Постанова

від 07.02.2014 по справі 826/9117/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2014 року 09:10 № 826/9117/13-а (вх.19869)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2013р. №100/17-20 та № 101/17-20, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі - СПД - ФО ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2013р. № 101/17-20, яким донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 47 236,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 809,01 грн. та податкового повідомлення-рішення від 29.01.2013р. № 100/17-20, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112 566,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 884,25 грн.

Свої позовні вимоги СПД - ФО ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Рекламна агенція «Маркетингком» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

Позивач зазначає, що він не несе відповідальності за податкові зобов'язання контрагентів, оскільки якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеним контрагентом як нікчемні, так як ДПІ в Шевченківському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем не можуть слугувати доказовою базою у податковому спорі, оскільки автоматизована система не має статусу офіційної.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні, призначеному на 27.01.2014 року, суд в порядку ч.1 ст.52 КАС України допусти заміну неналежного відповідача Державну податкову інспекцію в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

СПД - ФО ОСОБА_1 зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.08.2009р., свідоцтво про державну реєстрацію №20740000000015959. На податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебуває з 07.08.2009р.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, згідно, виданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.08.2009 р. № 100241044, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1.

ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі ст.77, п.82.1, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу від 12.11.2012р. №1685/17-20, направлень на перевірку від 27.11.2012р. №7069/17-20, №7068/17-20 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2012р. № 2248/17-20/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення:

п.16.1.2, 16.1.4 п.16.1 ст.16 п.177.2, пп.177.4 ст.177 п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), а саме: неналежне ведення обліку витрат, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в звітному періоді - 2011 р. на суму 286666,65 грн. За результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 47236,03 грн.;

пп.7.4.3. п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого СПД - ФО ОСОБА_1 завищено (неправомірно сформований) податковий кредит з податку на додану вартість в звітних податкових періодах - І кв. 2010 р. в сумі 35 833,00 грн. та ІІ кв. 2010 р. в сумі 9 667,00 грн.;

пп.198.1.а п.198.1 ст.198 пп.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого СПД - ФО ОСОБА_1 завищено (неправомірно сформовано) податковий кредит з податку на додану вартість в звітних податкових періодах - січні 2011 р. - на 3833,00 грн., лютому 2011 р. на 6333,00 грн., березні 2011 р. на 6600,00 грн., квітні 2011 р. на 7267,00 грн., травні 2011 р. на 5000,00 грн., червні 2011 р. на 8000,00 грн., липні 2011 р. на 8800,00 грн., серпні 2011 р. на 6000,00 грн., вересні 2011 р. на 9000,00 грн., жовтні 2011 р. на 6000,00 грн., грудні 2011 р. на 233,00 грн. За результатами перевірки позивачу визначено (донараховано) податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 112 566,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок сировини покупцю ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37145630) та ТОВ «РА «Маркетингком» (код ЄДРПОУ 37267132), що свідчить про те, що правочини між вищеназваними підприємствами та ФОП ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків.

Зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215. ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Отже, витрати, сплачені ФОП ОСОБА_1 за надані послуги на користь ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» та ТОВ «РА «Маркетингком» та віднесені до валових витрат не є витратами, що пов'язані з отриманим в перевіряємому періоді 2011 р. доходом та не можуть бути віднесені до складу валових витрат та неправомірно віднесені до податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладні за відвантажені послуги.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013р. № 101/17-20, яким донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 47 236,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 809,01 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013р. № 100/17-20, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112 566,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 884,25 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся із скаргою до ДПС у м. Києві, проте скарга рішенням від 11.04.2013р. залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Щодо тверджень позивача про безпідставність висновків передвіки, оскільки вони винесені на підставі використання податковим органом інформації електронних систем ДПС України а саме: АІС РІНІ, АІС «Бест-Звіт», АІС «Пошуково-довідкова система», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами п.п. 83.1.6 п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно положень пп. 14.1.171. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

В той же час, відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Відповідно до п. 1.3 Методичних рекомендацій для реалізації рекомендацій створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Аналогічні норми містяться також в листі ДПА України від 22.10.2009р. № 23235/7/16-1116 «Щодо Методичних рекомендацій з перевірки податкової звітності з податку на додану вартість» та додатку до вказаного листа - Методичні рекомендації щодо подвійної системи контролю перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість платників - юридичних осіб.

Окрім того, відповідно до пп.1.4.1. Методичних рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України 14.04.2011 № 213 при організації документальних перевірок доперевірочний аналіз здійснюється з опрацюванням: а) загальних реєстраційних даних; б) показників фінансової (за наявності) та податкової звітності (при виявлених розбіжностях проаналізувати причини); в) інформації про пов'язаних осіб; г) інформації, отриманої з ДКЦПФР, про укладені угоди з цінними паперами; д) інформації, отриманої від інших підрозділів; е) інформації щодо проведених операцій з нерезидентами; є) інформації із відкритих джерел (ЗМІ, Інтернету тощо); ж) інформації щодо взаємовідносин з будь-якими контрагентами; з) інформації щодо застосування платником податків схем ухилення від оподаткування або схем мінімізації (за наявності); і) іншої інформації щодо платника податків, яка може бути використана при проведенні доперевірочного аналізу, з метою визначення можливих ризиків порушень платником податків чинного законодавства та питань, що підлягають першочерговій перевірці.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом при проведенні перевірки СПД - ФО ОСОБА_1 окрім інформації, отриманої з комп'ютерних систем АІС «Реєстр платників податків», АІС «Пошуково-та система», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту і контрагентів на рівні ДПА України », АІС «Бест-звіт Oracle» використані також акти перевірок контрагентів, довідка про неможливість проведення зустрічної звірки, первинна документація, надана позивачем тощо.

