Постанова

від 06.02.2014 по справі 2а/2470/1842/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1842/11

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Лазуткін О.Д., Любонько А.В., представники на підставі доручень

відповідача - Іліка Р.І., представник на підставі довіреності

прокурора - Гембера С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області, за участю прокурора Чернівецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000182300 та №0000192300, прийняті 26.07.2011р. Сокирянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 31.10.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги товариство посилалось на неврахуванні судом першої інстанції рішення Господарського суду Чернівецької області №8/5027/775/2011 від 09.08.2011 року, яким підтверджується факт надання ТОВ «Експедиційна компанія «Транссервіс» послуг транспортом і механізмами і факт отримання цих послуг позивачем. Крім того позивач наголошував, що кошторисна документація, відповідно до якої виконувались роботи, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, розрахунки вартості експлуатації машин не є єдиними та обов'язковими документами, які підтверджують факт отримання позивачем послуг та у випадку їх відсутності позивач не позбавлений права на включення до податкового кредиту сум, вказаних у податкових накладних, виписаних ТОВ «Експедиційна компанія «Транссервіс».

У судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти доводів товариства заперечили та посилаючись на правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Будмонтажсервіс 1" відмовити.

Прокурор, що вступив у справу для захисту та представництва інтересів держави, наполягав на відмові у задоволенні апеляційних вимог товариства, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами документальної перевірки ТОВ "Будмонтажсервіс 1" складено акт від 30.06.2011р. №272/23-1/35876701, яким встановлено: заниження платником податку на прибуток на загальну суму 735115грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 427414грн.

На думку контролюючого органу, вказані порушення допущені позивачем за правочинами з ТОВ "Зодчій 1", ТОВ "Експедиційна компанія "Транссервіс", ТОВ "Альвіга К", ТОВ "МСПостач", ТОВ "КМБуд".

За результатами розгляду акту від 30.06.2011р. №272/23-1/35876701 та заперечень до нього від 11.07.2011р. за вих.№332, 26 липня 2011 року Сокирянською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000182300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 522898грн. та №0000192300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 918893,75грн., які і слугують предметом оскарження в даній справі.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмови у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не надано оформлених належним чином документів, по яких відбувався рух товарів від продавців (постачальників) до покупця, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість та правомірність винесених рішень.

Проте з висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Податковим органом на підставі акта перевірки №272/23-1/35876701 від 30.06.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000182300 від 26.07.2011 року яким, за порушення п.п. 7.2.6, п.п.7.4.1, абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 а), п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 522897 грн., з яких 427414 грн. за основним платежем та 95484 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000192300 від 26.07.2011 року яким, за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 (абз 4) п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 918893, 75 грн., з яких 735115 грн. за основним платежем та 183778,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані грошові зобов'язання позивачу було нараховано у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Зодчій 1», ТОВ «Експедиційна компанія «Транссервіс», ПП «Агротранссервіс-2010», ТОВ «Альвіга К», ТОВ «МСПостач», ТОВ «КМБуд».

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказані норми узгоджуються з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

01.07.2010 року між ТОВ «Будмонтажсервіс 1» (замовник) та ТОВ «Зодчий 1» (виконавець) укладено договір на налання послуг механізмами №34, відповідно до умов якого виконавець зобов'язаний надавати замовнику послуги будівельною технікою та механізмами, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Так виконання сторонами умов договору стверджується актом здачі-прийняття робіт та платіжним дорученням.

01.07.2010 року ТОВ «Алвіга-К» (орендодавець) та ТОВ «Будмонтажсервіс 1» (орендар) уклали договір оренди майна №35, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне володіння та користування (оренду) два будівельні вагончики (робітничий та прорабський), а орендар зобов'язується їх прийняти, володіти і користуватися ними та сплачувати за це орендодавцю орендну плату. На підтвердження вказаних господарських відносин позивачем надано акти прийому-передачі майна в оренду, протокол погодження орендної плати, платіжне доручення, а також надано подорожний лист, товарно-транспортну накладну та податкову накладну, які стверджують про переміщення орендованих вагончиків.

Між TOB «Будмонтажсервіс 1» (замовник) та TOB «Експедиційна компанія «Транссервіс» (виконавець) було укладено договір № 91/2 від 01.12.2010 р., відповідно до якого виконавець на умовах даного договору надає замовнику власними або залученими силами послуги транспортними засобами та механізмами, а замовник оплачує надані послуги. Про існування господарських відносин між вказаними підприємствами свідчить акт №801 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт.

13.10.2010 року між TOB «МСПостач» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 47, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець оплатити їх. Реальність вказаних господарських операцій стверджується платіжними дорученнями, податковими накладними та видатковими накладними.

