Ухвала

від 10.12.2013 по справі 666/5014/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/3670/2013 Головуючий в І інстанції Дорошинська В.Е.

Категорія 53 Доповідач: Фурман Т.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року грудня місяця 10 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Фурман Т.Г. Суддів:Пузанової Л.В. Чиркової К.Г. При секретарі:Бараш Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Фабрика-хімчистка 2012», на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємства «Фабрика-хімчистка 2012» про стягнення заборгованості по заробітній платі при звільнені з урахуванням компенсації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду зі вказаним вище позовом, зазначаючи, що 01 жовтня 2012 року вона була прийнята на посаду директора приватного підприємства «Фабрика-хімчистка 2012».

Посилаючись на те, що з часу прийняття її на посаду роботодавець не виплачував їй заробітну плату, позивачка просила стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті з урахуванням компенсації в розмірі 41 800 грн., моральну шкоду в розмірі 30000 грн., та звільнити її з займаної посади.

В процесі розгляду справи ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату з урахуванням компенсації за період з 01.10.2012 року по 01.02.2013 року в сумі 17 163,06 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30000 грн..

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 жовтня 2013 року позовні вимоги в частині звільнення позивачки з посади директора та стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації в розмірі 24 636,94 грн. залишені без розгляду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства «Фабрика-хімчистка 2012» на користь ОСОБА_5 17163,06 гривень за період з 01.10.2012р. по 01.02.2013р. в рахунок виплати заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та 300,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі приватне підприємство «Фабрика-хімчистка 2012» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити, зазнаючи, що суд застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносин, що не є вірним та призвело до неправильного вирішення справи.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 її доводи не визнає, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Фабрика-хімчистка 2012» діє на підставі Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів засновників № 1 від 24.02.2012 року та зареєстрованого у встановленому законом порядку 28.02.2012 року.

Згідно п. 7 Статуту ПП «Фабрика-хімчистка 2012» засновники здійснюють управління підприємством через призначеного ними директора, який наймається на основі укладеного контракту.

Цим пунктом Статуту визначено коло прав директора щодо керівництва підприємством, розпорядження коштами та майном підприємства, його відповідальність за організацію господарської діяльності підприємства, збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів та іншого майна.

В цьому пункті зазначено, що трудові відносини з працівниками підприємства будуються на основі контракту, колективного договору, внутрішнього трудового розпорядку, трудового законодавства України.

З 01.10.2012 року на посаду директора ПП «Фабрика-хімчистка 2012» була призначена ОСОБА_5, з якою був укладений контракт № 1 від 01.10.2012 року.

В цьому контракті сторони погодили розмір оплати праці директора підприємства.

Про те, що ОСОБА_5 з 01.10.2012 року є керівником ПП «Фабрика-хімчистка 2012» свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно рішення №6 засновника ПП «Фабрика-хімчистка 2012» від 06.02.2012 року припинено дію контракту №1 від 01.10.2012р. з ОСОБА_5 з 06.02.2013р. за згодою сторін ( п.9 контракту).

У день звільнення розрахунок з позивачкою проведений не був.

Відповідно видаткового касового ордеру від 21.02.2013р. позивачка отримала від ПП «Фабрика-хімчистка 2012» 3776,94 грн..

Відповідно до розрахунку позивачки, заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2012р. по 01.02.2013р., з урахуванням компенсації та частково виплачених сум, становить 17163,06 гривень. Зазначений розрахунок проведений без врахування податків та обов'язкових платежів.

Оскільки відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України роботодавець зобов'язаний був у день звільнення працівника виплатити йому усі належні від підприємства суми, та зважаючи на те, що на час звільнення позивачки відповідач розрахунок з нею не провів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по зарплаті при звільненні.

Враховуючи, що визначений позивачкою розмір заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку належними і допустимим доказами не спростований, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в цій частині позовних вимог зміні не підлягає, але резолютивну частину рішення слід доповнити посиланням на те, що стягнута судом сума грошових коштів визначена без врахування податків та обов'язкових платежів.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд, на думку колегії суддів, обґрунтовано виходив з того, що не провівши з позивачкою остаточного розрахунку при звільненні, відповідач допустив порушення законних прав останньої і це призвело до моральних страждань та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані обставини відповідно до ст.2371КЗпП України є підставою для відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові. Визначений судом розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідає характеру порушення та глибині страждань позивача.

В цілому висновки суду підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами та відповідають нормам трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апелянта про те, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивачкою доведено перебування з відповідачем в трудових відносинах, виконання нею не індивідуально-визначеної роботи, а роботи з поточного керівництва підприємством, організації виробничо-господарської діяльності та виконання інших завдань, що належали до її трудових функцій за посадою директора, крім того, законодавство України не передбачає правових підстав для роботи особи на посаді директора на основі цивільно -правового договору без існування трудових відносин.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене в справі рішення відповідає нормам процесуального та матеріального права і підстав для його скасування з урахуванням предмета спору та доводів апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фабрика-хімчистка 2012» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 жовтня 2013 року залишити без змін, доповнити резолютивну частину судового рішення посиланням на те, що стягнута судом сума грошових коштів визначена без врахування податків та обов'язкових платежів.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: