Рішення

від 13.02.2014 по справі 906/104/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" лютого 2014 р. Справа № 906/104/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Корзун Л.С. - довір. №35 від 10.02.2014;

Гурилов К.В. - довір. №36 від 10.02.2014;

від відповідача: Рибін О.В. - директор (паспорт ВМ 008590 від 12.08.1995);

присутні: Макарова Т.В. - паспорт ВН 271244 від 07.07.2004;

Щирий В.І. - паспорт ВМ 023430 від 10.10.1995

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "РИТМ" Товариства з обмеженою відповідальністю "РоСт" (м.Бердичів)

до Підприємства інвалідів "Гарантія", що засноване на власності Житомирського обласного громадського об'єднання інвалідів-підприємців "Рубікон" (м.Житомир)

про стягнення 191160,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 191160,00грн попередньої оплати за непоставлену продукцію згідно договору поставки №435 від 30.07.2013.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; повідомив, що відповідач суму коштів попередньої оплати за поставку товару згідно договору №435 від 30.07.2013 станом на дату судового засідання не повернув, суму боргу визнав, про що свідчить підписаний відповідачем та наданий представником позивача в засіданні суду акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 01.02.2014 (а.с.33).

Представник відповідача проти наявності заборгованості не заперечив, однак вказав на неможливість повернення сплачених коштів позивачу через перерахування останніх контрагенту відповідача, відповідального за поставку йому товару, обумовленого предметом договору №435 від 30.07.2013. В судовому засіданні представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію довідки з органів статистики щодо ПІ "Гарантія", копію дозволу №19 на право користування пільгами з оподаткування від 01.01.2013, копію акту перевірки від 09.12.2013 та копію довідки №427 від 20.01.2014. Вказані документи були оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що в прохальній частині позовної заяви позивач, з метою забезпечення позову просив накласти арешт на майно та рахунки відповідача, судом під час розгляду справи було з'ясовано позицію сторін щодо заявленого позивачем клопотання.

Представник позивача клопотання про забезпечення позову підтримав.

Представник відповідача проти задоволення вищевказаного клопотання позивача заперечив.

Оглянувши наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачені ст.67 цього кодексу заходи до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд виходить з: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, застосування заходів до забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі. При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Натомість, з позовної заяви вбачається, що позивач просить накласти арешт на майно та рахунки ПІ "Гарантія" без відповідного на те обґрунтування.

Тобто, жодних доказів, які б підтверджували, що невжиття визначених позивачем заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі позивачем не додано.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2012 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, слід зазначити, що суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду з а я в н и к о м. Що стосується арешту, як засобу до забезпечення позову, то він може накладатися судом лише на індивідуально визначене майно (п.п.7.1, 7.2 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2012 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Однак, позивач всупереч вищевказаному не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та не уточнив відомостей щодо майна відповідача, з яким пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення вищевказаної заяви.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Що стосується безпосередньо заявлених вимог позивача, що є предметом спору в даній справі, то господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до умов укладеного між Дочірнім підприємством "РИТМ" Товариства з обмеженою відповідальністю "РоСт" (позивач/покупець) та Підприємством інвалідів "Гарантія", що засноване на власності Житомирського обласного громадського об'єднання інвалідів-підприємців "Рубікон" (відповідач/постачальник) договору поставки №435 від 30.07.2013 (далі - договір, а.с.9-10), постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно узгодженого переліку кількості, асортименту та ціни товару у відповідності до замовлено покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п.1.1).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується сповіщати постачальника про свій намір здійснити чергову закупівлю товару шляхом оформлення замовлення в якому зазначає кількість та асортимент товару. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).

Постачальник на основі отриманого замовлення і за наявності товару на складі складає перелік кількості, асортименту та ціни товару і надсилає його покупцю для узгодження. Зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами переліку кількості та асортименту товару (п.п.2.2,2.3 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2013 ПІ "Гарантія" було виставлено ДП "РИТМ" ТОВ "РоСт" рахунок-фактуру №010 на загальну суму товару у розмірі 191160,00грн (а.с.14).

Платіжним дорученням №2332 від 12.11.2013 позивачем було здійснено 100% попередню передоплату за обумовлену сторонами в рахунку-фактурі продукцію в сумі 191160,00грн (а.с.11).

Приписами п.3.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару на протязі 10 днів з моменту отримання підписаного покупцем переліку кількості, асортименту та ціни товару.

Суд розцінює дії відповідача щодо виставлення рахунку та позивача щодо перерахування коштів згідно рахунку-фактури як погодження сторонами кількості, асортименту та ціни поставки партії продукції за договором №435 від 30.07.2013.

Звідси, суд зазначає, що у відповідача виник обов'язок щодо поставки продукції у строк до 22.11.2013 включно (12.11.2013+10 днів).

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач свої зобов'язання щодо поставки обумовленого сторонами товару у вищевказаний строк не виконав, у зв'язку з чим позивачем 20.12.2013 було направлено відповідачу лист №359 з вимогою поставити продукцію або повернути сплачені кошти у строк до 02.01.2014 (а.с.12-13).

У відповідь на вказаний лист відповідач листом №420 від 08.01.2014 сповістив позивача, що перераховані ним кошти були сплачені відповідачем ФОП Роздорожній О.Ю. як постачальнику продукції згідно договору поставки №454 від 06.11.2013, укладеного між ПІ "Гарантія" та ФОП Роздорожною О.Ю. з метою подальшого виконання ПІ "Гарантія" умов договору №435 від 30.07.2013 щодо поставки товару ДП "РИТМ" ТОВ "РоСт". Водночас відповідач повідомив, що станом на 10.12.2013 товар так і не був поставлений на адресу ПІ "Гарантія" незважаючи на проплату. Зауважив, що за даними ФОП Роздорожної О.Ю., приміщення де знаходився верстат кліше та сировина для замовлення ПІ "Гарантія" опечатано працівниками міліції, які проводять слідчі дії і коли їх буде завершено не відомо (а.с.15).

Оскільки за змістом статті 42 ГК України підприємництво визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, суд приходить до висновку, що неналежне виконання контрагентом відповідача своїх договірних зобов'язань, не звільняє ПІ "Гарантія" від зобов'язань перед позивачем за договором №435 від 30.07.2013.

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.525 і 526 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Представник відповідача доказів повернення попередньої оплати у сумі 191160,00грн не надав, заборгованість перед позивачем у заявленій сумі визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 191160,00грн попередньої оплати за непоставлену продукцію згідно договору поставки №435 від 30.07.2013.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ч.4 ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства інвалідів "Гарантія", що засноване на власності Житомирського обласного громадського об'єднання інвалідів-підприємців "Рубікон" (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Домбровського, буд.38, ідент. код 34520799)

на користь Дочірнього підприємства "РИТМ" Товариства з обмеженою відповідальністю "РоСт" (13300, Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Леніна, буд.76, ідент. код 32085195):

- 191160, 00грн в повернення попередньої оплати;

- 3823,20 судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.02.14

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу