Постанова

від 13.01.2014 по справі 814/4141/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13 січня 2014 року справа № 814/4141/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.07.2013 № 0000011730

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 № 0000011730.

Позов обґрунтовано тим, що висновок відповідача про безтоварний характер його правочинів з ПП "Віллія Експотрейд" і ТОВ "Ксіл 11" безпідставний, адже спростовується наявністю у нього первинних документів.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що наявність документального підтвердження господарських операцій не є безумовною підставою для виникнення права на формування податкового кредиту. В актах перевірок контрагентів позивача встановлено неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій (а. с. 59-60).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обґрунтовані позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з видом діяльності "Вантажний автомобільний транспорт". У період, який перевірявся відповідачем, мав ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів. Має у власності вантажні тягачі та напівпричепи (а. с. 24-28).

З 07.06.2013 по 13.06.2013 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Ксіл 11" за січень 2011 р. і ПП "Віллія Експотрейд" за грудень 2010 р., за результатами якої складено акт від 20.06.2013 № 573/17-208/НОМЕР_2 (а. с. 13-22).

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2011 р. на суму 2208,00 грн, за грудень 2010 р. на суму 7610,00 грн, що віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

На підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 № 0000011730 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 9818,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1903,50 грн (а. с. 23).

За наслідками адміністративного оскарження, рішеннями Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 31.07.2013 та Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013 зазначене вище податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а. с. 40-45, 50- 54).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

26.01.2011 позивач уклав із ТОВ "Ксіл 11" договір № 26/01/2011-1 поставки, за умовами якого придбав у вказаного контрагента колеса (а. с. 29-30).

На підтвердження факту укладення правочину позивач надав видаткову та податкову накладні, а також квитанції (а. с. 31-32).

Як вбачається з договору поставки, ТОВ "Ксіл 11" знаходиться в м. Борисполі Київської області. Умовами договору не передбачено постачання товару на адресу позивача, отже, останній мав доставити товар самостійно, однак жодних доказів цього не надано (наказ про відрядження відповідального працівника, оплата послуг фірми-перевізника, товарно-транспортні накладні тощо). Суд звертає увагу на порядок розрахунків, які проводилися в готівковій формі. Позивач надав квитанції № 26/01-03 і № 27/01-03, датовані 26.01.2010 і 27.01.2010 відповідно. Навіть якщо припустити, що в квитанціях допущено описку і контрагент мав на увазі 2011 р., у суду викликає сумнів економічна доцільність два дні поспіль оплачувати готівкою товари в Київській області, якщо покупець знаходиться в м. Миколаєві.

В акті перевірки позивача відповідач робить посилання на акт перевірки ТОВ "Ксіл 11" від 17.05.2011 № 393/23-2/37391167 (а. с. 88-92). В акті зазначено про службову записку відділу податкової міліції Бориспільської ОДПІ, за якою внаслідок перевірки адреси реєстрації товариства складено довідку про незнаходження. Перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Ксіл 11" господарських операцій та досягнення результатів економічної діяльності через відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів.

За період, який перевірявся відповідачем, позивач також мав взаємовідносини з ПП "Віллія Експотрейд". Письмового договору позивач суду не надав. Згідно видаткової накладної від 01.12.2010 № 33 придбано масло, гальмівні диски, шини та блок (а. с. 33). Контрагентом виписана податкова накладна (а. с. 35).

Як вбачається з видаткової та податкової накладних, ПП "Віллія Експотрейд" знаходиться в м. Херсоні. Доказів доставки товару позивачем або його постачальником не надано. Суд звертає увагу на форму розрахунків, які проводилися в готівковій формі. Позивач надав квитанції, датовані 01.12.2010, 02.12.2010, 03.12.2010, 04.12.2010 і 05.12.2010 (а. с. 33-34). У такої форми розрахунків відсутня економічна обґрунтованість, оскільки позивач мав протягом п'яти днів поспіль з м. Миколаєва привозити готівку в м. Херсон.

В акті перевірки позивача відповідач робить посилання на довідку про перевірку ПП "Віллія Експотрейд" від 21.03.2011 № 9/15-2/36505128 (а. с. 94-95). В довідці зазначено про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про відсутність юридичної особи за вказаною адресою. Перевіркою ДПІ встановлено відсутність у ПП "Віллія Експотрейд" необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд вважає, що перелічені вище обставини унеможливлюють виконання договірних зобов'язань саме ТОВ "Ксіл 11" і ПП "Віллія Експотрейд".

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Приписи ст. 44 п. 44.1. ПК України забороняють платникам податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд має зазначити, що первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні лише документально оформлюють фактично здійснену господарську операцію, і мають силу документів, на підставі яких платник податків визначає власні податкові зобов'язання і має право формувати податковий кредит, тільки в тому разі, коли за такими документами стоїть реальна господарська операція, яка призвела до зміни в активах платників податків - сторін правочину. Сам по собі факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом здійснення господарських операцій.

Як передбачено ст. 123 п. 123.1. ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич