Постанова від 11.02.2014 по справі 918/1611/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 918/1611/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Прокопчука С.О. - представника за довіреністю від 11.02.2014р. №314

відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 31.10.2013р.

прокурора: Данилюка О.С. - посвідчення від 24.10.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Рівненської області від 12.12.13 р.

у справі № 918/1611/13 (суддя Качур А.М.)

за позовом прокурора Костопільського району Рівненської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України, м. Костопіль, Рівненської області.

до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3, с.Яполоть, Костопільського р-ну Рівненської обл.

про стягнення заборгованості в сумі 102 483,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.12.2013р. у справі №918/1611/13 задоволено позов прокурора Костопільського району Рівненської області в інтересах держави в особі державного підприємства "Костопільського лісового господарства" Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлену лісопродукцію в сумі 102 483 грн. 70 коп.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 102483,70 грн. заборгованості за поставлену лісопродукцію та в дохід Державного бюджету України - 2049,67 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- в судовому засіданні позивачем не доведено відпуск та отримання товару відповідачем на підставі договору №2013-37/1;

- відповідач підписав даний договір та всі інші документи на вимогу керівника позивача, оскільки перебував у посадовій залежності від останього.

- товарно-транспортні накладні, на які посилається суд першої інставнції в своєму рішенні, є неналежними доказами, оскільки мають істотні дефекти в їх оформленні;

- п. 5.4 договору №2013-37/1 передбачено, що покупець вивозить товар своїм транспортом та за свій рахунок, однак надані позивачем товарно-транспортні накладні виключають самовивіз лісопродукції відповідачем.

Прокурор Костопільського району у письмовому відзиві №68-481 від 03.02.2014р. на апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, заперечив проти її доводів та вимог, вказавши, що ОСОБА_3, працюючи майстром на лісозаготівельних роботах ДП "Костопільське лісове господарство", здійснював відвантаження лісопродукції від імені позивача, та одночасно отримував лісопродукцію як контрагент позивача у договірних відносинах як суб'єкт підприємницької діяльності, а щодо твердження апелянта про неналежні докази (товарно-транспортні накладні) вважає, що вони не заслуговують на увагу в силу того, що в основу рішення покладено не виключно зазначені докази, а й ряд інших.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необгрунтованою. Просять рішення господарського суду Рівненської області від 12.12.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність усіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

12.02.2013р. між державним підприємством "Костопільське лісове господарство" (продавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір №2013-37/1 (надалі договір), відповідно до п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує на умовах франко-склад продавця дров'яну деревину для енергетичних потреб хвойних та листяних порід, баланси хвойних та листяних порід для плитного виробництва (а.с.9-10).

Об'єм товару визначається згідно ГОСТу 2708-75 «Лісоматеріали круглі. Таблиці вимірів» (п.2.3. договору).

Кількість поставленого товару передбачається п.п.3.1, 3.2 договору, де зазначено, що дров'яна деревина для енергетичних потреб хвойних та листяних порід - 52 м.куб., баланси хвойних та листяних порід для плитного виробництва - 469 м.куб. Ціна одного кубічного метра товару складає, відповідно, 190,00 грн. та 265,00 грн. (п. 4.1. договору). Згідно п.4.2. договору сумма договору - 134165,00 грн.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 поставка товару по даному договору здійснюється продавцем на умовах франко-склад місячними партіями, у термін з 12.02.2013р. по 31.03.2013р., також, як передбачається п.5.6, продавець забезпечує завантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем.

Пунктами 7.1, 7.2 передбачено, що згідно ст. 334 ЦК України право власності у покупця на товар виникає з моменту передання (придбання) товару, зокрема, приймання товару по кількості та якості (пп. 2.1-2.2) здійснюється уповноваженими представниками обох сторін на складі продавця перед завантаженням на транспортний засіб.

Відповідно до пункту 8.1. договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця з умовою відстрочки платежу до 30.06.2013 р.

