Постанова

від 04.02.2014 по справі 804/14413/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р. Справа № 804/14413/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтоводське наукове-виробниче об'єднання Техпромсервіс» про стягнення коштів з рахунків в обслуговуючих банках та готівкові кошти, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Верхньодніпровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтоводське наукове-виробниче об'єднання Техпромсервіс» про стягнення коштів з рахунків в обслуговуючих банках та готівкові кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 1 457,08 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не сплачені узгоджені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1 457,08 грн., визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 26.12.12 №0000361600 та №0000371600, та від 25.12.12 №0000351600. В судове засідання представник позивача не прибув, направив до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, ТОВ «Жовтоводське наукове-виробниче об'єднання Техпромсервіс», в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. До суду повернуті поштові відправлення із повісткою, направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, через закінчення терміну зберігання. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на приписи ст.41, ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 32964449. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №03327222 відповідач є платником податку на додану вартість (а.с.33).

Судом встановлено, що позивачем відносно відповідача проведена камеральна перевірка, якою встановлений факт несвоєчасної сплати відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 4 957,14 грн., задекларованих у поданих уточнюючих податкові розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ за липень та серпень 2012 року, а саме із затримкою до 17 календарних днів (акт перевірки від 19.11.12 №22/15-32964449, а.с.25). З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи положення ст.126 ПКУ, за змістом яких у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.12 №0000371600 про застосування штрафної санкції в розмірі 495,71 грн. (а.с.15).

Також позивачем відносно відповідача проведена камеральна перевірка, якою встановлений факт несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року (акт перевірки від 15.11.12 №39/15-32964449, а.с.27). З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи положення п.120.1 ст. 120 ПКУ, відповідно до яких неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.12.12 №0000351600 про застосування штрафної санкції в розмірі 170 грн. (а.с.16).

Також позивачем відносно відповідача проведена камеральна перевірка, якою встановлений факт неподання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року (акт перевірки від 19.11.12 №40/15-32964449, а.с.29). З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи положення ч.2 п.120.1 ст. 120 ПКУ, відповідно до яких ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.12 №0000361600 про застосування штрафної санкції в розмірі 1 020 грн. (а.с.17).

На виконання р. ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.10 № 985 (чинне, на час виникнення спірних правовідносин), згадані податкові повідомлення-рішення надіслані ОДПІ відповідачу листом з повідомленням про вручення, однак повернуті на адресу податкового органу через закінчення терміну зберігання (а.с.12-14).

Суд відмічає, що відповідно до п.3.7. Порядку №985 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.3.10. Порядку №985). З огляду на наведені положення нормативно-правового акту, податкові повідомлення-рішення від 25.12.12 та від 26.12.12 вважаються такими, що вручені відповідачу 28.01.13 (а.с.12).

За змістом пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, положення якого надають визначення поняттю «грошове зобов'язання платника податків», штрафні (фінансові) санкції є грошовим зобов'язанням. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПКУ).

Доказів оскарження відповідачем наведених вище податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку до суду не надано, а судом на виконання вимог ст.11 КАС України ознак існування таких доказів не виявлено. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, суми грошових зобов'язань, визначені рішеннями від 25.12.12 №0000351600 та від 26.12.12 №0000371600, не сплачені відповідачем, а грошове зобов'язання, визначене рішенням від 26.12.12 №0000361600, сплачене частково: сума в розмірі 791,37 грн. залишалась несплаченою відповідачем.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПКУ). Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем з урахуванням зазначених положень закону на адресу відповідача листом з повідомлення про вручення направлена податкова вимога від 12.02.13 №17 на суму податкового боргу в розмірі 1 457,08 грн. (а.с.19), яка повернута на адресу контролюючого органу через закінчення терміну зберігання (а.с.10). Відповідно до п.4.8 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.10.12 №1113, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. ). З огляду на наведені положення нормативно-правового акту загадана податкова вимога вважається такою, що вручена відповідачу 19.03.13 (а.с.10).

Матеріалами справи підтверджено, що сума податкового боргу в розмірі 1 457,08 грн. (791,37 грн.+170 грн.+495,71 грн.) відповідачем не сплачена. Положеннями ст.95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наведені положення ПКУ кореспондують приписам пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПКУ, які визначають право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, оскільки судом встановлено, що визначені законом строки сплати спірних сум грошових зобов'язань спливли, а відповідачем доказів їх оплати або доказів відсутності в нього такого обов'язку до суду не подано, судом існування таких доказів не виявлено, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 1 457,08 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, підлягає задоволенню, адже доведена матеріалами справи.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення спірної суми податкового боргу за рахунок готівки відповідача суд зазначає таке.

Згідно з пп.19-1.1.45 п.19.1 ст.19 ПКУ до функцій контролюючого органу відноситься звернення до суду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до п.95.4 ст.95 ПКУ контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою КМУ від 29.12.10 №1244, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 ПКУ.

Суд відмічає, що зміст положень ст.20 ПКУ, яка визначає права контролюючих органів, не діють підстави для висновку, що законодавець наділив орган стягнення правом на звернення до суду з позовом про стягнення готівки в рахунок погашення податкового боргу, а аналіз приписів п.95.2-95.4 ст.95 ПКУ дозволяє дійти висновку, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби за наявністю рішення суду про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду з позовом про стягнення готівки, що належить відповідачу, в рахунок погашення податкового боргу, є таким, що не відповідає змісту прав контролюючого органу на здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків. Враховуючи наведене, позовні вимоги в означеній частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтоводське наукове-виробниче об'єднання Техпромсервіс» (код ЄДРПОУ 32964449) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтоводське наукове-виробниче об'єднання Техпромсервіс», на погашення податкового боргу в розмірі 1 457 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім гривень) 08 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев