Рішення

від 10.02.2014 по справі 902/1671/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 лютого 2014 р. Справа №902/1671/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С. , при секретарі судового засідання Снігур О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Л.В.С.", с.Розсошенці Полтавського району Полтавської області

до приватного підприємства "ВудВінКом", м.Вінниця

про стягнення 10696,59 грн заборгованості згідно договору перевезення

представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Л.В.С." звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "ВудВінКом" 10696,59 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору про надання транспортних послуги з перевезення експортно-імпортних вантажів №01/08/2013 від 01.08.2013, з яких: 10588,10 грн - основний борг; 66,14 грн - 3% річних; 42,35 грн - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою суду від 13 грудня 2013 року порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 30 січня 2014 року. Даною ухвалою позивача, в числі іншого, було зобов'язано надати усі наявні первинні документи в підтвердження виконання сторонами умов договору №01/08/2013 від 01.08.2013.

30 січня 2014 року на адресу суду надійшла заява ПП "Л.В.С." "про збільшення позовних вимог" від 27 січня 2014 року, якою останній просить суд в зв'язку з неналежним виконанням приватним підприємством "ВідВінКом" договору №01/08/2013 від 01.08.2013 постановити рішення про стягнення з нього на користь позивача 10588,10 грн основного боргу; 107,91 грн 3% річних та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, - в розмірі 116,87 грн.

Заява позивача від 27 січня 2014 року на підставі положень ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 30 січня 2014 року представників сторін та ненаданням сторонами витребуваних судом документів, з метою забезпечення реалізації прав, наданих останнім Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, на участь у господарських засіданнях, на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, ухвалою суду від 13 грудня 2013 року розгляд справи відкладено до 10 лютого 2014 року.

На визначений судом день сторони знову не з'явились. Про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, що стверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, фіскальними чеками №1588 та №1587 від 03.02.2014 про направлення телеграм за місцями знаходження останніх.

07 лютого 2014 року до суду надійшло письмове клопотання від 05 лютого 2014 року, в якому приватне підприємство "Л.В.С." просить суд відкласти розгляду справи, посилаючись на зайнятість представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши заяву ПП "Л.В.С.", суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до положень ст.28 ГПК України сторони в господарському суді, зокрема, юридичні особи, не обмежені у виборі кола представників, якими можуть бути представники, повноваження яких визначені законом, установчими документами і довіреністю.

Позивач в господарські засідання по розгляду справи №902/1671/13 жодного разу не з'являвся. Клопотаннями від 27.01.2014 та від 05.02.2014 просив розгляд справи відкласти, посилаючись на зайнятість його представника Жмарьової О.М. в інших судових засіданнях. При цьому докази на підтвердження обставин, викладених у зазначених заявах до суду не надходили.

З урахуванням викладеного клопотання позивача про відкладення судового слухання задоволенню не підлягає.

Окрім зазначеного, станом на час розгляду справи в суді в матеріалах господарської справи №902/1671/13 відсутні витребувані ухвалою суду від 13.12.2013 документи, зокрема, на підтвердження виконання приватним підприємством "Л.В.С." п.4.4. договору №01/08/2013 від 01.08.2013, а саме: направлення ("виставлення") на адресу замовника рахунку на оплати наданих послуг.

Долучене до матеріалів позову повідомлення пошти (а.с.21) не може вважатись відповідним доказом, адже даний документ свідчить про направлення 09 вересня 2013 року поштового відправлення адресату Саранчуку І.М. за адресою: 21007 м.Вінниця, вул.Червоноармійська, буд.51, кв.10. Натомість, місцемзнаходження юридичної особи відповідача станом на 09.09.2013 було: 21037 Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Карбишева, буд.53, офіс 10.

Невиконання приватним підприємством "Л.В.С." вимог суду, викладених в ухвалах від 13 грудня 2013 року та від 30 січня 2014 року, зокрема, щодо явки в судове засідання, надання витребуваних документів, призвело до затягування розгляду справи, а також до додаткових витрат, пов'язаних з відкладенням судового слухання. Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.83 ГПК України та висновків, що викладені у пункті 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року, ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, тягне за собою стягнення з винної сторони штрафу в дохід державного бюджету України.

З урахуванням наведених обставин та положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що за ухилення сторони від виконання вимог суду з приватним підприємством "Л.В.С." слід стягнути до загального фонду Державного бюджету України 200,00 грн штрафу.

Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін про час і місце судового розгляду справи.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у їх відсутності. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

01 серпня 2013 року між приватним підприємством "Л.В.С." (в договорі "перевізник") та приватним підприємством "ВудВінКом" (в договорі "замовник") укладено договір "про надання транспортних послуги з перевезення експортно-імпортних вантажів" №01/08/2013 від 01.08.2013 (надалі договір), згідно з п.1.1. якого перевізник зобов'язався доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник здійснює перевезення вантажу замовника, за маршрутом на основі завчасного погоджених умов, оформлених у вигляді заявки замовника, яка є невід'ємною частиною договору. Заявка, надана за допомогою факсимільного зв'язку має юридичну силу в оригіналі для сторін (п.2.1. договору).

Перевізник зобов'язаний: доставити вантаж в пункт призначення в погоджений в заявці термін і видати його вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній документації; надавати замовнику номера і марки транспортних засобів, направлених під загрузку, П.І.Б водія (їв); прийняти вантаж, вказаний в Заявці, по кількості місць згідно товарно-транспортної документації (п.п. 3.1., 3.1.3., 3.1.4. договору).

