору, а саме: рахунок - фактуру, видаткову накладну, податкову накладну (п. 3.3 договору).

Умови оплати - оплата 100% вартості кожної поставки товару протягом 21 календарного дня з дати поставки (п.3.2 договору) (пункт 4.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 114318,16грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями, долученими до матеріалів справи (а.с.13-43).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 1482,13грн., внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 112836,03 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 04.11.2013 №04/11 про погашення заборгованості за договором, яка залишена без відповіді та задоволення (а.с.44).

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 112836,60грн. боргу за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пунктів 7.2 та 7.3 договору просить стягнути з відповідача 10% штрафу у розмірі 11283,60 грн. за несвоєчасну оплату товару, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2599,97грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені у розмірі 2599,97грн. та штрафу у розмірі 11283,60 грн., та встановлено, що розрахунки вірні та відповідають обставинам справи, відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у заявлених розмірах.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив також до стягнення 3% річних у розмірі 600,01грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок є вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 600,01 грн. - 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення неустойки суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд не приймає викладені у клопотанні доводи щодо зменшення розміру неустойки, оскільки збитковість підприємства та наявність у відповідача дебіторської заборгованості не є підставою для зменшення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань.

Також відповідачем не надано доказів щодо відсутності на його рахунках коштів на даний час, зокрема, доказів щодо відкритих рахунків у банківських установах (довідки відповідного податкового органу) та наявності коштів на них (довідок банків).

Виходячи з наведеного та рівності інтересів сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач розрахунок пені, штрафу та річних не спростував, суму основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Скерцо" (10014, м. Житомир, вул.Львівська, 10, код 22064354)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" (03115, м. Київ, вул. Краснова, 33, офіс 7, код 22902499) - 127319,61грн., з яких: 112836,03грн. - основний борг, 600,01грн. - 3% річних, 2599,97грн. - пеня, 11283,60грн. - штраф, а також 2546,39грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 лютого 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (за заявами)