Постанова

від 28.01.2014 по справі 826/18695/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2014 року № 826/18695/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Меридіан»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкових повідомлень - рішень від 26.06.2013 №0004502207 та №0004492207

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного підприємства «Меридіан» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.06.2013 №0004502207 та №0004492207.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав в наявності всі документи, для віднесення сум, сплачених ТОВ «Преображеніє» до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених вказаним товариствам - до податкового кредиту. При цьому, позивач вказує на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесеного рішення. При цьому відповідач посилається на неможливість виконання угод контрагентами позивача та фіктивність господарських операцій.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ, адміністративна справа розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському райні м. Києва ДПС (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві), згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та на підставі наказу №1086від 23.05.2013р., проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Меридіан» (код ЄДРПОУ 24941196) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Преображеніє» (код ЄДРПОУ 34480840, за період з 01.01.10 по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 04.06.2013р. №2612/22.7/24941196 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6. п.7.2. п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 та п.9.1. ст.. 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16 200 грн., в т.ч. по періодам: березень 2010року на суму 5 850 грн., червень 2010року на суму 10 350 грн.;

- абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 та ст.. 9 Закону України від 16.07.99 №996- ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20 250 грн., в т.ч. по періодам за І квартал 2010 року 7 313 грн., за І півріччя 2010 року 20 250грн., за 9 місяців 2010 року 20 250 грн., за 2010 рік 20 250 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києві ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення від 26.06.2013:

- №0004502207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 25 312,00 грн. в т.ч. 20 250,00 грн. - основний платіж, 5 062,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- №0004492207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 12 937,00грн. в т.ч.10 350,00 грн. - основний платіж, 2 588 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що ПП «Меридіан» в періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ТОВ «Преображеніє».

ТОВ «Преображеніє» було оформлено первинні документи, зокрема, акти приймання виконаних будівельних робіт від 26.03.2010р. №1217, від 30.06.2010р. №2799, зведені кошториси розрахунку вартості будівництва від 02.03.10р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 26.03.2010р., від 30.06.2010р., та податкові накладні від 26.03.2010р. №1217, від 30.06.2010р. №2799, які зазначені в акті перевірки.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним позивачем включені до складу податкового кредиту за березень 2010 року у розмірі 5 850,00 грн., за червень 2010 р. у розмірі 10 350,00 грн. та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за ці періоди.

Також встановлено, що ПП «Меридіан» до складу витрат за період перевірки включило вартість послуг, отриманих від ТОВ «Преображеніє» у розмірі 81 000,00 грн., які були включені до декларацій з податку на прибуток за I-IV квартали 2010року.

В акті перевірки вчинено запис про те, що ТОВ «Преображеніє» обліковувалось в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 04.02.2010 №100267629 було анульоване 15.03.2011, засновником та директором є гр. ОСОБА_1

Як видно з акту перевірки, Деснянським районним судом м. Києва було винесено вирок від 18.07.2012р. та визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України. В ході досудового слідства було встановлено, що гр. ОСОБА_1 придбав ТОВ «Преображеніє» за грошову винагороду на прохання невстановленої досудовим слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності підприємства, усвідомлюючи, що засновником ТОВ «Преображеніє» він значиться формально, печаткою підприємства не володів та не користувався нею, контролю за діяльністю підприємства не здійснював.

Так, використовуючи ТОВ «Преображеніє» для прикриття незаконної діяльності невстановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Незаконна діяльність ОСОБА_1, який на прохання невстановлені слідством особи зареєстрував ТОВ «Преображеніє», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

Відповідач вказує на те, що фінансово - господарська діяльність ТОВ «Преображеніє» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності цих підприємств, фінансово - господарські взаємовідносини між ПП «Меридіан» та даним контрагентом є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту, а укладена угода між ними є нікчемною.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.11.2013р. судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо особи, які представляли контрагента позивача при укладенні угоди та виконання робіт та докази фактичного виконання робіт.

На вимогу суду директором ПП «Меридіан» надано пояснення, за змістом яких вбачається, що особи, які здійснювали виконання робіт, місце передачі товару та підписання первинних документів зі сторони ТОВ «Преображеніє» згідно укладеного договору позивачем не встановлювались.

Суд вважає, що надання послуг особами, які залишилися невідомими позивачу, неможливо як об'єктивно, так і з точки зору виконання договору, укладеного позивачем з замовниками. Суд вважає об'єктивно неможливим та законодавчо забороненим виконання робіт (послуг) невстановленими особами.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 вищезазначеного Закону, згідно з якою первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Оскільки контрагент позивача зареєстрований внаслідок вчинення злочину для прикриття протиправної діяльності, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян