Ухвала

від 11.02.2014 по справі 814/1405/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р. Справа № 814/1405/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Шляхтицький О.І. при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ДПІГава О.О. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кривоозерський комбікормовий завод" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій відповідача протиправними; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000032301; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000042301; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000052301, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій відповідача протиправними; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000032301; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000042301; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000052301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби по включенню до акта від 12.03.2013 № 38/22/00686813 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.» висновків про непідтвердження реальності здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» операцій з придбання та продажу товарів (послуг) з Приватним підприємством «Оліяторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзерногруп» у травні, листопаді, грудні 2011 року і висновків про не підтвердження валового доходу з податку на прибуток в сумі 1 175 140 грн. та витрат операційної діяльності в сумі 1 175 140 грн., задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» за травень, листопад, грудень 2011 року. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032301 в сумі 69751,63 грн. (46501,09 грн. - основний платіж, 23250,54 грн. - штраф), що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 19.03.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042301 в сумі 229136,50 грн. (203200 грн. - основний платіж, 25936,50 грн. - штраф), що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 19.03.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052301 в сумі 188 784 грн., що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 25.03.2013. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.02.2013 по 25.02.2013 ОДПІ провела документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, результати якої оформила актом від 12.03.2013 № 38/22/00686813 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 14-44, т. с. 2, ар. 226).

У пункті 1 розділу IV Акта зазначено, що «… перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» з постачальниками товарів (робіт, послуг) за травень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року та операцій з продажу цих товарів (робіт, послуг) контрагентам покупцям, зазначеним в додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів». Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та продажу підприємствам-покупцям за травень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року в розумінні пп.134.1.1 ст. 134 , ст. 135 , ст. 138 Податкового кодексу України . Таким чином, за результатами перевірки не підтверджено валовий дохід з податку на прибуток в сумі 1 175 140 грн. та валові витрати з податку на прибуток в сумі 1 175 140 грн. задекларовані ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» за травень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року».

Податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2013 № 0000032301 (надалі - Рішення про збільшення суми податку на прибуток, т. с. 1, ар. 45-46) ОДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України , збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 70 758 грн. (з яких 47 172 грн. - за основним платежем, 23 586 грн. - за штрафними санкціями). Як вказано у Рішенні про збільшення суми податку на прибуток, позивач порушив підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 і підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України .

Податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2013 № 0000042301 (надалі - Рішення з податку на додану вартість, т. с. 1, ар. 47-48) ОДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 123.1 статті 123, пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України , збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на додану вартість на 230 011 грн. (з яких 203 783 грн. - за основним платежем, 26 228 грн. - за штрафними санкціями). Як вказано у Рішенні з податку на додану вартість, позивач порушив статті 1 , 2 , 4 , пункт 6 статті 8 , пункти 1 і 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996), пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України .

Податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2013 № 0000052301 (надалі - Рішення про зменшення від'ємного значення, т. с. 1, ар. 54) ОДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і пункт 58.1 статті 58 Податкового кодексу України , зменшила суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 117 625 грн. Як вказано у Рішенні про зменшення від'ємного значення, позивач порушив підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 і підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України . Як вказано вище, позивач просив визнати протиправним і скасувати це Рішення частково, в сумі 188 784 грн.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати їх протиправними та скасувати.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби по включенню до акта від 12.03.2013 № 38/22/00686813 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.» висновків про непідтвердження реальності здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» операцій з придбання та продажу товарів (послуг) з Приватним підприємством «Оліяторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзерногруп» у травні, листопаді, грудні 2011 року і висновків про не підтвердження валового доходу з податку на прибуток в сумі 1 175 140 грн. та витрат операційної діяльності в сумі 1 175 140 грн., задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» за травень, листопад, грудень 2011 року. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032301 в сумі 69751,63 грн. (46501,09 грн. - основний платіж, 23250,54 грн. - штраф), що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 19.03.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042301 в сумі 229136,50 грн. (203200 грн. - основний платіж, 25936,50 грн. - штраф), що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 19.03.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052301 в сумі 188 784 грн., що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 25.03.2013. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Рішення про збільшення суми податку на прибуток (завищення витрат на 205 087 грн. у 2-4 кварталах 2011 року).

Сума податку мала складати 47 170 грн. (23% від 205 087 грн.), а сума штрафу (50%) - 23 585 грн. (а не 47 172 грн. і 23 586 грн., як вказано у Рішенні).

У пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу України вказано, що до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України , витрати операційної діяльності включають зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з чинною у 2011 році редакцією пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України , витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Частиною 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України забороняється включення (до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування) витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Сума 205 087 грн. (стор. 29-31 Акта, т. с. 1, ар. 28-29) складається з:

131 600 грн. - частина вартості експедиційних послуг, що були придбані Товариством у червні 2011 року у ПП «Оліяторг». На думку ОДПІ, цю суму позивач, в порушення пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України , включив до витрат у 2 кварталі 2011 року;

2 917 грн. - вартість послуг з розрахунку лімітів на розміщення відходів, що були придбані Товариством у 3 кварталі 2011 року у ТОВ «Ділове співробітництво з підприємствами у галузі охорони навколишнього середовища». За твердженнями ОДПІ, ця сума, в порушення підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , не була підтверджена відповідними документами;

70 570 грн. - частина вартості олії соняшникової, що була придбана Товариством у грудні 2011 року у ТОВ «Укрзерногруп». На думку ОДПІ, цю суму позивач, в порушення пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України , включив до витрат декларації за 2-4 квартали 2011 року.

Рішення про збільшення суми податку на прибуток підлягає визнанню частково протиправним і частковому скасуванню, з огляду на наступне.

З приводу суми 131 600 грн. суд зазначає таке. Висновок про порушення платником податку пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України має ґрунтуватися на доведеності факту того, що такий платник у відповідному податковому періоді (в даному випадку - 2 квартал 2011 року) не мав доходів від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Іншими словами (враховуючи те, що експедиційні послуги Товариство замовляло у ПП «Оліяторг» для виконання власних зобов'язань позивача перед третіми особами - надання послуг з перевезення вантажів), ОДПІ мала довести, що позивач у 2 кварталі 2011 року не отримав доходи від надання послуг з перевезення вантажів, і, відповідно, мала встановити, в якому податковому періоді ці доходи були отримані. Такої інформації Акт не містить, в зв'язку з цим суд визнає ці висновки відповідача необґрунтованими, а збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток - неправомірним.

У заяві про уточнення позовних вимог (т. с. 2, ар. 16-21) позивач зазначив, що витрати в сумі 2 917 грн. підтверджені відповідними документами, копії яких Товариство додало до заяви (т. с. 2, ар. 120, 121).

Пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України , в редакція, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником під час перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів. Протягом трьох робочих днів з дати отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Доказів надання відповідачу документів (акта здачі-приймання науково-технічної продукції від 29.07.2011, податкової накладної № 3 від 05.07.2011) позивач суду не надав.

Наслідки невиконання платником податків встановленого пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України обов'язку щодо надання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України . Згідно з цією нормою, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи це, суд вважає, що висновок ОДПІ про завищення Товариством витрат за 3 квартал 2011 року ґрунтується на нормах Податкового кодексу України , тому підстави для скасування в цій частині Рішення про збільшення суми податку на прибуток відсутні. Сума податку складає 670,91 грн. (23% від 2 917 грн.), сума штрафу - 335,46 грн. (50 % від 670,91 грн.).

У позові Товариство вказало, що не включило суму 70 570 грн. до декларації за 2 квартал 2011 року, тому доводи ОДПІ про недотримання позивачем пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України є безпідставними.

Оскільки ОДПІ не надала доказів включення Товариством вказаної суми до витрат у відповідному податковому періоді, суд вважає неправомірним збільшення грошового зобов'язання на 16 231,10 грн. (23% від 70 570 грн.).

Сума штрафу за цим Рішенням складає 50% суми визначеного податкового зобов'язання, в тому числі зобов'язання, що було визначено відповідачем внаслідок допущеного позивачем у червні 2011 року завищення витрат на 131 600 грн. Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України , сума штрафу за це порушення складає 1 грн., а не 15 134 грн., як визначила ОДПІ.

Отже, Рішення про збільшення суми податку на прибуток підлягає визнанню протиправним і скасуванню частково, в сумі 69 751,63 грн. (46 501,09 грн. - основний платіж, 23 250,54 грн. - штраф).

Рішення з податку на додану вартість (завищення податкового кредиту на 203 783 грн.).

