Ухвала

від 04.02.2014 по справі 826/14303/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14303/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» (далі - Позивач, ПАТ АК «Укртранс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2013 року №0005822220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладеного Позивачем з ТОВ «Будстар Плюс», на підставі якого ПАТ «АК «Укртранс» було зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем помилково віднесено кредиторську заборгованість Позивача перед ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» до безнадійної.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у березні-квітні 2013 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «АК «Укртранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема: абз. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податку на прибуток на суму 346 720,00 грн., а саме у 4 кварталі 2011 року - 297 452,00, у 1 кварталі 2012 року - 13 475,00 грн., у 2 кварталі 2012 року - 13 475,00 грн., у 3 кварталі 2012 року - 24 634,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 26.04.2013 року №280/1-22-20/22890514. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 року форми «Р» №0005822220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 334 807,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 327 336,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 7 471,00 грн.).

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції вірно встановив, що у період, що перевірявся, Позивачем на підставі цивільно-правового договору здійснювалися господарські правовідносини з ТОВ «Будстар Плюс», у зв'язку з чим Позивачем до витрат включено 187 572,00 грн.

Надаючи оцінку реальності та правомірності зазначеного договору, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у березні 2012 року між ПАТ «АК «Укртранс» (Замовник) та ТОВ «Будстар плюс» (Підрядник) було укладено договір підряду від 12.03.2012 року №1203 (далі - Договір), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника роботи, що передбачені п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов'язується надати до виконання об'єми робіт, прийняти і оплатити виконані Підрядником роботи в обумовлені Договором строки.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Підрядник з власних матеріалів та обладнання, за рахунок власних сил та засобів виконує роботи по оздобленню парапетів та підпірних стінок житлового будинку на розі вулиць Дмитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі м. Києва, а Замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і вчасно та в повному обсязі оплатити їх вартість.

Факт виконання вказаного Договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: довідок про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 64, 66, 69, 70), податкових накладних (а.с. 65, 67, 68, 71).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва, підставою для висновків податкового органу про безпідставність формування витрат за вказаним Договором стали матеріали позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Будстар Плюс», викладені в акті ДПІ у м. Рівному Рівненської області від 13.11.2012 року №595/22-200/35840476. Водночас, судовою колегією враховується, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 року, визнано протиправними дії ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС щодо внесення в акт від 13.11.2012 року №595/22-200/35840476 висновків з визначення операцій між ТОВ «Будстар Плюс» від, зокрема, ПАТ «АК «Укртранс» транзитними та встановлення порушень податкового законодавства. У зазначеному судовому рішенні також встановлено реальність укладеного між ТОВ «Будстар Плюс» та ПАТ «АК «Укртранс» Договору (а.с. 203-204).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання нікчемним укладеного Позивачем з ТОВ «Будстар Плюс» Договору немає. При цьому, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладеного Позивачем з ТОВ «Будстар Плюс» Договору, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останніх.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПАТ «АК «Укртранс», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу щодо завищення Позивачем суми доходів у 4 квартал 2011 року у вигляді безнадійної заборгованості перед ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» на 1 248 000,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2004 року у справі №24/545-б затверджено мирову угоду, укладену 09.07.2004 року між АКБ «Київ», АКБ «Брокбізнесбанк», ВАТ «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО», ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія», ЗАТ «Укртранс-Черніці», ТОВ «Техбудлізинг» та ВАТ «АК «Укртранс». Згідно п. 4.6 Мирової угоди сума вимог ТОВ «Техбудлізинг» до Позивача становить 1 278 000,00 грн. При цьому сума вимог у розмірі 115 020,00 грн. підлягає розстрочці строком до 01.01.2005 року, а сума вимог у розмірі 1 162 950,00 грн. підлягає відстрочці строком до початку 2008 року та розстрочці строком на 8 років шляхом щорічних перерахувань на рахунок ТОВ «Техбудлізинг» в розмірі 145 368,75 грн. з моменту початку виплати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство за спільною заявою ТОВ «Інвестиційні системи» та ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг». Постановою Господарського суду Київської області від 25.04.2013 року ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» визнано банкрутом.

Відповідно до п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з інших доходів, до яких включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - це, зокрема, заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку про те, що безнадійна кредиторська заборгованість виникає у розумінні пп. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України тільки у випадку або припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, або визнання суб'єкта господарювання банкрутом.

Приписи ч. 1 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Тобто виключно з моменту набрання законної сили постановою Господарського суду Київської області від 25.04.2013 року про визнання банкрутом ТОВ «Лізингова компанія «Техюудінвест», а не з дня порушення провадження у справі про банкрутство, кредиторська заборгованість ПАТ «АК «Укртранс» перед ТОВ «Лізингова компанія «Техбудінвест» може бути віднесена за правилами пп. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України до безнадійної, а відтак і до доходу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.