Щодо реальності здійснення господарських операцій між СПД - ФО ОСОБА_1 та ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС», ТОВ «РА «Маркетингком», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. СПД - ФО ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 300 048,00 грн., витрат на придбання послуг з перевезення, послуг зв'язку на суму 937330,00 грн.

Перевіркою правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту встановлено що на зазначену суму мали вплив договори, що укладені між позивачем та ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Рекламна агенція «Маркетингком».

В підтвердження законності включення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, банківських виписок тощо.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників

Відповідно до п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В свою чергу, згідно п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п. 178.3. ст. 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Аналогічні положення закріплені також нормами Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно положень п. 200.1., п. 200.2. ст.. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом встановлено, що відповідно до актів перевірки від 31.03.2011р. № 728/6308/37145630 від 06.06.2011 р. №1654/23-94, від 13.07.2011 р. №1377/23-04/37145630 про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий, березень та квітень 2011 року, ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» в перевіряємому періоді декларувало доходи, отримані від надання інших комерційних послуг.

В той же час, ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в т.ч.: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681«Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, актів виконаних робіт, тощо.

Вказане свідчить, що операції ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У зв'язку з тим, що посадовими особами ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» за звітні періоди січень, лютий, березень та квітень 2011 року не надано первинні документи, які підтверджують придбання та продаж товарів (робіт, послуг) та скасуванням реєстрації платника ПДВ 16.05.2011р. (причина анулювання: в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), суд погоджується з висновками податкового органу, що ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість щодо контрагента ОСОБА_1 в звітних податкових періодах.

Таким чином, позивачем неправомірно сформовано (завищено) податковий кредит з податку на додану вартість в звітних податкових періодах з січня по травень 2011 року на загальну суму 29 033,00 грн.

Окрім того, відповідно до акту перевірки від 16.12.2011р. № 1626/23-3/37267132 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «РА «Маркетинигком» (код ЄДРПОУ 37267132) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період за період з 01.03.2011р. по 31.07.2011р. та довідки №401/22-4/37267132 від 22.03.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РА «Маркетингком» (код ЄДРПОУ 37267132) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011р. по 30.11.2011р. вбачається, що ТОВ «РА «Маркетингком» за адресою 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, д.37 не знаходиться.

В процесі перевірки встановлено що, за юридичною адресою підприємства відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товаротранспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Фактично згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ «РА «Маркетингком» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

ТОВ «РА «Маркетингком» не звітує до ДПІ Печерського району м. Києва з 01.12.2011 року. Остання декларація з ПДВ подана за листопад 2011 року та з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року.

В перевіряємому періоді встановлено взаємовідносини з контрагентами, за рахунок яких сформовано податковий кредит та які не задекларували податкові зобов'язання з ПДВ.

В ході складання акту не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «РА «Маркетингком» згідно баз ДПІ у Печерському районі м. Києва - відсутня.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «РА «Маркетингком» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «РА «Маркетингком», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «РА «Маркетингком» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України). Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з висновком податкового органу, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ в звітних податкових періодах червні 2011 р. на 8000,00 грн., липні 2011 р. на 8800,00 грн., серпні 2011 р. на 6000,00 грн., вересні 2011 р. на 9000,00 грн., жовтні 2011 р. на 6000,00 грн.

Окрім того, відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України до складу валових витрат відносяться документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом звітного періоду.

Згідно висновків вищеназваних актів, не підтверджено наявність поставок товарів покупцю ФОП ОСОБА_1, що свідчить про те, що правочини між вищеназваними підприємствами та ФОП ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків.

Отже витрати, сплачені ФОП ОСОБА_1 в 2011 році за надані послуги з пошуку потенційних споживачів та виконавців транспортних послуг на користь ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» , ТОВ «РА «Маркетингком» та віднесені до валових витрат не є витратами, що пов'язані з отриманим в перевіряємому періоді 2011 року доходом та не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при наданні оцінки господарським правовідносинам між позивачем та його контрагентами судом застосовувалася доктрина «Ділова мета» (business purpose).

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US Supreme Court. Moline Properties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943); US Supreme Court. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості European Court of Justice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

В пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Беручи до уваги усе вищезазначене, суд вважає, що фактичне неотримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів, а отже податкові накладні, виписані зазначеними контрагентами не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту СПД - ФО ОСОБА_1 вказаних сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Внаслідок протиправних дій з боку ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» , ТОВ «РА «Маркетингком» з метою несплати податків спричинена шкода державному бюджету України, а отже взаєморозрахунки між позивачем і зазначеними контрагентами здійснено з метою, що суперечить соціально-економічним інтересам держави і суспільства.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ в Шевченківському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відтак, суд дійшов висновку, що операції між позивачем як покупцем та ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» , ТОВ «РА «Маркетингком» як постачальниками є нереальними, а укладені договори є нікчемними.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 47 236,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 11 809,01 грн., та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 112 566,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 18 884,25 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013р. № 100/17-20 та № 101/17-20 винесені відповідачем обґрунтовано, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко