Постанова

від 26.05.2009 по справі 33/13-09-468

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/13-09-468

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" травня 2009 р. Справа № 33/13-09-468

    Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс”, смт. Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 26 березня 2009 року                    

у справі № 33/13-09-468                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом Приватного підприємства „Дунапак”, м. Ізмаїл, Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс”, смт. Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської області

про стягнення 116 254 грн. 69 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

   02.02.2009 р. Приватне підприємство „Дунапак” (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс” (далі відповідач, ТОВ) про стягнення 116 254 грн. 69 коп. боргу.

   Позов мотивований тим, що ТОВ не виконало свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки продукції № 16-07-08 від 16.07.2008 р., щодо своєчасної оплати отриманої гофрокартонної продукції на суму 98 950 грн. 75 коп., а тому повинно сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 3296 грн. 23 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за жовтень, листопад 2008 р., 12460 грн. 25 коп. –пені за період з 22.07.2008 р. по 30.12.2008 р., 1547 грн. 46 коп. –3 % річних з 22.07.2008 р. по 30.12.2008 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 1162 грн. 55 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але відзив на позов не надав, двічі (27 лютого та 26 березня 2009 року) в судові засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за відсутністю представника ТОВ за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2009 р. (суддя Мазур Д.Т.) позов задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 98 950 грн. 75 коп. –боргу, 12 460 грн. 25 коп. –пені, 1 547 грн. 46 коп. –3 % річних, 3 296 грн. 23 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), а також  1 162 грн. 55 коп. понесених судових витрат на сплату держмита та 118 грн. понесених судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки продукції № 16-07-08 від 16.07.2008 р., щодо оплати отриманої гофрокартонної продукції на суму 98 950 грн. 75 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 3296 грн. 23 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 12460 грн. 25 коп. –пені, 1547 грн. 46 коп. –3 % річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 1162 грн. 55 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

   До апеляційної скарги відповідачем додані додаткові докази, а саме: акт звірки взаєморозрахунків з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р.; довіреність серії НБЛ № 429257 від 23.02.2009 р. та видаткові накладні № ВП-0000003 і № ВП-0000001 від 02.03.2009 р.

   Відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази можуть бути прийняті апеляційним судом, якщо заявник обґрунтує неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

   Оскільки, заявник нічим не обґрунтував неможливість подання названих додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, то колегія суддів, згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України, не знаходить підстав для залучення до матеріалів справи додаткових доказів, доданих до апеляційної скарги, а саме: акту звірки взаєморозрахунків з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р.; довіреності серії НБЛ № 429257 від 23.02.2009 р. та видаткових накладних № ВП-0000003 і № ВП-0000001 від 02.03.2009 р., так як зазначені додаткові докази не надані відповідачем суду першої інстанції внаслідок особистої недбалості, а не з поважних причин.    

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

   Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але їх представники в судове засідання не з'явились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, внаслідок чого справа була розглянута за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.   

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована, але судове рішення підлягає зміні з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи 16.07.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір поставки продукції № 16-07-08 за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність, за заявками відповідача, гофрокартону продукції, а останній прийняти зазначений товар та оплатити його вартість. Пунктом 2.2 договору сторонами погоджено, що порядок і строк розрахунків за поставлений товар обумовлюється та зазначається сторонами в специфікаціях до договору і заявках покупця.

   За накладними № 807081 від 22.07.2008 р. на суму 17756 грн. з урахуванням ПДВ; № 807085 від 23.07.2008 р. на суму 42836 грн. з урахуванням ПДВ: № 807097 від 24.07 2008 р. на суму 48004 грн.50 коп. з урахуванням ПДВ; № 807124 від 25.07.2008 р. на суму 19172 грн. 05 коп. з урахуванням ПДВ та № 808059 від 18.08.2008 р. на суму 10687 грн. 20 коп. з урахуванням ПДВ відповідачем отримано від позивача гофрокартонної продукції на загальну суму 138 455 грн. 75 коп.

   Відповідачем здійснена часткова оплата поставленого товару та 11.07.2008 р. сплачено позивачеві 10 000 грн. Крім того, 12.11.2008 р. за накладною № ВП- 0000009  позивач прийняв від відповідача частину раніше поставленого товару вартістю 29 505 грн.

   Вартість решти отриманого товару в сумі 98 950 грн. 75 коп. відповідачем позивачеві не оплачена.

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

   Оскільки, умовами договору сторонами не визначений строк оплати отриманого товару, а в п. 2.2 договору сторонами лише погоджено, що порядок і строк розрахунків за поставлений товар обумовлюється та зазначається сторонами в специфікаціях до договору і заявках покупця, які відсутні в матеріалах справи та, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надані позивачем суду в обґрунтування своїх позовних вимог, то колегія суддів доходить висновку, що умовами укладеного договору сторонами строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений.

   Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

   З матеріалів справи вбачається, що претензія позивача з вимогою проведення розрахунків за отриманий товар отримана відповідачем 15.10.2008 р., у зв'язку з чим відповідач повинний був оплатити отриманий товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто в строк не пізніше ніж 22.10.2008 р.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 98 950 грн. 75 коп. боргу по оплаті отриманої гофрокартонної продукції.

   Відповідно до вимог ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

   Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 559 грн. 64 коп. за період з 22.10.2008 р. по 30.12.2008 р. (в межах позовних вимог) виходячи з суми боргу 98 950 грн. 75 коп. та збитки від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) в сумі 1484 грн. 26 коп. за листопад 2008 року в межах заявленого позову.   

   Пунктом 2.3 укладеного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4477 грн. 12 коп. пені за період з 22.10.2008 р. по 30.12.2008 р. (в межах позовних вимог) виходячи з суми боргу 98 950 грн. 75 коп.

   Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 98 950 грн. 75 коп. –боргу, 559 грн. 64 коп. –3% річних, 1484 грн. 26 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) та 4477 грн. 12 коп. – пені, а решта частина заявлених позовних вимог задоволена бути не може, оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві України та умовах укладеного договору, внаслідок чого позов підлягає задоволенню на 90.72 % ( позов заявлений на суму 116 254.69 грн., а задоволений на суму 105 471.77 грн.).

   Згідно ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1054 грн. 72 коп. понесених витрат на сплату держмита та 107 грн. 05 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення змінити та задовольнити позовні вимоги позивача частково та стягнути з відповідача на користь позивача: 98 950 грн. 75 коп. –боргу, 559 грн. 64 коп. –3% річних, 4477 грн. 12 коп. –пені за період з 22.10.2008 р. по 30.12.2008 р. (в межах позовних вимог) та 1484 грн. 26 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за листопад 2008 р., виходячи з суми боргу 98 950 грн. 75 коп., а також 1054 грн. 72 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 107 грн. 05 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а врешті частині позову –відмовити.

                        Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                        П О С Т А Н О В И Л А:

   Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс”, смт. Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської області –залишити без задоволення.

  Рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2009 року у справі № 33/13-09-468 –змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Приватного підприємства „Дунапак”, м. Ізмаїл, Одеської області –задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс”, смт. Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської області на  користь Приватного підприємства „Дунапак”, м. Ізмаїл, Одеської області: 98 950 грн. 75 коп. – боргу, 559 грн. 64 коп. –3% річних, 4477 грн. 12 коп. –пені, 1484 грн. 26 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 1054 грн. 72 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 107 грн. 05 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову –відмовити.

   Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

            Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко