Ухвала

від 16.09.2014 по справі 826/18695/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18695/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меридіан" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Меридіан" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 26.06.2013 року № 0004502207 та № 0004492207, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року позивач - Приватне підприємство «Меридіан» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 26.06.2013 року № 0004502207 та № 0004492207, в якому просив скасувати повністю податкові повідомлення - рішення по податку на прибуток № 0004502207 від 26.06.2013 року на загальну суму 25 312,00 грн., та податку на додану вартість № 0004492207 від 26.06.2013 року на загальну суму 12 938,00 грн., прийняті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Меридіан" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року - без змін, з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Приватним підприємством "Меридіан" не доведено товарності своїх господарських операцій (договори виконання робіт), матеріали справи містять вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18.07.2012 року, яким громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, в ході досудового слідства було встановлено, що гр. ОСОБА_2 придбав ТОВ «Преображеніє» за грошову винагороду на прохання невстановленої досудовим слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності підприємства, усвідомлюючи, що засновником ТОВ «Преображеніє» він значиться формально, печаткою підприємства не володів та не користувався нею, контролю за діяльністю підприємства не здійснював, а тому наданні первинні документи в розрізі даного контрагента не можуть бути належними та допустимими доказами, в розумінні норм КАС України та ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», що у своїй сукупності доводить недійсність укладених позивачем договорів та порушення норм ПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві), згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та на підставі наказу №1086від 23.05.2013 року, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Меридіан» (код ЄДРПОУ 24941196) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Преображеніє» (код ЄДРПОУ 34480840, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2013 року №2612/22.7/24941196 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6. п.7.2. п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 та п.9.1. ст.. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16 200 грн., в т.ч. по періодам: березень 2010 року на суму 5 850 грн., червень 2010 року на суму 10 350 грн.;

- абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р., п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 та ст.. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996- ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20 250 грн., в т.ч. по періодам за І квартал 2010 року 7 313 грн., за І півріччя 2010 року 20 250грн., за 9 місяців 2010 року 20 250 грн., за 2010 рік 20 250 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києві ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення від 26.06.2013 року:

- №0004502207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 25 312,00 грн. в т.ч. 20 250,00 грн. - основний платіж, 5 062,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- №0004492207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 12 937,00грн. в т.ч.10 350,00 грн. - основний платіж, 2 588 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не належать до складу валових витрат (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94).

Натомість як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції, Приватне підприємство «Меридіан» в періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ТОВ «Преображеніє».

ТОВ «Преображеніє» було оформлено первинні документи, зокрема:

- акти приймання виконаних будівельних робіт від 26.03.2010 року №1217, від 30.06.2010 року №2799;

- зведені кошториси розрахунку вартості будівництва від 02.03.10 року;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 26.03.2010 року, від 30.06.2010 року;

- податкові накладні від 26.03.2010 року №1217, від 30.06.2010 року №2799.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним позивачем включені до складу податкового кредиту за березень 2010 року у розмірі 5 850,00 грн., за червень 2010 року у розмірі 10 350,00 грн. та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за ці періоди.

Також судом першої інстанції встановлено, що ПП «Меридіан» до складу витрат за період перевірки включило вартість послуг, отриманих від ТОВ «Преображеніє» у розмірі 81 000,00 грн., які були включені до декларацій з податку на прибуток за I-IV квартали 2010 року.

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами (на підтвердження реальності укладених господарських угод) в розумінні норм КАС України, ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» з огляду на наступне.

Так, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18.07.2012 року було визнано винним ОСОБА_2 (директор та засновник ТОВ «Преображеніє») у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

У ході досудового слідства було встановлено, що гр. ОСОБА_2 придбав ТОВ «Преображеніє» за грошову винагороду на прохання невстановленої досудовим слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності підприємства, усвідомлюючи, що засновником ТОВ «Преображеніє» він значиться формально, печаткою підприємства не володів та не користувався нею, контролю за діяльністю підприємства не здійснював. Незаконна діяльність ОСОБА_2, який на прохання невстановлені слідством особи зареєстрував ТОВ «Преображеніє», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

За таких обставин, посилання позивача на надані первинні документи від ТОВ «Преображеніє», які підписано особою, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність - не заслуговують на увагу. У будь-якому разі, копії таких документів не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки обставини справи дозволяють зробити висновок про те, що такі первинні документи складені лише в паперовому вигляді, без наміру та фактичного здійснення господарської діяльності.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, позивачем не доведено використання отриманих послуг та робіт у власній господарській діяльності, окрім того, на вимогу суду першої інстанції директором ПП «Меридіан» надано пояснення, за змістом яких вбачається, що особи, які здійснювали виконання робіт, місце передачі товару та підписання первинних документів зі сторони ТОВ «Преображеніє» згідно укладеного договору позивачем не встановлювались.

У своїй сукупності усе вищевказане свідчить про те, що господарські операції вчинялись без мети реального здійснення останніх, а з метою отримання податкової вигоди, що суперечить нормам чинного законодавства.

Колегія суддів також вважає неогрунтованим посилання позивача, як на підставу для скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки з огляду на те, що перевірка позивача була документальною позаплановою виїзною, а відповідно до правової позиції Верховного Суду України платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, мас захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має були лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меридіан" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меридіан" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.