Розділом 4 договору сторонами обумовлено, що ціни по даному договору завчасно встановлюються і узгоджується сторонами перед кожним перевезенням відповідно до заявки. Кінцева сума фрахту вказується в рахунку на кожне виконане перевезення, і може змінюватись, виходячи з важкості здійснення заявки, штрафних санкцій та інших підтверджених витрат, понесених перевізником при виконанні перевезення. Заявка передається перевізнику по факсу і являється одночасно протоколом узгодження договірної ціни. Розрахунки проводяться в гривнях, на основі цін, узгоджених в Заявці на перевезення. Оплата транспортних послуг проводиться в термін, не пізніше 5-ти банківських днів, по факту виставлення рахунку перевізником, якщо інше не обумовлено в заявці.

Позивач відповідно до умов договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажу у відповідності до заявки замовника (а.с.13). Даний факт підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною серіїА №235603 (а.с.8).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 13588,10 грн виконав частково, оплативши 3000,00 грн (а.с.17). Решта вимог залишені останнім без задоволення та реагування.

Несплата відповідачем вказаної заборгованості змусила позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

З огляду на предмет і характер зобов'язань, взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 64 "Перевезення", ст.ст. 908, 909 ЦК України (договір перевезення вантажу). Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час розгляду спору у даній справі судом встановлено, що приватне підприємство "ВудВінКом" сплативши 3000 грн згідно платіжного доручення №5 від 18.09.2013 в графі "призначення платежу" зазначив: ".. за транспортні послуги згідно рахунку №26 від 13.08.2013...". Таким чином суд вважає, що позивачем на виконання п.4.4. договору від 01.08.2013 рахунок №26 від 13.08.2013 відповідачу "виставлено". В свою чергу, останній гарантійним листом №42 від 25.10.2013 факт отримання від приватного підприємства "Л.В.С." послуг на суму 13588,10 грн підтвердив.

Разом з цим (як зазначено вище) в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження дати направлення та/або отримання приватним підприємством "ВудВінКом" рахунку на оплату послуг. Долучене до матеріалів позову повідомлення пошти (а.с.21) не приймається судом як доказ на підтвердження виконання відповідачем п.4.4. договору, адже даний документ свідчить про направлення 09 вересня 2013 року поштового відправлення адресату Саранчуку І.М. за адресою: 21007 м.Вінниця, вул.Червоноармійська, буд.51, кв.10. Натомість, місцемзнаходження юридичної особи відповідача станом на 09.09.2013 було: 21037 Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Карбишева, буд.53, офіс 10. Тому з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити дату "... виставлення перевізником рахунку".

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажу стверджуються договором №01/08/2013 від 01.08.2013, заявкою, міжнародною товарно-транспортною накладною серіїА №235603, платіжним дорученням №5 від 18.09.2013 про часткову оплату заборгованості в сумі 3000,00 грн і підлягають задоволенню в сумі 10588,10 грн відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 909 Цивільного кодексу України.

Розглянувши вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 107, 91 грн за період з 21.09.2013 по 27.01.2014 та 116,87 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, нарахованої за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вище наголошено в матеріалах господарської справи №902/1671/13 відсутні витребувані ухвалою суду від 13.12.2013 документи, зокрема, на підтвердження виконання приватним підприємством "Л.В.С." п.4.4. договору №01/08/2013 від 01.08.2013, а саме: направлення ("виставлення") на адресу замовника рахунку на оплату наданих послуг.

Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу статті 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими в розумінні ГПК України є належно засвідчені копії або оригінали.

У відповідності зі статтею 115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

За вказаних обставин, суд вважає, що позивач не подав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору в частині стягнення 3% та інфляційних. У відсутності витребуваних від позивача документів суд позбавлений можливості встановити час прострочення виконання зобов'язання стосовно оплати за отримані послуги, а отже правильність нарахування зазначених сум. З наявних в матеріалів справи документів, за відсутності сторін не можливо встановити строк, протягом якого нарахування 3% річних та інфляційних є правомірним; у відповідності зі ст.ст. 43, 75 ГПК України - вирішити спір в цих частинах.

Враховуючи вищевикладене в його сукупності, позов в частині стягнення 3% річних та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, слід залишити без розгляду згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

У п.4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

При цьому варто зазначити, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до положень ч.5 ст.49 ГПК України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "ВудВінКом" (21000 м.Вінниця, пл.Жовтнева, буд.1, кімн.814; ідент. код 34788179) на користь приватного підприємства "Л.В.С." (38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Фрунзе, буд.28; ідент. код 32016865) 10588,10 грн основного боргу та 1684,73 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Стягнути з приватного підприємства "Л.В.С." (38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Фрунзе, буд.28; ідент. код 32016865) до загального фонду Державного бюджету України 200,00 грн штрафу.

4. Позов в частині стягнення 3% річних в сумі 107, 91 грн та 116,87 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, залишити без розгляду.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 17 лютого 2014 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПП "Л.В.С." (38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Фрунзе, буд.28);

3 - відповідачу - ПП "ВудВінКом" (21000 м.Вінниця, пл.Жовтнева, буд.1, кімн.814)