Сума 203 783 грн. складається з:

63 147 грн. - ПДВ на вартість експедиційних послуг, постачальник - ПП «Оліяторг», період - квітень 2011 року;

88 184 грн. - ПДВ на вартість експедиційних послуг (78 104 грн.) і лушпиння соняшника (10 080 грн.), постачальник - ПП «Оліяторг», період - червень 2011 року;

583 грн. - ПДВ на вартість послуг з розрахунку лімітів на розміщення відходів, постачальник - ТОВ «Ділове співробітництво з підприємствами в галузі охорони навколишнього середовища», період - липень 2011 року;

14 113 грн. - ПДВ на вартість макухи соняшникової, постачальник - ТОВ «Укрзерногруп», період - грудень 2011 року;

24 988 грн. - ПДВ на вартість олії соняшникової, постачальник - ТОВ «Укрзерногруп», період - січень 2012 року;

12 768 грн. - ПДВ на вартість олії соняшникової, постачальник - ТОВ «Укрзерногруп», період - травень 2012 року.

Як вказано у пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Враховуючи це, а також висновки суду щодо завищення витрат Товариства, суд визнає обґрунтованими висновки ОДПІ про завищення податкового кредиту на 583 грн. (постачальник - ТОВ «Ділове співробітництво з підприємствами в галузі охорони навколишнього середовища»), відповідного збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ і застосування штрафу в сумі 291,50 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (саме цю норму ОДПІ вказала у Рішенні з податку на додану вартість), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Фактів, які б спростовували правильність визначення Товариством сум податкового кредиту, Акт не містить.

Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України , документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом , первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Висновки відповідача про порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ґрунтуються на:

1. Акті № 102/22-03/32523468, складеному ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС 04.04.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Оліяторг» (код ЄДРПОУ 32523468) з питань правильності визначення розмірі податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2011 року» (т. с. 1, ар. 207-228).

2. Акті № 779/22-317/36854165, складеному ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС 31.08.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» (код ЄДРПОУ 36854165) з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.04.2012 року» (т. с. 1, ар. 229-262).

У відповідача не було підстав використовувати зазначені акти в якості носіїв податкової інформації про порушення контрагентами Товариства податкового законодавства. Відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби за результатами податкового контролю. Статтею 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу , а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Акт про неможливість проведення звірки свідчить лише про факт непроведення звірки, і не може бути доказом виявлених порушень податкового законодавства.

До того ж, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 2а-16288/12/2670, що була залишена у відповідній частині без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 (т. с. 2, ар. 227-232), були визнані протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС з проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрзерногруп», за наслідками яких був складений акт № 779/22-317/36854165, а також ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було зобов'язано скасувати облікові операції з коригування даних з податку на додану вартість у картці особового рахунку ТОВ «Укрзерногруп», а також в усіх електронних інформаційних системах, що були проведені на підставі вказаного акта.

На підставі викладеного, суд вважає, що Рішення з податку на додану вартість підлягає визнанню протиправним і скасуванню частково, на суму 229 136,50 грн. (203 200 грн. - основний платіж, 25 936,50 грн. - штраф).

Стосовно висновків ОДПІ про нікчемність правочинів суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 , «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України , міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України , у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і ПП «Оліяторг», ТОВ «Укрзерногруп» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Рішення про зменшення від'ємного значення на 188 784 грн.

Сума складається з вартості придбаної Товариством у ТОВ «Укрзерногруп» олії соняшникової у січні 2012 року (124 944 грн.) і травні 2012 року (63 840 грн.).

У позові Товариство заперечило факт відображення у деклараціях вказаних сум.

Оскільки ОДПІ не надала доказів включення Товариством 188 784 грн. до витрат у відповідних податкових періодах, суд вважає неправомірним зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Викладені у пункті 1 розділу IV Акта висновки ОДПІ ґрунтуються на актах, що були складені ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС 04.04.2012 і 31.08.2012 (стор. 11-35 Акта, т. с. 1, ар. 19-31).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає обґрунтованими позовні вимоги Товариства про визнання протиправними дій ОДПІ по включенню до Акта висновків про непідтвердження реальності здійснення позивачем операцій з придбання та продажу товарів (послуг) з ПП «Оліяторг» і ТОВ «Укрзерногруп» у травні, листопаді та грудні 2011 року.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (т. 1 а.с. 65), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року по справі № 814/1405/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 17 лютого 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя О.І. Шляхтицький