Постанова

від 06.02.2014 по справі 826/13709/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13709/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутторгзбут» до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним дій, скасування рішення про корегування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним дій, скасування рішення про корегування митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року позовну заяву задоволено частково.

Скасовано Рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості товарів від 15.08.2013 №125000004/2013/010385/1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явились, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Між ТОВ "Фрутторгзбут", (як покупцем), та Компанією "Argensun S.A." (Аргентина), (як постачальником), було укладено зовнішньоекономічний контракт від 05.04.2013 р. №AR-01/2013, (далі - Контракт), згідно з яким, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність від постачальника на умовах CFR-Одеса/Іллічівськ продукти харчування виробництва Аргентини у кількості, асортименті, та за цінами, визначеними у Специфікації (пп. 1.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 Контракту, ціна на товар встановлюється в доларах США та включає в себе, не обмежуючись виключно, вартість тари, упаковки та маркування. Загальна сума Контракту включає в себе суми окремих партій, але не повинна перевищувати 1000000,00 дол. США.

Пунктами 1.6, 1.7 Контракту, передбачено, що поставки товарів будуть здійснені морським транспортом. Постачальник несе витрати пов'язані з транзитним перевезенням товару через треті країни.

Відповідно до Специфікації №1 від 05.04.2013 р. до вказаного Контракту, постачальник зобов'язувався передати покупцю чорнослив без кістки калібру 50/60, запакований в картонні коробки по 10 кг загальною кількість 21 коробка на суму 54810,00 дол. США.

На виконання умов вказаного Контракту, до Київської обласної митниці представником митного брокера ТОВ "М енд С форвардінг" (згідно з договором про надання послуг по митному оформленню від 11.10.2010 р. № 606-30) було подано митну декларацію від 06.08.2013 р. №125110000/2013/335389 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "Чорнослив сушений: Чорнослив сушений без кістки калібру 50/60, ваговий (без додавання цукру) карт. коробок по 10 кг(чиста вага кг)дата виготовлення: 2013, термін зберігання: 18 місяців (2014).Торговельна марка - . Виробник - S.A.".

Вказана партія надійшла безпосередньо від виробника Компанії "Argensun S.A." (Аргентина).

Згідно з гр. 44 митної декларації від 06.08.2013 р. №125110000/2013/335389, для митного оформлення було подано наступні документи: коносамент №602680833 від 13.06.2013, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №22268 від 01.08.2013 р., інвойс №009000002924 від 29.05.2013 р., пакувальний лист від 28.05.2013 р., експортну декларацію від 27.05.2013 р. №13008EC01006755Y, прайс - лист від 01.04.2013 р., зовнішні валютні платіжні доручення №227 від 24.07.2013 р. та №117 від 11.04.2013 р., Експертний висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №Ц-369 від 29.07.2013 р., Контракт, Специфікацію №1 від 05.04.2013 р. до Контракту, карантинний дозвіл на імпорт №75/05840,Сертифікат походження №00011576 від04.06.2013 р.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні 2,61 долара США за 1 кг.

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Крім того, відповідачем вказувалось на необхідність подання позивачем додаткових документів, а саме: прайс-листа виробника, зовнішньоекономічного договору, висновку експертної організації, банківське платіжне доручення (за наявності), розрахунок ціни (калькуляція, довідкова інформація щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними оцінюваним товарам, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів на території України.

Оскільки, позивачем, вказане вище, не було зроблено, рішенням Київської обласної митниці від 15.08.2013 р. №125000004/2013/010385/1 митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним методом до рівня 4,35 доларів США за 1 кг.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовну заяву, виходив з того, що позивачем разом з митною декларацією подано до митниці усі документи оформлені належним чином, що є достатніми для визначення митної вартості товару за першим методом.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення, шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 54 МКУ, передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, згідно ч. 2 ст. 53 МКУ, документи надані позивачем до митного оформлення не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості, у митного органу виникли сумніви з приводу: формування митної вартості товару та обраного декларантом методу визначення митної вартості

Таким чином, на виконання вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, митним органом на зворотному боці декларації митної вартості декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме; переклад копії експортної митноїдекларації країни відправлення.

Відповідно до ст. 254 МКУ, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються; органу "доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів \ зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Колегією суддів встановлено, що декларантом 12.08.13 року власноручно зроблено запис на декларації митної вартості про згоду у наданні вищевказаних додаткових документів.

У зв'язку з розбіжностями у наданих декларантом додаткових документах для підтвердження митної вартості товарів (копії транспортної митної декларації країни відправлення - Аргентини), а саме, не підтвердженням числових складових заявленої митної вартості товару та, враховуючи письмове прохання декларанта видати рішення про визначення митної вартості товарів, митним органом, відповідно до положень частини 6 статті 54 та пункту 6 статті 255 Митного кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.13 № 405-VII) було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.13 № 125000004/2013/010385/1.

Листом Київської митниці Міндоходів від 30.08.2013 року №6.1-45/1/12-2364. повідомлено, що, згідно з ч. 5 ст. 55 МКУ, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України

Також повідомлено, що, згідно з ст. 52 та ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, було запропоновано випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів, згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечити сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою, згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року № 362 (далі - Методичні рекомендації), а саме п. 2 розділу 2 передбачено, що робота посадових осіб з аналізу, виявленні та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості (п. 2.1), вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України (п.2.2); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін І на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів (п.2.4), порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (п.2.5), перевірки наявності розбіжностей у документа, які підтверджують митну вартість товарів (2.12)

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару митницею було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до першого митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення.

За результатами даного аналізу було встановлено, що митна вартість товару, заявлена Позивачем, значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.

Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, наявна інформація, стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив Позивач, більше заявленої.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 25.08.1994 р. № 475/94 „Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів", при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно підпункту 1.4. п. 1 Розділу 2 Наказу ДМСУ № 602, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час приведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів також спростовує твердження позивача стосовно неправомірності застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості, оскільки в графі 33 Рішення про коригування митної вартості від 15.08.13 № 125000004/2013/010385/1 чітко обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Зокрема в ній зазначається, що метод перший, не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах та додаткових документах містяться розбіжності.

Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у зв'язку з невиконанням вимог ст.59-60 МКУ.

Методи згідно зі статтями МКУ 62 та 63 не застосовуються, у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами.

Тобто, резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі.

Крім того, як вбачається, було проведено консультацію між митним органом та декларантом, відповідно до вимог ст.57 МКУ.

Твердження позивача щодо не проведення консультації між митним органом та позивачем спростовується тим, що Декларантом 12.08.13 року власноручно зроблено запис на декларації митної вартості про згоду у наданні додаткових документів. Декларанту роз'яснено вимоги, виконання яких дасть можливість визначити митну вартість товару митним органом.

Згідно зі ст. 266 Митного кодексу України, на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Пунктом 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ), встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Також в постанові Верховного суду України від 10.04.2012р., зазначено, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що визначення митної вартості здійснювалось, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості, оскільки позивачем, у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товару, як того вимагає закон, а саме, декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів, та, враховуючи наявну в митниці цінову інформацію, застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо.

Для застосування другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів згідно зі статями 59 та 60 Митного кодексу України, необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних \ чи подібних (аналогічних) товарів в Україну.

Зазначеними статями Митного кодексу України, чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга статей 59, 60 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, фізичні характеристики, якість та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник, наявність торгової марки.

Статтею 61 Митного кодексу України, передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за цінною) договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; товари не. вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Оскільки, інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то використання другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів, згідно ст.ст. 59-60 Митного кодексу України, було неможливим.

Відповідно до статті 62 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена, відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається, згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Тобто, другорядні методи визначення митної вартості на основі віднімання або додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта.

Застосування другорядних методів в) та г) передбачає наявність інформації:

щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України (метод в);

про вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається три продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду (метод г).

Інформація для застосування зазначений методів (в та г) у митниці була відсутня: позивачем в ході консультацій не надано будь-яких відомостей, а митниця не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.

Згідно з приписами статті 63 Митного кодексу України, яка регламентує порядок використання методу визначення митної вартості на основі додавання вартості, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості.

Відповідно до ст. 64 МКУ, у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України митницею було здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосовано резервний метод.

При визначенні митної вартості товару митницею застосований 6 резервний метод оцінки, згідно ст. 273 Митного кодексу України, у оскаржуваному рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування 1 - 5 методів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, Київська митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову в задоволені позовних вимог в частині заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення зайво сплаченої до бюджету суму податку на додану вартість у сумі 58412,84 грн., оскільки не підлягає задоволенню вимога про скасування рішення митниці та існує процедура повернення коштів, передбачена чинним законодавством .

Таким чином, неправомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині скасування рішення про корегування митної вартості товарів, а постанова суду першої інстанції в цій частині не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування в цій частині з постановленням нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог в частині скасування рішення про корегування митної вартості товарів.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Міністерства доходів і зборів України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення про корегування митної вартості товарів скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутторгзбут» до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення від 15.08.2013 р. №125000004/2013/010385/1 про корегування митної вартості - відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О. Г. Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 10.02.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.