Ухвала

від 05.02.2014 по справі 815/4287/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4287/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представників позивача Вронського С.В. та Нєщадіна-Шевцова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Іллірік» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іллірік» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Іллірік» (далі ТОВ «Іллірік») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2013 року № 0000612250 та № 0000622250.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 08 по 21 лютого 2013 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин із МП у вигляді ТОВ «Гамалс» за лютий-квітень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 27 лютого 2013 року за № 971/22-5/36344194, яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 40709 грн., а також п. 138.2 ст. 138 і п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму валових витрат на 203546 грн. 10 коп., що призвело до заниження податку на прибуток на 42745 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року № 0000622250, яким ТОВ «Іллірік» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 42745 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10686 грн. 25 коп., а також № 0000612250, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40709 грн. за основним платежем та 10177 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Іллірік» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року відмовлено ТОВ «Іллірік» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ТОВ «Іллірік» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення ст. ст. 138, 139 та 198 Податкового кодексу України. Крім того, судом першої інстанції не враховано практику Вищого адміністративного суду України, пов'язану з вирішенням податкових спорів даної категорії. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 08 по 21 лютого 2013 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин із МП у вигляді ТОВ «Гамалс» за період лютий-квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 27 лютого 2013 року за № 971/22-5/36344194, яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 40709 грн. та заниження до сплати ПДВ на вказану суму, а також п. 138.2 ст. 138 і п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму валових витрат на 203546 грн. 10 коп. та занижено податок на прибуток на загальну суму 42745 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року № 0000622250, яким ТОВ «Іллірік» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 42745 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10686 грн. 25 коп., а також № 0000612250, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40709 грн. за основним платежем та 10177 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів товарності угоди, укладеної з МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на надання інформаційних та мерчандайзингових послуг.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи позивачем 01 грудня 2011 року з МП у вигляді ТОВ «Гамалс» укладено договір про надання послуг за № 01/12. Згідно зазначеного договору виконавець (МП у вигляді ТОВ «Гамалс») надає замовнику (позивачу) послуги з стимулювання збуту товарів замовника шляхом представлення інформаційних та марчендайзінгових послуг (а. с. 60-62).

Витрати на загальну суму 203546 грн. 10 коп., понесенні позивачем у зв'язку з оплатою послуг за вказаною угодою, віднесено ТОВ «Іллірік» до складу валових витрат.

На підтвердження факту отримання інформаційних та марчендайзінгових послуг від вказаного вище підприємства позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Проте, як вірно зазначено посадовими особами податкового органу в акті перевірки, зі змісту представлених позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентом послуг.

Будь-яких інших документів на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу валових витрат сум грошових коштів, пов'язаних з виконанням договору про надання послуг, позивачем як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду справи судом першої інстанції не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача не змогли пояснити в чому саме полягали послуги, наданні МП у вигляді ТОВ «Гамалс», та не надали відповіді щодо наявності у позивача торгових одиниць, їх кількості, місцезнаходження, в яких надавались контрагентом послуги мерчандайзингу.

З урахуванням викладеного, наданні позивачем документи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні) не є належними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в розумінні Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує висновок посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 42745 грн..

Надані представниками позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції копії договорів поставки ТОВ «Іллірік» з ТОВ «Торговий дім «Копійка», ПП «Таврія Плюс», ТОВ «Таврія-В», ПВТП «Екстра» та ТОВ «Фоззі-Фуд» підтверджують виключно наявність господарських відносин щодо поставки позивачем певної продукції названим торговим підприємствам, однак не підтверджують об'єм та характер отриманих позивачем послуг за договором з МП у вигляді ТОВ «Гамалс» від 01 грудня 2011 року за № 01/12, а отже не спростовують правильність висновків податкового органу та суду першої інстанції.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акта перевірки, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40709 грн. визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат операційної діяльності по договору з МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на загальну суму 203546 грн..

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаному договору про надання послуг безпідставно віднесено позивачем до складу витрат операційної діяльності, то і формування ТОВ «Іллірік» податкового кредиту з включенням до нього суми в 40709 грн. є неправомірним.

За таких даних, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Іллірік» є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Іллірік» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 10 лютого 2014 року.

Головуючий:

Судді: