Рішення

від 28.05.2009 по справі 2/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/164

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.05.09 р.                                                                                                       Справа № 2/164                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі  судового засідання Трубачевій А.О.  

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алсарт групп” м. Горлівка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Завод Коксохімобладнання”                     м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 26544,75 грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Бесіда Г.В. – керівник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Алсарт групп”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Завод Коксохімобладнання” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 26544,75грн. з яких 23834грн. – сума основного боргу, 1937,60грн. – індекс інфляції, 773,15грн. – 3% річних.  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачена сума за поставлену продукцію в розмірі 23834грн., довіреність № 24/11/08-1 від 24.11.2008р., видаткову накладну № АГ-000003 від 25.11.2008р., рахунок-фактуру від 12.11.2008р., претензію.  

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив відзив на позовну заяву не надав, клопотання про відкладення розгляду справи не надано, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.05.2009р. № 02-62/15617.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

25.11.2008р. згідно видаткової накладної № АГ-000003 та виставленому рахунку  № АГ-0002 від 12.11.2008р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 23834грн. з ПДВ. Згідно до довіреності № 24/11/08-1 від 24.11.2008р. товар був отриманий Кузнєцову Сергію Володимировичу.  

За фактом поставки товару позивачем було виписано податкову накладну                         № 0000002 від 25.11.2008р. на суму 23834грн.

Відповідачем вартість поставленої продукції сплачена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 23834грн.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди  та відповідних дій сторін виникли зобов'язальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

15.04.2009р. позивачем була направлена вимога про оплату товару в розмірі 23834грн., яка була отримана відповідачем згідно поштового повідомлення 17.04.2007р., але залишена відповідачем без відповіді та задоволення.  

Згідно з викладеним строк оплати відповідачем продукції настав 23.04.2009р.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 23834грн. суду не надав, заявлені вимоги не спростував.  

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 23834грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 773,15грн. та індекс інфляції в розмірі 1937,60грн. за період з грудня 2008р. по березень 2008р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом строк оплати відповідачем продукції настав 23.04.2009р., таким чином право на нарахування 3% річних та індексу інфляції у позивача виникло з 24.04.2009р.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що позивачем не вірно визначено період нарахування 3% річних та індексу інфляції вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 773,15грн. та індексу інфляції в розмірі 1937,60грн. задоволенню не підлягають.   

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу, виконані позивачем зобов'язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та  такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог  відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Алсарт групп” м. Горлівка до Відкритого акціонерного товариства “Завод Коксохімобладнання” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 26544,75грн. – задовольнити частково.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод Коксохімобладнання” (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86, р/р 26008368922004 у КБ “Приватбанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 00191543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алсарт групп” (84607, м. Горлівка, вул. 60 років СРСР, 12, р/р 26002370022000 в ЗАТ “Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 36177902) заборгованість в сумі 23834грн., судові витрати: державне мито в сумі 238,33грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 280,59грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ.

               Суддя                                                                                                            Мартюхіна Н.О.