Як підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними №0023005 від 12.02.2013р., №0023006 від 13.02.2013р., №0023008 від 18.02.2013р., №0023006 від 13.02.2013р., №0023007 від 14.02.2013р., №038699 від 15.02.2013р., №038700 від 16.02.2013р., №0023008 від 18.02.2013р., №0023009 від 19.02.2013р., №0023010 20.02.2013р., №0023011 від 21.02.2013р., №0023012 від 22.02.2013р., №0023118 від 23.02.2013р., №0023119 від 25.02.2013р., №0023120 від 26.02.2013р., №0023121 від 27.02.2013р., №0023122 від 28.02.2013р., №0023164 від 02.03.2013р. та специфікаціями-накладними №008516 від 12.02.2013р., №008746 від 13.02.2013р., №008747 від 14.02.2013р., №008748 від 15.02.2013р., №008749 від 16.02.2013р., №008750 від 18.02.2013р., №008517 від 19.02.2013р., №008518 від 20.02.2013р., №008519 від 21.02.2013р., №008520 від 22.02.2013р., №008521 від 23.02.2013р., №008522 від 25.02.2013р., №008523 від 26.02.2013р.,№008524 від 27.02.2013р., №008525 від 28.02.2013р., №008552 від 02.03.2013р. на виконання умов договору №2013-3711 від 12.02.2013р., на який є посилання у товарно-транспортних накладних, державне підприємство "Костопільське лісове господарство" передало підприємцю ОСОБА_3 лісопродукцію на загальну суму 134983,70 грн. (а.с. 11- 40).

Згідно платіжного доручення №25 від 30.07.2013р. на суму 22500,00грн. та №26 від 30.07.2013р. на суму 10000,00грн. відповідач сплатив позивачу за отриману продукцію 32500,00грн.

Слід зазаначити, що у вказаних платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" вказано: "оплата за лісопродукцію згідно договору без ПДВ".

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту укладення сторонами іншого договору поставки чи купівлі-продажу лісопродукції, крім договору №2013-37/1 від 12.02.2013р., на підставі якого заявленно позов.

З наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних та інших доказів суд встановив, що відповідач, працюючи майстром на державному підприємстві "Костопільське лісове господарство" здійснював відвантаження лісопродукції від імені позивача, та, одночасно, отримував лісопродукцію як контрагент позивача у договірних відносинах - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Обставини щодо перебування підприємця ОСОБА_3 у трудових відносинах з державним підприємством "Костопільське лісове господарство" підтверджуються наказами по підприємству від 11.04.1985р №47-к., від 31.12.2010р. №994-к, від 07.03.2013р. №252-к, посадовою інструкцією майстра по лісозаготівельних роботах, довідкою від 07.11.2013 р. (а.с. 144-153).

Таким чином, у зв'язку з частковою оплатою в сумі 32500,00грн. отриманої від позивача продукції вартістю 134983,70грн., заборгованість відповідача перед позивачем склала 102483,70грн.

06.06.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією про стягнення заборгованості в сумі 134983,70грн. Вказана претензія отримана відповідачем 06.06.2013р.,що підтверджується його підписом на копії. (а.с.8).

Проте, як свідчать матеріали справи, вимоги претензії позивача, відповідач у повному обсязі не виконав.

За наведених обставин, прокурор Костопільського району, керуючись ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру», ст.ст.2, 12, 54, 55 ГПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 639 ЦК України, звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості в сумі 102483,70грн.

Як зазначалося, рішеням суду першої інстанції позов задоволено.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду Рівненської області, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки від 12.02.2013р. №2013-37/1.

Згідно частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановленний інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановленний строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачем не спростовано факту прийняття від позивача товару вартістю 134983,70грн. та не доведено належного виконання ним договірних зобов'язань по його повній оплаті та відсутності заборгованості в сумі 102483,70грн.

Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно задоволив позов прокурора, стягнувши з відповідача на користь позивача 102483 грн. 70 коп. боргу.

Стосовно доводів відповідача в апеляційній скарзі, що позивачем не доведено відпуск та отримання товару відповідачем на підставі договру №2013-37/1 та що вказаний договір та інші документи, які мають істотні дефекти в їх оформленні, він підписав на вимогу керівника позивача, оскільки перебував у посадовій залежності від останього, слід зазначити таке.

Наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, які містять посилання на договір №2013-37/1 від 12.02.2013р., та специфікації-накладні підтверджують факт отримання відповідачем від позивача лісопродукції вартістю 134983,70грн., оскільки у графі, відповідно, "Вантаж одержав, "Прийняв" містять підпис підприємця ОСОБА_3, скріплений печаткою.

Відповідач не спростовує, що підпис та печатка на договорі та на вказаних вище документах належать йому. Так само, платіжні доручення №25,26 від 30.07.2013р., згідно яких відповідач перерахував позивачу 32500,00грн., свідчать про виконання підприємцем умов договору про оплату вартості отриманого товару.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що договір №2013-37 від 12.02.2013р. та документи, що підтверджують його виконання, відповідач підписав під впливом насильства, останій суду не надав.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.12.2013р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.12.2013р. у справі №918/1611/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

2. Справу №918/1611/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.