Відповідно до договору поставки № 57 від 14.10.2010р. укладеного між TOB «КМБуд» (постачальник) TOB «Будмонтажсервіс 1» (покупець), позивачем були придбані будівельні матеріали. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем було надано видаткові, податкові накладні та платіжні доручення.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що відомості зазначені у податкових накладних, видаткових накладних та платіжних дорученнях повністю співпадають та відповідають змісту господарських операцій визначених у договорах поставки укладених з TOB «МСПостач» та TOB «КМБуд».

03.05.2010 року між позивачем (замовник) та ПП «Агротранссервіс-2010» (виконавець) було укладено договір №27/2 на надання послуг транспортними засобами та механізмами, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги транспортними засобами, будівельною технікою та механізмами, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги. Виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не дано оцінки правовідносинам позивача з ПП «Агротранссервіс-2010».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що рішеннями Господарського суду Чернівецької області стверджуються господарські відносини позивача з його контрагентами, та які судом першої інстанції не було взято до уваги. Зокрема: рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.08.2011р. по справі № 8/5027/775/2011, згідно якого з TOB «Будмонтажсервіс 1» було стягнуто на користь TOB «Експедиційна компанія «Транссервіс» суму заборгованості в розмірі 9 321,50 грн., що виникла за договором № 91/2 від 01.12.2010р., що підтверджує факт надання TOB «Експедиційна компанія «Транссервіс» послуг транспортом та механізмами і факт отримання цих послуг позивачем; рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.07.2011р. по справі № 9/5027/648/2011, яким з TOB «Будмонтажсервіс 1» на користь ПП «Агротранссервіс-2010» було стягнуто суму заборгованості в розмірі 6 026,56 грн. за договором № 27/2 від 03.05.2010р.; рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.07.2011р. у справі № 15/5027/606/2011, з TOB «Будмонтажсервіс 1» на користь TOB «МСПостач» було стягнуто суму заборгованості в розмірі 3 300,00 грн. згідно договору № 47 від 13.10.2010 р. ; рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.07.2011р. по справі № 7/5027/603/2011 стягнуто з TOB «Будмонтажсервіс 1» на користь TOB «КМБуд» суму заборгованості в розмірі 2 809,34 грн. за договором № 57 від 14.10.2010р.

Крім того, судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст. 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи, витребувано докази виконання договірних зобов'язань позивача з ТОВ «ЕК «Транссервіс» та ПП «Агротранссервіс-2010». Так на виконання вимог ухвали суду позивачем надано ряд документів, які підтверджують виконання господарських зобов'язань з вказаними контрагентами, а саме акти приймання виконаних будівельних робіт, локальні кошториси, товарно-транспортні накладні, програма БМР, та які було долучено до матеріалів справи.

Таким чином, зважаючи на вище викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про фактичність господарських операцій позивача з ТОВ «Зодчій 1», ТОВ «Експедиційна компанія «Транссервіс», ПП «Агротранссервіс-2010», ТОВ «Альвіга К», ТОВ «МСПостач», ТОВ «КМБуд».

Крім того,суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи суду першої інстанції, що відповідно до постанови слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві встановлено, що в провадженні СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа, порушена з приводу фіктивного підприємництва, шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, а також підробки та використання завідомо підроблених документів, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205 ч.1, 358 ч. 1 КК України. Під час розслідування кримінальної справи встановлено, що невідомі особи організували в місті Києві та області понад 25 суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), які задіяні в злочинній схемі прикриття фіктивних фінансово-господарських операцій, переведення безготівкових грошових засобів у гроші та укриття її від бухгалтерського обліку, а відповідно до інформації ГУБОЗ МВС України, одним з таких фіктивних підприємств є ТОВ "Зодчій 1".

Так, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Крім того, несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд апеляційної інстанції також не бере до уваги докази, надані представником відповідач, про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Зодчий 1», ТОВ «ЕК «Транссервіс», ПП «Автотранссервіс-2010», ТОВ «Алвіга-К», ТОВ «МСПостач», оскільки по-перше скасування реєстрації платника ПДВ відбулась після здійснення господарських операцій, а по-друге у зв'язку з відсутністю за місцемзнаходження та наданням декларації відсутність поставок, що не може стверджувати про нереальність господарських операцій між вказаними юридичними особами та «Будмонтажсервіс 1», оскільки за дані правопорушення несуть відповідальність платники, що їх вчинили.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними в Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в ньому не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Разом з тим відповідачем лише зазначено про відсутність реальності робіт та послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, через призму характеристики контрагента, що на думку відповідача, може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Вказана правова позиція, також, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції, оскільки позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій, а відтак податкові повідомлення-рішення №0000182300 від 26.07.2011 року та №0000192300 від 26.07.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 2297,4 грн. сплаченого судового збору.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" задовольнити повністю .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області, за участю прокурора Чернівецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000182300 від 26.07.2011 року та №0000192300 від 26.07.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1» судові витрати у розмірі 2297 (дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 40 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "13" лютого 2014 р.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.