Постанова

від 30.01.2014 по справі 902/850/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 902/850/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач) , Борденюк Є.М., Вовк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Аспект" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 902/850/13 господарського суду Вінницької області за позовомзаступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради доприватного акціонерного товариства "Аспект" треті особи:Вінницьке обласне комунальне виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства "Вінницяводоканал"; Регіональне відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області провизнання права власності, за участю представників: позивача:Левчишин С.О., відповідача:не з'явились, третьої особи 1:Шевчук О.В., третьої особи 2:не з'явились, ГПУ:Боднарчук В.М., В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора міста Вінниці звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Вінницької міської ради з позовом до акціонерного товариства закритого типу "Аспект" (приватне акціонерне товариство "Аспект") про визнання права власності на самопливний каналізаційний колектор.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.09.2013, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013, позов задоволено повністю: визнано право власності на самопливний каналізаційний колектор мікрорайону "Тяжилів" за територіальною громадою міста Вінниці в особі Вінницької міської ради.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на невідповідність зроблених судами висновків дійсним обставинам справи, які, на його думку, достеменно свідчать про набуття права власності на спірне майно відповідачем та спростовують факт передачі цього майна до комунальної власності.

Переглянувши оскаржені судові акти, колегія суддів Вищого господарського суду України не знайшла підтвердження доводам про неправильне застосування судами норм матеріального або процесуального права та дійшла висновку про відсутність підстав задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, спір у даній справі виник щодо каналізаційного колектору мікрорайону "Тяжилів", який прокурор вважає комунальною власністю, а відповідач - своїм власним майном.

Вирішуючи даний спір, суди з'ясували, що вказане майно створено на виконання Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів № 580 від 26.08.1993, є складовою частиною пускового комплексу, який знаходився у державній власності та був закріплений за державним підприємством ВО "Жовтень".

Судами встановлено, що внаслідок ліквідації цього підприємства, його правонаступником стало Відкрите акціонерне товариство "Вінницький ламповий завод".

Разом з цим, судами враховано, що згідно з ч. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у разі зміни форми власності обов'язковій передачі в комунальну власність відповідної ради підлягає державний житловий фонд на умовах та у порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій".

Відповідно до п. 3 цього ж Положення зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо) передаються відповідним комунальним підприємствам разом з відомчим житловим фондом .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про власність", який діяв, починаючи з 15.04.1991, об'єктами права комунальної власності, зокрема, є об'єкти житлово-комунального господарства.

Виходячи з наведених положень, господарські суди обох інстанцій дійшли висновку, що у разі зміни форми власності державного підприємства, за яким закріплено мережі та об'єкти житлово-комунального господарства, вони передаються до комунальної власності в силу прямої вказівки закону.

Судами також встановлено, що спірний каналізаційний колектор - це трубопровід зовнішньої каналізаційної мережі для збирання й відведення стічних вод, який входить до загальної системи комплексу споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом, який забезпечує дотримання санітарно - гігієнічних і безпечних умов життя мешканців міста Вінниці, і є об'єктом житлово-комунального господарства.

Рішенням Вінницької міської ради від 26.06.2009 № 2455 внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці в тому числі шляхом включення спірного об'єкту до нього.

На підставі вказаного рішення спірний об'єкт за актом прийому - передачі від 27.07.2009 було передано на баланс Вінницькому обласному комунальному виробничому підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал", як спеціалізованому підприємству у сфері виробництва і надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Вказані рішення Вінницької міської ради на момент розгляду справи судом є чинними, а тому, в силу положень ч. 1 ст. 144 Конституції України, обов'язкові до виконання на відповідній території.

За висновками судів попередніх інстанцій, сукупність наведених обставин свідчить, що територіальна громада набула право власності на спірний об'єкт у спосіб, що відповідає чинному законодавству, в тому числі ст. ст. 327, 328, 392 Цивільного кодексу України.

При цьому, судами перевірено обставини, на які посилався відповідач, заперечуючи проти позову та стверджуючи про наявність у нього права власності на спірне майно.

Так, судами з'ясовано, що відповідач у 1999 році за накладною № 1 отримав всі активи та пасиви ВАТ "Вінницький ламповий завод", в тому числі позамайданчикові мережі каналізації на підставі договору санації між ВАТ "Вінницький ламповий завод" і АТЗТ "Аспект" від 16.02.1999, затвердженого арбітражним судом Вінницької області.

Відповідно до акту балансової належності водопровідних, каналізаційних мереж і границь технічного обслуговування від 17.05.2004 внутрішньомайданчикові та транзитні лінії водопроводу та каналізації знаходяться на балансі відповідача.

Спростовуючи доводи відповідача про те, що ці обставини свідчать про набуття ним права власності на спірне майно, суди керувались положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна", в редакції від 28.07.2005, додатку №1, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 №26-92 "Про перелік майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається".

Згідно з п."г" ч. 2 ст. 5 Закону, не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, тобто об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема: об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 №36, встановлено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Затверджуючи вихідні дані для здійснення оцінки вартості цілісного майнового комплексу під час проведення процедури приватизації в 1996 році, ВО "Жовтень" було виключено із списку майна, що підлягало оцінці, як таке, що віднесене до об'єктів інженерної інфраструктури і благоустрою міст залишковою вартістю 16041509 тис. крб..

Вказані обставини також підтверджуються наявною у справі інформацією Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області, яке під час приватизації ВО "Жовтень" виступило засновником ВАТ "Вінницький ламповий завод" та передало до його статутного фонду єдиний майновий комплекс державного підприємства за винятком об'єктів житлового фонду з інженерною інфраструктурою.

Проаналізувавши встановлені обставини з урахуванням положень законодавства, чинного на час створення та закріплення спірного майна за зазначеними суб'єктами, господарські суди дійшли висновку, що при приватизації майна ВО "Жовтень" регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області до статутного фонду (капіталу) відкритого акціонерного товариства "Вінницький ламповий завод" не було передано незавершене будівництво каналізаційного колектора - реконструкцію каналізаційного колектора. Даний об'єкт залишився у державній власності в управлінні регіонального відділення.

Судами також зазначено, що навіть за умови володіння ВО "Жовтень" спірним об'єктом на праві повного господарського відання, відповідно до ч. 1 ст. 37 цього ж Закону, ані вказане державне підприємство, ані створене на його основі ВАТ "Вінницький ламповий завод" не набули права власності на спірний каналізаційний колектор, а отже, таке право не могло бути набуте АТЗТ "Аспект" в процесі санації.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, яким судами надана правильна і всебічна оцінка.

Враховуючи, що господарськими судами повно, вичерпно та у повній відповідності із чинним законодавством спростовано всі доводи відповідача, в тому числі і ті, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 902/850/13 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Борденюк Є.М.

Вовк І.В.